Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Бiднiсть по-українськи: офiцiйно — кожний четвертий

27 квітня, 2002 - 00:00

За даними Міністерства праці і соціальної політики України, до категорії «бідних» (в офіційному розумінні це громадяни із місячним «прибутком» меншим за 153 грн.) відноситься практично 25% українців. При цьому 12% — люди, що проживають у «крайній бідності» (їхній «прибуток» складає не більше 120 грн. на місяць). У той же час офіційно визначений парламентом на поточний рік прожитковий мінімум становить 365 грн. на місяць для працюючих громадян і 268 грн. для осіб, що втратили працездатність. Мабуть, уряд не ризикнув встановити «межу бідності», ближчу до прожиткового мінімуму (існує декілька концепцій, що використовуються при розрахунку межі бідності. — Авт. ), оскільки тоді б «за межею» виявилася велика частина населення країни. Для багатьох українців гіпотетичний мінімум є реальним максимумом, далеко не завжди досяжним. Як повідомляла раніше «День» радник Президента, доктор економічних наук Елла Лібанова, за станом на лютий середня зарплата в Україні становила 328,8 грн., а пенсія — 138 грн.

У своєму звіті за 2000 рік Представництво Всесвітнього Банку в Україні наводить дані про зростання бідності в нашій країні з 2% в 1988 році до 21% в 1998. При цьому одним із пріоритетних напрямів соціальної політики в Україні прийнято вважати саме боротьбу з бідністю. Державна програма подолання бідності має характер «латання дірок» і розрахована, швидше, на усунення наслідків, а не на пошук і виправлення причин. На думку експертів ООН, проблему бідності в Україні неможливо вирішити шляхом перерозподілу прибутків за допомогою податкових механізмів. За словами менеджера проектів Представництва ООН в Україні Аркадія Туріцина, «істотна частина населення нашої країни перемістилася за межу бідності внаслідок зменшення загального національного доходу і раптового спаду загальної економічної діяльності після проголошення незал ежності України». Якщо в радянський період прибутки населення б ули хоч і скромними, зате їхній розподіл відбувався більш-менш рівномірно. За останні ж десять років частина громадян із найвищими прибутками в середньому отримала 41% всіх прибутків у країні, а така ж частина людей з мінімальними прибутками — лише 8,6%.

Судити про матеріальне неблагополуччя більшості українських громадян можна також за так званою структурою споживання. За даними того ж Міністерства праці, 65,3% свого бюджету середньостатистична українська сім’я витрачає на прожиток, всього 19% — на купівлю непродовольчих товарів (усіх разом) і лише 15% — на оплату послуг. У той же час, згідно з критерiями ООН, чим більш благополучна країна, тим менше (у процентному відношенні) її громадяни тратяться на їжу, зате набагато більше — на придбання промислових товарів, різних послуг, на відпочинок і розваги.

Ганна ТЕЛЮК
Газета: