Ціна на російський газ для української економіки є чи не головним, але поки невідомим чинником. Знизити її — ось головне поточне завдання уряду. Його вирішення дозволить країні отримати і більш-менш збалансований бюджет, і не позбутися робочих місць у промисловості. І ще, успіх дасть можливість урядовій Партії регіонів не розгубити свій електорат. Адже, за прогнозами профспілок, найбільше через звільнення цього року постраждають металурги, хіміки, будівельники, жителі Луганської, Донецької, Харківської, Запорізької та інших промислово розвинених областей.
Отже, уряд Миколи Азарова зараз удвічі, й економічно, й політично, мотивований на «газову» облогу Москви. Слідом за енергетичним міністром Юрієм Бойком до неї підключилася артилерія головного калібру. Причому Азаров, на відміну від Бойка, володіє широкими повноваженнями та має можливість вести переговори гнучкіше, одночасно по всьому спектру відносин і проблем між країнами. У цьому для України є й плюси, й, одночасно, мінуси, оскільки в разі, якщо прем’єр буде змушений прогнутися, скажімо, до рівня Чорноморського флоту, то це може мати негативний резонанс і в країні, й за кордоном. У результаті Україна отримає ризик відновлення політичної нестабільності, яку так важко подолала.
Залишається сподіватися, що до цього не дійде. Щойно люди з опозиції підіймаються на владні висоти, вони, як правило, хоча бувають і рідкісні винятки, позбавляються звичної риторики й автоматично починають зважати на національні інтереси. Гадаю, Азаров під час своїх зустрічей з головою «Газпрому» Олексієм Міллером і російським колегою Володимиром Путіним був учора гнучким, але, водночас, не дуже поступливим парламентером.
Напередодні російська сторона оголосила, що на зустрічі прем’єрів обговорюватиметься двостороння співпраця в торговельно-економічній сфері. Азаров же, звісно, налаштований головним чином на газ. Раніше він відверто заявляв, що українська делегація поїде до Москви «для переговорів стосовно перегляду українсько-російських газових домовленостей». «Наше завдання, — продовжував Азаров, — переглянути той невигідний для України контракт, який мав місце».
Утім, «штурмуючи» Білокам’яну, українські чиновники, на жаль, припускаються певних тактичних помилок. Джерела «Дня», наприклад, свідчать про певні підкилимові ігри в українській делегації, в результаті яких уже ведуться пошуки винуватих у провалі першої газової експедиції до Москви. Не сприяє результативності переговорів і безмежне бажання попіаритися. Якщо раніше Україна претендувала на майже таку ж газову планку, яку має союзна Росії Білорусь, а це десь 168 доларів, то навіщо незадовго до початку переговорів повідомляти, що до бюджету-2010 закладається середня ціна на імпортний газ на рівні 334 дол. за тисячу кубометрів? (У першому кварталі цього року Україна платить за газ 300 дол.)
Тим часом, інша сторона збудувала навіть не кам’яні, а залізобетонні редути, захищаючи вигідну їй, але згубну для України ціну імені Тимошенко. Учора джерело в Кремлі заявило в розмові з Інтерфаксом: «...Що стосується чинних контрактів на постачання газу, ціни на газ, то вони не повинні переглядатися. Це наша вихідна переговорна позиція». Сам «Газпром» веде цілеспрямовану платну PR-кампанію в українській пресі («День» має у своєму розпорядженні відповідні документи), спрямовану на підтримку несправедливих газових контрактів і нейтралізацію українських аргументів на користь їх перегляду. Один із головних доказів — «змінювати домовленості — напівзахід». Нам радять натомість зосередитися на зміні моделі економічного розвитку. Чи не для того, щоб стимулювати черговий переділ власності в нашій країні? Із цим стикується і одна з українських версій, згідно з якою Азаров сьогодні не привезе з Москви жодного рішення. Він узагалі поїхав до Москви лише для того, щоб там йому «популярно» пояснили, на яких умовах Україна може отримати газову знижку.
КОМЕНТАР
Олександр НАРБУТ, незалежний експерт:
— Нинішній переговорний процес вельми затяжний. І доки ми не знайдемо тих рамок, у яких він може отримати розвиток без шкоди для національних інтересів України, ми ризикуємо більше програти, ніж виграти. Звісно, дуже правильно виводити переговори на рівень міжурядових і навіть міждержавних відносин. Тому що контракти між газовими монополістами мають базуватися на модернізованих міжурядових відносинах, я вважаю, що цим повинні зайнятися відповідні комісії, обидва уряди й міністр палива та енергетики України зокрема.
