Не виключено, що у вівторок український парламент утретє розглядатиме питання про роботу та курсову політику Національного банку, домагаючись зміни його керівництва. Ну що ж, чого хоче жінка — того хоче Бог, запевняють французи. Й українці останнім часом також усе більше в цьому переконуються на прикладі свого прем’єра. Захотіла дострокові вибори — отримала. Не побажала — їх і не було. Взялася переводити газових посередників (дуже вже ненавидить їх із часів ЄЕСУ) — також вийшло. Тепер ось знадобився скальп головного банкіра країни. Невже зніме? Адже зовсім не підвідомча фігура...
Та в нас дуже часто мета виправдовує будь-які засоби її досягнення. Яка ж вона?
Вчора на цю тему був відвертим перший віце-прем’єр Олександр Турчинов. «На ціну газу істотно впливає курсова політика НБУ, — повчав він українських громадян. — Проблема в тому, що якщо не буде стабілізовано курс гривні, а це негайно треба робити, то, безумовно, ціна буде досить високою за рахунок того, що ми газ купуємо за долари, а курсова позиція України веде до того, що вартість газу зростає саме за рахунок підвищення вартості долара відносно гривні».
Друга людина уряду зазначила, що парламент уже двічі розглядав це питання, висловлював недовіру керівництву НБУ, але Президент України, який за Конституцією має право вносити представлення на звільнення глави НБУ, не поспішає...
Було б дивно, якби голова Секретаріату Президента Віктор Балога не мав із цього приводу особливої думки. Він вважає, що прем’єр-міністр намагається домогтися цієї відставки, щоб узяти НБУ, а отже і друкарський станок під свій контроль. За словами Балоги, у той час, як у країні розгортається криза, нове політичне шоу «Хто буде головою Нацбанку» навряд чи можна назвати стабілізуючим засобом. «Адже справа не у Стельмасі, й усі політичні сили це чудово розуміють. Необхідність для прем’єр-міністра поставити Національний банк під свій контроль очевидна — замість того, щоб робити напередодні виборів необхідні, але непопулярні кроки для збалансування бюджету, уряд хоче профінансувати всі бюджетні витрати, ввімкнувши станок», — переконує голова Секретаріату і припускає, що такі дії несуть загрозу гіперінфляції. «Президент України не може допустити такого сценарію розвитку подій. Виконавча влада не зможе узурпувати всі державні інститути у країні», — передбачає Балога.
Та й справді, закон про Нацбанк встановлює, що головний фінансовий регулятор країни є незалежним органом, тоді як законопроекти, подані депутатами БЮТ до парламенту, спрямовані передусім на те, щоб це фундаментальне положення докорінно змінити.
Нагадаємо, що приводом для останньої хвилі атак проти Нацбанку та його керівництва, яке поки що ще підтримується Президентом, стала нова порція рефінансування, видана банку «Надра». Тимошенко пов’язує його з іменем ненависного власника «РосУкрЕнерго» Дмитра Фірташа й тому вішає на НБУ обвинувачення в корупції.
Тим часом Фірташ поки що лише хоче придбати названий банк, тоді як наш уряд, мабуть, усіляко цьому протидіє, причому, головним чином, за допомогою словесних атак. Чого домагаємося?
Дані соціологічного опитування, проведеного фондом «Демократичні ініціативи», засвідчують, що лише 1% українців повністю довіряють банкам. А 35% заявили про категоричну недовіру до банківських установ і ще 32% — переважно їм не довіряють.
Чи не призведуть спроби подовбти ще один великий банк, за яким, наче картковий будиночок, може впасти й уся банківська система країни, до припинення дискусії про можливість/неможливість дефолту?
Тим часом Нацбанк поступово, але впевнено стабілізує гривню. Його критики стверджують, що це робиться для місії Міжнародного валютного фонду, що приїжджає до Києва і повинна прийняти рекомендації щодо виплати Україні другого траншу МВФ. А після її від’їзду курс, на їхню думку, знов упаде. Зарікатися тут, звичайно, не можна, адже, за великим рахунком, курсом керує зовсім не Нацбанк, а ринок, економіка країни. Якщо валютна виручка від експортних операцій та інвестицій у країну не приходять, то про високий курс національної валюти мріяти не доводиться. Проте зараз тенденція позитивна. І не лише у зв’язку з виходом НБУ на валютну біржу — імпорт затиснутий, а наші металурги, схоже, за допомогою дешевої гривні підвищили свою конкурентноздатність на міжнародних ринках. Якщо Стельмаха швидко зняти, то в цього досягнення будуть зовсім інші батьки. А ось якщо ще й позбавити Нацбанк незалежності, то очікуваного траншу нам уже точно не бачити, позаяк це суперечитиме меморандуму, підписаному між МВФ та Україною.
