Тероризм — це екзистенційна загроза. В Європейській стратегії безпеки її вважають однією з основних стратегічних загроз Європейському Союзу, і для боротьби з нею ми використовуємо всі наявні в нас засоби, особливо у сфері інформації та розвідувальної діяльності.
Першим завданням розвідувальних служб є знайти терористів, перешкодити їхнім діям і, якщо теракт все ж таки було скоєно, вистежити їх. Це оперативна розвідка, яка найкраще працює на національному рівні. Багато арештів і запобігання терористичним операціям у Європі є результатом співпраці між розвідувальними службами країн-членів ЄС.
Журналісти нещодавно запитали мене, чи достатньо внутрішньовідомчого співробітництва і чи не слід створити загальноєвропейський механізм для обміну оперативними даними. Того ж дня було проведено спільну операцію, що завершилася одночасно здійсненими арештами терористів у п’яти європейських країнах.
Успіх операції не був випадковістю. Минулого року Союз уклав дві угоди щодо Європолу, а також Угоду про екстрадицію та правову взаємодопомогу. Європейські служби безпеки тісно співпрацюють у рамках групи контртерористичних дій, було відновлено контртерористичну оперативну групу Європолу. Високопрофесійна група працює над питаннями безпеки кордонів і транспорту, зміцнюються зв’язки між керiвниками поліції країн-членів ЄС.
Але широкий обмін інформацією не завжди необхідний або бажаний. Країнам-членам потрібна інформація, отримана під час поточних операцій, не для формування державної політики, принаймні, не прямо, а для виявлення та знищення терористичних мереж і запобігання терактам. Це секретна інформація, і служби безпеки обмінюються нею тільки в разі необхідності, а не з метою зміцнення співпраці.
Я вважаю, що розвідувальні дані також слід використовувати для проведення добре інформованої політики. Розвідувальні служби можуть пояснити громадськості джерела відчуженості, що лежать в основі тероризму, як відбувається радикалізація і вербування до терористичних угруповань, а також цілі й методи терористів і стратегії вибору об’єкта для наступного удару. Тільки тоді, коли ми зрозуміємо це, ми зможемо виробити реальну й ефективну політику.
Для цього нам необхідна хороша стратегічна оцінка інформації. Країни-члени ЄС мають відповідні структури, і за їхньої підтримки і співпраці ми створюємо такі структури на загальноєвропейському рівні, щоб донести цю інформацію до тих, хто несе відповідальність за формування політики ЄС. Європол виконує ті самі функції щодо матеріалів, отриманих в результаті роботи поліції, і ми працюємо над забезпеченням взаємодії між цими органами. Це інший, більш аналітичний рівень, де тісна співпраця приносить хороші плоди.
Після терористичних актів у Мадриді ЄС приділяє більшу увагу внутрішнім аспектам боротьби з тероризмом. Але це не означає, що Союз зосередився виключно на внутрішніх питаннях. Навпаки, ЄС вважає міжнародне співробітництво ключовим у боротьбі з тероризмом.
Загалом, боротьба з терором є одним із пріоритетів міжнародної діяльності Союзу й чимдалі більше інтегрується до політичного діалогу ЄС з іншими країнами. Ми краще визначаємо об’єкти зовнішньої допомоги та програм ЄС з розвитку внутрішніх можливостей інших країн, і ми готові в разі необхідності використати торгові й економічні важелі для внесення контртерористичних положень до двосторонніх угод.
Серйозні зміни сталися і в трансатлантичному співробітництві між ЄС і США. Дії промовляють за себе краще, ніж слова, і дії на трансатлантичному рівні були швидкими й рішучими — наприклад, спільні зусилля з перекриття фінансування терористичних угруповань — попри серйозні розходження стосовно Іраку.
І все ж таки все описане вище не дає підстав для самовдоволення. З метою полегшити надзвичайно складне завдання формування контртерористичної політики ЄС ми розробили план дій, затверджений Європейською Радою, в якому чітко визначено, хто що робить і в які терміни.
Це також допоможе парламентам країн-членів зрозуміти цілі ЄС і полегшить планування їхньої законодавчої діяльності. Нещодавно я призначив координатора з питань контртероризму, завданням якого є сприяння у виконанні плану дій.
Понад те, в нас з’явилася велика кількість нових механізмів у сфері правосуддя і внутрішніх справ. Європейський ордер на арешт уже дає конкретні результати, і ми працюємо над впровадженням «вільного руху судових рішень» у ЄС, за допомогою якого судові рішення, такі як арешт або видача підозрюваних, конфіскація й заморожування активів, визнаватимуть усі члени Союзу. Понад те, 2005 року почне функціонувати Європейське прикордонне агентство.
На прохання Європейської Ради я займаюся розробкою, спільно з Європейською Комісією, стратегії щодо перекриття каналів фінансування терористичних угруповань. Саме це й стане реальним тестом на співробітництво, оскільки наш успіх залежатиме від забезпечення взаємодії й обміну інформацією між відповідними службами, а також фінансовими і банківськими спільнотами.
Я твердо вірю в те, що виключно воєнними діями перемогти тероризм неможливо. Співробітництво органів правосуддя, поліції й розвідувальних служб має бути центральним елементом нашої роботи. Це не означає, що ми не працюємо над підвищенням ефективності європейської політики у сфері безпеки й оборони. Але вона не є центральним об’єктом наших зусиль.
Крім роботи органів безпеки й розвідувальних служб, ми також повинні намагатися «перекрити кисень» терористам. Це означає усунення чинників, що сприяють зростанню підтримки тероризму та полегшують вербування до терористичних угруповань. Регіональні конфлікти викликають гнів і ненависть. Неврегульована арабо-ізраїльська проблема призводить до зростання радикалізму й екстремізму. Усе це ллє воду на млин терористичної пропаганди.
ЄС здійснює жорстку політику стосовно тероризму. Але не менш жорстким має бути наш підхід і до причин тероризму. Це не дві боротьби, а одна.
Хав’єр СОЛАНА — верховний представник ЄС з питань зовнішньої політики та безпеки.
