Iноді нам здається, що поради з боку — це ніби втручання в наше життя. Ми, мовляв, і самі з головою, і не гірше за зарубіжних експертів знаємо, як нам вирішувати свої проблеми. Краще допоможіть матеріально. Природно, нам ідуть назустріч. І все ж таки, здається, часто навіть більше за мільйони, які потім кудись зникають, коштує ділова порада. Тому що наштовхує на власні думки і стимулює втілювати їх у життя. У цьому переконала нещодавня зустріч в Британській Раді, яка взяла на себе клопіт пропагувати в Україні енергозбереження, енергоефективність і нові відновлювані джерела енергії в рамках проекту громадської дипломатії, який реалізується в Україні МЗС Великої Британії.
Власне, йшлося про те, щоб підбити підсумки проекту під девізом «Енергоефективність: сьогодні й завтра». Відповідно до нього минулого року Британська Рада провела в Севастополі, Дніпропетровську і Харкові семінари з активістами громадських організацій, бізнесменами і вченими, пов’язуючи при цьому нашу енергонеефективність зі станом навколишнього середовища у світі та в Україні. І парадокс тут полягає в тому, що реальні успіхи, а точніше, позитивні наслідки цих семінарів можна розгледіти лише в сильну лупу. Хоча кожне місто представило якусь доповідь, що складалася переважно із загальних слів, про виконану після семінарів роботу. От вам і британська порада... Але не варто поспішати з висновками.
У Львові є, виявляється, будинок, який по праву можна було б зарахувати до семи українських чудес (зараз проходить конкурс, щоб визначити їх, і цей матеріал автор пропонує вважати своєю конкурсною пропозицією, хоча краще б його подали безпосередньо розробники). Називають його екодомом, тому що при виробленні споживаної ним енергії в атмосферу зовсім не потрапляють парникові гази, і вся необхідна енергія виробляється саме тут — за допомогою сонячних батарей, геліопрофілю і теплових насосів. А потрібно її відносно мало, тому що в цьому старому будинку всі стіни, а також, природно, двері і вікна утеплені, отже, опалюється не атмосфера.
Тим часом один із творців цього диво-будинку, директор малого підприємства «Інсолар» із Дніпропетровська, Дмитро Безнощенко нарікає на те, що в Україні немає реального попиту на енергозберігаючі новинки, що його пропозиції не знаходять відгуку в місцевих адміністраціях і в проектних організаціях. Усі вимагають спочатку показати реально працюючі прилади, але мало хто хоче їхати за досвідом до Львова...
Виходить, що мають рацію британці, які радять нам активніше займатися просвітою та освітою. І це при тому, що багато технічних новинок, що дозволяють використовувати відновлювані джерела енергії й, таким чином, захищати природу від шкідливих викидів, родом із України. Зокрема, автор зі здивуванням дізнався, що розроблене в нас, а виготовлене, природно, за кордоном високоселективне геліопокриття може працювати не лише влітку, але й цілий рік.
Проте ми вже також дещо можемо. Зокрема, одне з київських підприємств розпочало випуск фотоелектричного обладнання, що користується широким попитом в Європі, де сонячна (фотоелектрична) енергетика вже стала серйозним конкурентом на ринку електроенергії. Але, на жаль, цього поки ще немає в Україні. І варто подякувати Британській Раді, яка вивозить у новий енергетичний світ наших молодих фахівців і, на прикладі Великої Британії, показує їм, наскільки ми відстаємо в справі енергоефективності та нових відновлюваних джерел енергії.
До речі, з приводу того, як використовується в нашій країні енергія вітру, наші фахівці, які зібралися на майданчику Британської Ради, затіяли суперечку. Одні говорили, що тут усе о’кей і з вдячністю згадували екс-президента Леоніда Кучму, за часів якого була прийнята відповідна програма, інші зауважували, що наші вітроагрегати вже застаріли і жодною мірою не здатні вирішити проблеми енергетики. Але все ж таки з’ясувалося, що наша наукова думка не стоїть на місці і в Україні вже створюються могутні вітчизняні «вітряки» (їх називають «конкордами», та невже їх спіткає така ж сама доля, як і однойменні літальні апарати?).
Тож чи потрібні нам британські поради і семінари, якщо ми і самі такі розумні. Приблизно таке ж саме запитання поставили двом визначним українським ученим, які брали участь у семінарі. І вони, не задумуючись, відповіли: нас спонукають мислити. І це, мабуть, дуже цінно. А ще до рук потрапила тоненька брошурка, видана тією ж Британською Радою. У ній — кілька десятків порад про те, як зробити звичайний будинок або квартиру теплою і менш енергоємною. На останній сторінці розповідається про спосіб зекономити гроші, скориставшись енергозберігаючими лампочками. І пригадалося, що в Туреччині інші просто заборонені. А в нас, і про це також зазначали українські споживачі британських порад, для енергоефективності не вистачає політичної волі.
