США серйозно стурбовані майбутнім нафтопроводу Одеса— Броди, яке перебуває під загрозою. Посол Сполучених Штатів в Каспійському регіоні, радник держсекретаря США Стівен Манн днями відвідав Київ, щоб озвучити позицію Вашингтона щодо політики Києва на регіональному нафтовому ринку. Стівен Манн заявив, що нинішній сценарій, який реалізовується Росією за пасивної участі України, робить проект Одеса—Броди нецікавим для західних інвесторів. Зазначимо, що саме американський капітал розглядається як одне з головних джерел будівництва нафтопроводу Броди — Гданськ. Лише після прокладки труби до цього польського порту каспійська нафта, яку планують доставляти до Одеси танкерами, за планами України, пожвавить вітчизняний нафтовий довгобуд.
Причиною занепокоєння американців стало підписання Україною договору про принципи реалізації іншого проекту — Дружба- Адрія. Цей транспортний коридор в проекті забезпечує поставку російської нафти через Білорусь, Україну, Словаччину і Угорщину до глибоководного хорватського порту Омішаль. Договором передбачено, що єдиним оператором і диспетчером трубопроводу стане російська компанія «Транснефть». На думку американських експертів, таким чином обмежено потенційні можливості проекту Одеса—Броди. «В ідеалі каспійська нафта з Одеси також повинна мати можливість бути доставленою в Омішаль», — вважає Стівен Манн. На його погляд, західні інвестори розглядають всі потенційні напрями можливого використання нафтопроводу Одеса— Броди, і добровільна передача функцій оператора одної з ділянок «Дружби» російської компанії значно знижує інвестиційну привабливість проекту.
Позицію американців не змінило навіть надання українською стороною інформації про те, що в договорі «Дружба-Адрія» йдеться про повноваження «Транснефти» не на всю сировину, що прокачується через «Дружбу», а лише на ту, що йде в рамках міжнародного проекту в порт Омішаль. Радник голови правління «Укртранснафти», віце-президент фонду «Стратегія-1» Михайло Гончар зазначає, що підписані Україною договори мають рамковий характер. За його словами, наша країна має намір пропонувати зміни в документи щодо проекту «Дружба-Адрія» вже на найближчому засіданні в Будапешті. «Юридично договір дійсно виписаний нечітко, але його допрацьовуватимуть», — повідомив Михайло Гончар, вважаючи, що США цілком даремно підняли бурю в склянці з нафтою.
А ось Стівен Манн не приховує своєї стурбованості, посилаючись на особисту бесіду з президентом російської компанії «Транснефть» Семеном Вайнштоком. За словами Манна, пан Вайншток на міжнародній конференції в Лондоні заявив колегам, що його компанія є головним оператором нафтопроводу «Дружба», зокрема й української його частини. При цьому російський нафтовик також ніби стверджував, що право на прокачування по «Дружбі» в Омішаль отримають лише ті компанії, які укладуть з «Транснефтью» довгостроковий (!) договір на транзитні послуги. Стівен Манн повідомив, що після вивчення американськими експертами підписаних Україною та іншими учасниками проекту документів переважно заяви Вайнштока підтвердилися.
Стівен Манн зазначив, що посилення російського впливу на нафтопровід «Дружба» стало розчаруванням для США, які готувалися взяти активну участь в реалізації проекту транспортування каспійської нафти через Одесу— Броди. На цю тенденцію вказує і початок роботи російських компаній на одеському терміналі з використанням однієї з ділянок нафтопроводу Одеса—Броди в так званому реверсному варіанті, тобто в зворотному напрямі Броди—Одеса. Стівен Манн заявив, що на сьогоднішній день ще не пізно зупинити здійснюваний сценарій. В іншому разі, він гарантує, що не тільки американські, але і всі західні інвестори не братимуть участі в реалізації проекту Євро- Азіатський нафтотранспортний коридор.
Очевидно, США беруть участь в європейських нафтових проектах для реалізації власних геополітичних інтересів. Саме тому вони з самого початку активно підтримують проект Одеса—Броди, який, теоретично, може послабити залежність Євросоюзу від поставок російської нафти. Судячи з усього, у Вашингтоні упевнені, що Росія тепер вирішила встановити контроль над окремими ділянками проекту Одеса—Броди—Гданськ», щоб звести його потенціал до мінімуму. Наскільки ці побоювання виправдані, сказати важко. Але Київ, безумовно, буде вимушений враховувати побажання США, якщо метою української влади дійсно є забезпечення альтернативних джерел енергоносіїв, крім російських. Україна в черговий раз отримує шанс використати вигідне становище на стику політичних і фінансових інтересів Заходу і Сходу.
