«Питання питань і головне питання» поставив перед собою днями міністр аграрної політики Сергій Рижук — «необхідність удосконалення зв’язків безпосередніх виробників АПК з роздрібними торговцями та оптовиками». «Хоч це й дуже складно, але ми це зробимо», — пообіцяв він. У значенні — «перевести кількісні показники аграрного сектора економіки в якісні».
А «переводити» цього року є що. За попередніми даними, зерна у нас у країні уродило близько 40 млн. тонн (з них близько 21 млн. — пшениця), намолотили близько 2,1 млн. тонн насіння соняшнику (за інформацією на 1 жовтня) з 1,740 млн. га (понад 65% площ цієї культури) тощо. Щодо зерна, то неврожаї в Австралії і Північній Америці створили сприятливу для України кон’юнктуру зовнішнього ринку. С. Рижук відзначив, що експорт, а разом з ним ціни на зерно і рентабельність його виробництва всередині країни зростають. За словами міністра, введено в експлуатацію новий перевалочний пункт в Іллічівську і, загалом, Україна готова експортувати близько 12 млн. тонн зерна (прогнозували — 9 млн.) «Заради завоювання ринку» — «за не зовсім задовільними цінами». Утім, враховуючи проблеми на ринку зерна минулого року, закривати питання підвищення ефективності регулювання цін усередині держави, задовольняючись однією лише кон’юнктурою за його межами, було б передчасно. Отримати відповідь на цей і на ряд інших запитань «День» спробував у Держсекретаря Мінагрополітики Сергія Івановича Мельника:
— Урожай зерна цього року, кажуть, не гірший, ніж минулого. Враховуючи торішній парадокс (гарний урожай — надлишок пропозиції — проблеми у безпосередніх виробників), що зроблено з метою запобігання повторенню масштабних цінових ножиць цього року й надалі?
— Ринок — це, передусім, попит і пропозиція. Якщо ми маємо надмірну пропозицію, то, безумовно, включається ціновий механізм. І для того, щоб впливати на ці моменти, вжито цілий ряд організаційних заходів. Існує указ Президента стосовно реформування аграрного ринку, яким передбачається створення Державного агентства з регулювання продовольчого ринку. Сьогодні ми пропонуємо закласти гроші для такого агентства в бюджеті.
Крім цього, зрозуміло, що власник виробляє і продає такому ж власнику. Два суб’єкти підприємницької діяльності здійснюють купівлю-продаж. Трейдери хочуть купити дешевше, щоб продати потім зерно дорожче за кордоном. І безумовно товаровиробник, ви праві, виявляється певною мірою в накладі. Ми орієнтуємо наших виробників на те, щоб вони зважено підходили до реалізації. Щоб не вийшло так, що всі викинули на ринок продукцію і ціну було збито. Протягом року ціна вимальовується більш- менш стабільною. Якщо ми візьмемо торішню ціну за маркетинговий рік, то вона не дуже сильно відрізняється від тієї, яка складається сьогодні. А якщо враховувати, що у грудні, січні, лютому ціна на зерно зростатиме (адже торгівля йде цілий рік, оскільки зерно — продукт, який не швидко псується), то господарники повинні чекати. Хочу сказати, що багато товаровиробників так і вчиняють: якщо занижено ціну, то вони не поспішають продавати максимально. Тобто йдуть на ринок свідомо.
— Утім, робити це непросто. Підприємства АПК вимушені повертати кредити...
— Безумовно, вплив на цінову політику вимагає бюджетних грошей. Але не в значенні безповоротних дотацій. Ці гроші шляхом економічних механізмів держави (скажімо, агенти на продовольчому ринку) могли б «знімати» надлишок продукції. У разі дефіциту — викидати на ринок. Від цього не треба йти. Держава також повинна займатися підприємницькою діяльністю, отримуючи додаткові надходження (за рахунок певних вкладів у викуп продукції, її продаж) до бюджету. Такі умови диктує ринок.
— Враховуючи ситуацію з бюджетом, чи знайде кошти Мінфін для таких операцій? До речі, є інформація, що кредитування АПК банками йде цього року гірше, ніж минулого...
— Мені складно коментувати: знайде Мінфін чи ні. Принаймні у поданому до Верховної Ради проекті бюджету висловлено позиції всіх міністерств. Жодні коментарі поки недоцільні. Парламент працює над бюджетом і багато чого залежатиме від результатів цієї роботи. Але не треба забувати, що у будь-якому бюджеті, ставлячи питання про додаткові витрати, потрібно думати про його наповнення. Всі ми хочемо з бюджету взяти більше, але не можна забувати про його прибуткову частину.
Стосовно зацікавленості банків, то повернення кредитів в АПК — близько 80%. Це дуже високий показник навіть порівняно з країнами Європи. Інше питання, що ми у бюджеті передбачаємо компенсаційні кредити у разі їх неповернення. АПК, думаю, вже довів, що ті, хто бере кредити — за них розраховуються. Єдине — необхідно відпрацювати питання середньострокового і довгострокового кредитування. Тоді АПК отримає можливість здійснювати капітальні вкладення, що спричинить підвищення якості і зниження собівартості. Не варто забувати, що Україна веде активні переговори про вступ до СОТ. І ми просто зобов’язані потурбуватися про конкурентоздатність наших виробників.
— У бюджеті на наступний рік передбачено істотну зовнішню позику у ЄБРР на розвиток АПК. На що планують витратити ці гроші? Які галузі або підприємства будуть пріоритетними?
— Не стану коментувати цей кредит, оскільки ще рано. Хотів би сказати так: будь-які кредити, і внутрішні, і зовнішні, повинні спрямовуватися на технологічне переоснащення виробництва, а не просто так. Це позиція Міністерства.
— Цукрозаводчики (нещодавно практично всі підприємства були вимушені припинити роботу) скаржаться не тільки на погану погоду, що ускладнила збір буряка, а й на відсутність механізмів регулювання ціни на цукор. Вони бояться обвалу. Ваш коментар?
— Це не відповідає дійсності. Я не знаю, звідки у вас інформація. Необхідно вести подібні діалоги тет-а-тет. Тут така ж історія, як і з соняшником. Коли розпочинається сезон цукроваріння, безумовно, є надлишок цукру, який необхідно швидко реалізувати. І виникають такі питання. Сьогодні механізм регулювання цін чітко визначено квотами. Ці квоти розподіляються Міністерством між заводами. При цьому враховується безліч показників. Інше питання — виробникам цукру необхідно думати про технологічне удосконалення, про збільшення виходу цукру. Якщо на сьогодні у країнах Європи вихід цукру — до 85, а то й до 90%, то у нас — ледве доходимо до 75% з того цукру, який є в корені. Хочу сказати, що механізми регулювання ціни сьогодні є. Ціна декларована, закон є, відповідні постанови є... Є, щоправда, і деякі труднощі. Але власникам заводів необхідно думати про переоснащення підприємств. І про ціну на цукор — не в даний конкретний момент, а весь час над цим працювати.
— І все-таки ціна на цукор впаде?
— Я б не сказав, що сильно. Кон’юнктура ринку складається так, що істотних коливань не буде. Хіба що, скажімо, форс-мажорні обставини. Поки що наші розрахунки показують, що особливих стрибків ціни бути не повинно. Вони будуть, безумовно, у випадку, якщо люди отримують цукор натуроплатою, у більш складних обставинах знаходяться юридичні особи. Але та кількість цукру, яка вийде на ринок від населення у ціні не повинна змінитися.
— Відчуває Мінагрополітики тиск з боку хлібовиробників після того, як АМК активізував роботу в регіонах зі зниження ціни на хліб?
— Це питання потрібно розглядати у комплексі. Не можна взяти і знизити ціну на хліб. Тут є комплекс питань, які необхідно визначити. До етапу, коли хліб випікається, потрібно визначити, чи не є ця ж компанія власником борошномельних підприємств. І, скажімо, які умови поставки зерна на млин, борошна на заводи. Хто цим займається, які структури і підприємства? Це все питання АМК. Я не хочу стверджувати. Є комісії з питань цін при Кабміні і в областях, є АМК. Почекаємо, поки вони зроблять висновки.
— Потенційні монополісти до Міністерства ще не зверталися?
— Як правило, хлібозаводи — приватні підприємства, акціонерні товариства і вони не підпорядковуються Міністерству безпосередньо.
— Зараз багато говорять про можливе скорочення експорту українського молока. У бюджеті передбачено дотації за виробництво якісного молока. Кого будуть дотувати?
— Щодо бюджетних дотацій — потрібно зачекати, поки бюджет буде прийнято. Тоді коментуватимемо. Стосовно зменшення експорту хочу сказати, що там, де експортери на внутрішньому і зовнішньому ринках працюють порядно, проблем виникати не повинно. Тим, хто займався фальсифікатом, звичайно, поставлять запитання. Скрізь є свої нюанси, але, думаю, все буде добре.
