Економіка вкотре стає заручником політики. Мультимільйонери, які знаходяться зараз по обидва боки владних барикад, раптом пригадали про своїх «менших братів» і щосили змагаються за право любити їх більше за інших і служити їм в ролі міністрів або найближчих сподвижників самого Президента. Важко повірити, що в цей самий момент вони забули про економіку власних підприємств, але, схоже, економіка країни та її здоров’я їх хвилює не так уже сильно. Інакше вони не стали б затягувати її в нинішні бюджетні ризики й страждання. Такі емоції викликав учорашній політичний день, який укотре проходив під знаком бюджету.
Отже, Верховна Рада ухвалила допрацьований Закон про державний бюджет на 2007 рік, в якому були збережені всі базові показники ветованого раніше варіанта бюджету й не враховані основні пропозиції Президента. Але конституційної більшості, яка дозволяє застрахуватися від нового президентського вето, не вийшло. Попри очікування, до коаліціантів приєдналися лише п’ять бютівців, хоча ще напередодні були певні натяки на те, що ця фракція може домовитися з Регіонами в обмін на їхню підтримку закону про опозицію.
Проте вчорашнє голосування має одну надзвичайно цікаву деталь. Проти бюджету проголосували лише 19 народних депутатів з 438, які брали участь у голосуванні. Про що це може свідчити? Схоже, бюджет з економічного й соціального поглядів, а також у плані його збалансованості не такий уже й поганий, як про це напередодні говорили абсолютно опозиційні бютівці й частково «провладні» представники «Нашої України», якими, схоже, майстерно диригували з президентського Секретаріату. В іншому випадку відвертих депутатських «незадовільно» було б набагато більше. Але насправді наші представники в парламенті — люди зовсім не безвідповідальні. Вони розуміють, що всякі там легкі колотнечі й розгойдування рядів поблизу трибуни країна або забуде, або згодом пробачить. А от за розгойдування економіки може рано чи пізно спитати. Ось тому й голосують ні за, ні проти. Тим більше, що секретарська сторона, або, точніше, сторона вето вперше в практиці міжвладних переговорів, посилаючи до секунди запротокольовані телеграми, виглядала в парламенті якщо й не смішно, то не надто переконливо. Та й цифри відстоювала просто якісь мізерні, через які, як стверджують експерти «Дня», нічого було й город городити. «Загальна сума додаткового перерозподілу (бюджету. — Авт. ) становить 0,8 млрд. грн., а не 6 млрд. грн., як заявляє голова комітету ВР з питань бюджету Володимир Макеєнко», — йдеться в повідомленні Секретаріату Президента, де дискутується докір прем’єр-міністра про те, що «секретаріанти» ніби не брали участі в доопрацюванні проекту бюджету на 2007 рік.
Цифра, звичайно, вражає, й молодий, але який уже швидко оперився, секретарський «яструб» — перший заступник голови Секретаріату Президента Арсеній Яценюк — збирається рекомендувати шефу не підписувати допрацьований бюджет-2007, оскільки «пропозиції Президента, які були направлені на захист найменше соціально захищених верств населення, не враховані. Такий бюджет не можна підписувати». Він повідомив, що Президент зробив усе для того, щоб бюджет був прийнятий з його пропозиціями. Зокрема, за словами Яценюка, вказано джерела прибутків як для збільшення мінімального розміру пенсій, так і зарплати працівникам бюджетних організацій. При цьому він висловив також і низку досить зрілих думок про те, що «набагато краще, щоб ми оперували мовою цифр, а не мовою певних політичних заяв або емоційних заяв».
Але уряд стоїть на своєму. «Є два підходи: спекулятивний — як розподілити кошти й заробити політичні дивіденди, другий, реформаторський — як зробити бюджет інструментом зростання... Ми намагаємось підняти рівень добробуту, але джерелом має стати економіка», — заявив під час обговорення допрацьованого бюджету перший віце-прем’єр, міністр фінансів Микола Азаров. Він усе-таки сподівається, що Президент підпише бюджет і заради цього щедро роздає компліменти, хоча й не прогнозує, що буде з країною, якщо Президент не підпише бюджет. Єдине, в чому впевнений Азаров, так це в тому, що Президент не повинен дотримуватися позиції «своїх радників, які підштовхують його до конфронтації».
Крім того, перший віце-прем’єр обіцяє, що в разі надходження додаткових прибутків у 2007 році вже за підсумками першого кварталу Мінфін готовий перерахувати показники бюджету. А в тому випадку, якщо головний підпис країни все ж таки не отримають, уряд, за словами Азарова, «зробить усе, щоб не допустити дестабілізації економіки».
Питання, звичайно, не лише цікаве, але й, можливо, гостре. Оскільки в такій ситуації завжди можуть знайтися люди, готові нагріти руки на чому завгодно. Директор Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала прогнозує серйозні соціальні заворушення в Україні в січні майбутнього року. За його словами, населення, яке сильно витратиться після свят, отримає підвищені тарифи на житлово-комунальні послуги. У результаті, передбачає фахівець з моделювання, виникне високий рівень соціального незадоволення, яким можуть скористатися деякі політичні сили. «Якщо будуть заклики не платити за цими тарифами, й народ не стане платити — це призведе до серйозних економічних проблем, і тоді можна сказати, що варіант розвитку соціальної революції стане абсолютно вірогідним», — заявив Бала й навів ще один прогноз своїх експертів, згідно з яким уряд, напередодні серйозних економічних криз, що насуваються, швидше за все, повернеться до «паритетного розподілу посад» між представниками Партії регіонів і пропрезидентських сил, як мінімум, на рівні заступників міністрів. При цьому, на думку експертів, на цих посадах переважатимуть фігури — досвідчені й ефективні менеджери з серйозними політичними амбіціями й досвідом конструктивного співробітництва на різних рівнях із представниками протилежної сили. От виявляється в чому все-таки справа: людям потрібні хороші посади. От заради чого країну ставлять на межу. Також у своєму аналізі й прогнозі на 2007 рік експерти Агентства моделювання ситуацій зазначають, що найбільш значущою подією в парламенті 2007 року може стати переформатування більшості. Експерти прогнозують, що рано чи пізно з антикризової коаліції вийдуть комуністи, швидше за все, супроводжуючи свій вихід гучними резонансними заявами й викриттями влади.
