Сьогодні, в день закриття ЧАЕС, ми завершуємо публікацію циклу статей Любові Ковалевської, присвячених проблемі Чорнобиля. Оскільки ці статті викликали великий читацький резонанс, ми виконуємо прохання багатьох авторів листів і ще раз нагадуємо, в яких саме номерах «Дня» вони публікувалися: №№ 216, 221, 226,229. Любов Ковалевська — журналіст, яка 1986 року, за два місяці до аварії на ЧАЕС, опублікувала аналіз-прогноз проблем станції. Після аварії Ковалевська працювала з величезною кількістю документів, в тому числі ДСК (для службового користування), в контакті з багатьма профільними структурами, в т.ч. за кордоном.
Отже, здійснилося. Правителі всіх країн об’єдналися навколо закриття Чорнобиля (не лише ЧАЕС), що стало логічною крапкою ХХ сторіччя, символом доби ядерного насильства. Не знімаючи провини з СРСР, треба чітко усвідомлювати, що причини Чорнобиля — у світовій гонці ядерних озброєнь, у холодній війні та її наслідках, а також у горезвісному людському чинникові: будь-яке державне насильство здійснюється ЗА ДОПОМОГОЮ ЛЮДЕЙ або з їхньої мовчазної ЗГОДИ. Людство дуже повільно йшло (і йде) ВІД ВАРВАРСЬКОГО ПАТРІОТИЗМУ до цивілізації, тобто до громадянського суспільства (від лат. слова «цивіс» — громадянин). На жаль (і на нещастя), поняття ГРОМАДЯНИН сприймається в українському суспільстві як ЩОСЬ ВОРОЖЕ, що лише підтверджує його МАРГІНАЛЬНИЙ, НЕЦИВІЛІЗОВАНИЙ стан. З таким суспільством можна робити все... що хоче влада. Ось чому СЬОГОДНІ громадяни в різних країнах світу займаються проблемами УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА: не лише ВІТАЮТЬ закриття ЧАЕС, але й ВИСТУПАЮТЬ ПРОТИ добудування нових атомних блоків, бо це ланки одного ланцюга.
Сутність будь-якої держави — ПРИМУС, із мірою (силою) цього примусу (насильства) погоджуються або НЕ погоджуються його громадяни, адже саме громадянин ПЕРСОНАЛЬНО і тільки громадянин вступає в безпосередні різноманітні стосунки з державою. І сьогодні громадяни ЧУЖИХ країн, протестуючи, НЕ погоджуються передусім ІЗ ФОРМАЛЬНИМ ставленням до Чорнобильської катастрофи: зупинивши ЧАЕС і прибравши слово «Чорнобиль» з обігу, із вживання, а значить, із пам’яті, зі свідомості людей, високі урядовці з різних країн сподіваються на подальший РОЗВИТОК ЯДЕРНОЇ ГАЛУЗІ, що приносить колосальні грошовi прибутки, але ВІДНІМАЄ ЯКІСТЬ життя землян. Загальноземне підвищення радіоактивного фону атмосфери, навколишнього середовища призвело до зміни клімату, поєднання природних катаклізмів і ускладнення їх характеру, до появи численних стійких вірусів і нових хвороб або нового їх перебігу, більш агресивного, з несподіваними численними ускладненнями, тобто зробило навколишнє середовище ворожим людині на більш тонкому, невидимому рівні, — КЛІТИННОМУ, оскільки й сама радіоактивність — явище мікросвіту (атома). Все це, зрештою, веде ДО ДЕГРАДАЦІЇ людей.
Шоу із закриття ЧАЕС зайвий раз підтверджує, що люди, причетні до АЕС, і ті, котрі мешкають у Славутичі, в цьому привидові МАЙБУТНЬОГО, залишаться без захисту. Як залишилися сам на сам зі своїми проблемами жертви Чорнобиля 1986 р., і головна їхня проблема — низька якість життя, що не дозволяє потерпілим привести своє НЕЗДОРОВ’Я (їх не можна вилікувати!) У СТАБІЛЬНИЙ стан, тобто не дозволити хворобам, що викликані опроміненням, прогресувати, що неминуче призведе (і призводить) їх до загибелі.
Вже зараз українська влада наводить солідні цифри коштів, які буде спрямовано НА НЕМАТЕРІАЛЬНІ об’єкти, на другорядні роботи, абсолютно безглузді, вони зариються в зоні, прилипнуть до рук професійних «ліквідаторів наслідків» (будь-яких). І серед цих десятків і сотень мільйонів є одна худенька соромлива цифрочка, що показує «скромність» нашої влади щодо своїх громадян, — трохи більше за 2 млн. на їхний захист... Цей цинізм «реформаторів», гарантів і спеців, видатних державних діячів, такий щоденний і рідний, такий звичний, як друга натура, — не залишає ні надій, ні ілюзій. Бо для чого існує держава, коли не для людей, — для організації їхнього життя за єдиними принципами і законами? Але якщо в СРСР людина не варта була нічого, то в незалежній (від громадян) українській державі вона варта МЕНШЕ, НІЖ НІЧОГО...
... Для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС було створено різні структури, які «продовжують формально функціонувати, витрачаючи з виснаженого бюджету України величезні кошти, які до того ж використовуються без помітного позитивного успіху», — скаже через вісім років (1994 р.) після аварії заступник міністра Мінчорнобиля В. Холоша.
Але й через 14 років після аварії ці структури не лише функціонують, але й розрослися неймовірно (в зоні надлишок зайвих людей!), але тепер безрезультатними функціями керує сам В. Холоша. Наприклад, організовує поховання хатин з порожніх сіл... Навіщо? Якщо забруднена плутонієм Прип’ять стояла, стоїть і стоятиме, тому що НЕМАЄ В СВІТІ таких сил і коштів, методів і технологій, щоб очистити землю чи об’єкти від плутонію (ось чому і ЧАЕС після закриття залишається НЕБЕЗПЕЧНИМ ядерним об’єктом). Навіщо, якщо вся зона відчуження (не 30 км, а 2 тисячі кв. км) — суцільний могильник, з більш-менш придатними грунтами для локального збереження забруднення, і немає ніякого сенсу переносити радіоактивний бруд (ті ж хатини) з одного місця на інше. Але річ у тім, що сенс — у грошовому хапку. Ось чому зараз так багато бажаючих бути головними ВІДПОВІДАЛЬНИМИ за виведення АЕС iз експлуатації (100 років мають намір виводити!). І всі, як на підбір, — українські патріоти!
Щоправда, й «імпортних» «патріотів» української зони вистачає: 80% коштів, виділених Заходом, освоюватимуть західні фірми. Наприклад, 10% зібраних коштів вони вже витратили на... збір і переправлення даних дослідження саркофага! І дійшли «несподіваного» висновку: небезпечний. Але ще 1994 р. консорціум «Альянс», очолюваний французькою фірмою «Кампенон Бернард СЖЕ», за дорученням Європейської комісії працював над техніко-економічним обгрунтуванням перетворення саркофага на безпечний об’єкт, профінансований Європейським фондом «TACIS». І зробив висновки.
1. Існуючий саркофаг не було розраховано на граничні сейсмічні навантаження.
За цим висновком стоїть побоювання, що при землетрусі критична маса ядерного палива, яка розосередилося всередині саркофага, — на щастя, так, що не перебуває в критичному обсязі (розмірі), — може бути зсунута при підземних поштовхах у одне місце, тобто в критичний об ’ єм, внаслідок якого станеться мікровибух. Але саме той факт, що критична маса не замкнена в саркофазі, як, наприклад, в ядерній бомбі, дає можливість передбачати некатастрофічні наслідки, тобто критична маса розкидає сама себе. Природно, що станеться обвал саркофага. Але фахівці вже підрахували, що за межі зони вийде до 5% радіоактивності, при цьому постраждає до 10% людей у зоні...
2. У зв’язку з високим рівнем радіації і станом існуючих конструкцій, неможливо продовжити термін служби існування «Укриття» до ста років і більше.
3. Блок «Б», що з’єднує блоки №3 і №4 і підтримує загальну вентиляційну трубу, також не розраховано на можливі граничні сейсмічні навантаження. Таким чином, неможливо вирішувати проблему блока №4 без урахування існування блока №3.
Цей пункт також пояснює НЕОБХІДНІСТЬ закриття ЧАЕС.
4. Проведений аналіз складу радіоактивних відходів всередині саркофага підтверджує їх високу активність і довгий термін життя (ДЕКІЛЬКА ДЕСЯТКІВ ТИСЯЧ РОКІВ. — Виділено Л. К. ). За цих умов новий саркофаг має бути розраховано на демонтаж старого, який є джерелом радіоактивного забруднення. Iнакше новий саркофаг може стати новим джерелом радіаційної небезпеки в зв’язку з тим, що термін його служби не порівнюваний з терміном життя радіоактивних відходів.
Не радійте! Демонтажу старого — не буде. Не буде і важкого другого укриття (більш надійного), оскільки його створення «не влізе» в $260 млн., виділених на саркофаг. І технологій, що дозволяють демонтувати старий і прибрати з нього смертельно небезпечні відходи (людина не може їх вигрібати, як раніше, лопатою), У СВІТІ ТАК І НЕ ВИГАДАЛИ. Буде згори таке собі шатро до 2007 року (а проблема — для розумних нащадків, гарантів не паперових конституцій, а життя людей)...
5. Щоб забезпечити можливість демонтажу старого саркофага, новий повинен бути герметичним... неможливо побудувати герметичну оболонку для блока №4, якщо одночасно не зробити загального покриття 4-го і 3-го енергоблоків.
Негерметичний сьогоднішній саркофаг, природно, сприяє виходу радіоактивності назовні (до 2% — вважають специ). Але сприяє й виходу теплоти, що дуже важливо. Весь цей час діє і система пилопридушення, простіше кажучи, ллється вода, липка й незвичайна, з нейтронними поглиначами.
Але під саркофагом, на нижніх відмітках, тобто в нижніх приміщеннях, вже скупчилося приблизно п’ять тисяч кубометрів радіоактивної води (рідкі РАВ), в якій розчиняється уран (розчинні солі урану). Відбувається дифузія води, тобто вона просочується крізь бетон... І шатро аж нiяк не вирішить цю проблему. Та її й не мають наміру вирішувати нинішні специ — все нащадкам, все нащадкам... щоб їм життя раєм ніколи не здалося. А «патріоти» вам розкажуть про нестачу електроенергії (хоча плани з її вироблення перевиконуються), розкажуть, як ми могли б процвітати, якби ЧАЕС працювала і приносила до скарбниці пару сотень мільйонів доларів. І в черговий раз закличуть до національної ідентифікації, щоб ви ніколи не навчилися бути громадянами, упевненими в тому, що від громадянської позиції КОЖНОГО залежить будь- який результат, будь-яка причина і наслідок. І не допоможуть нам навіть найправдивіші статті, якщо ми самі собі не навчимося допомагати, не захочемо стати цивілізованими людьми, тобто громадянами з правами та обов’язками, з відповідальністю за все, що відбувається в Україні, не на словах, а на ділі.
Всі заходи щодо виведення з експлуатації і підвищення безпеки саркофага здійснюватимуться особливим підрозділом, за керівництво над яким б’ються сьогодні претенденти на прибуткове місце, про що я вже говорила. Це держава в державі, така собі вільна економічна зона, офшор, ельдорадо... І ніяка радіація їм не страшна, так хочеться... жити красиво. І це в той час, як поверхневе забруднення зони оцінюється в 110 тисяч кюрі цезію-137, 127 тисяч кюрі стронцію-90 і 800 кюрі радіоізотопів плутонію. Це без урахування місць локалізації РАВ і проммайданчика ЧАЕС. 180 тонн (особисто я думаю, що менше) ядерного палива і безліч РАВ перебуває в саркофазі. До РАВ самої ЧАЕС, накопичених за час експлуатації (понад 2500 кубометрів твердих і 20 тисяч рідких відходів), додадуться ті, що нагромаджуватимуться в процесі виведення ЧАЕС з експлуатації. Це відпрацьоване ядерне паливо: близько 14 тисяч тепловиділяючих збірок, що перебувають у сховищі ВЯП. Це 800 пунктів тимчасової локалізації РАВ, у яких зосереджено близько 1 млн. кубометрів відходів сумарної активності приблизно 380 тисяч кюрі. Це ставок-охолоджувач ЧАЕС, котрий вміщує 160 млн. кубометрів води із середньою концентрацією стронцію 200 пікокюрі на літр, а в його донних відкладах сконцентровано до 3,5 тисячі кюрі цезію, 800 кюрі стронцію і 3 кюрі ізотопів плутонію.
У складі радіоактивного випадання зони відчуження переважає цезій, церій, стронцій, європій (найбільш довгоживучі продукти поділу), а також трансуранові елементи (ТЕУ): плутоній- 238, 239, 240, 241, америцій- 241, кюрій-243.
Сумарна альфа-активність ТЕУ має сьогодні чітку тенденцію до підвищення за рахунок перетворення бета-активного плутонію-241 на довгоживучий альфа-випромінювач америцій-241. І це підвищення триватиме (наростатиме) ще 50 років, щоб потім на віки залишитися практично незмінним (такий великий період напіврозпаду).
Триває збільшення вмісту мобільних (водорозчинних) форм стронцію, забруднення грунтових вод у зоні...
Не краща ситуація й за межами зони, на забруднених радіонуклідами територіях, де живуть мільйони людей.
Так що ж ми можемо? — спитають читачі. Зайняти гідну громадянську позицію щодо ядерної енергетики (ядерного насильства), бути послідовними в її відстоюванні!
30 листопада 2000 р. четверо громадян України (Н. Преображенська, Ю. Урбанський, Т. Мурза і автор цих рядків) у Лондоні пікетували будинок ЄБРР, де проходила попередня нарада великих урядовців щодо виділення коштів Україні на добудування атомних блоків. Пікет (і конференцію) було організовано міжнародним ГРІНПІСОМ. Чотирьох вже було досить, щоб чиновники ознайомилися з нашим поглядом і нашими аргументами, долучили їх до справи. Нас підтримували громадяни різних країн, нам співчували поліцейські. І нікого не цікавила нічия національність...
