На виставці під назвою «Чайний посуд ХVIII—XX століть. Стиль епохи» презентували колекцію виробів фарфорових і фаянсових підприємств України з фондів музею. «Назва виставки говорить сама за себе і вже визначає головну її мету, — зазначила її організатор, заступник директора з наукової роботи Людмила Білоус, — а саме показати еволюцію у мистецтві і в роботі майстрів. Вона позначена своєрідністю художньої мови, демонструє еволюцію загальноєвропейських стилів, характерних для певних історичних періодів».
Експозиції Корецького (1784—1831рр.), Городницького (1807—1917рр.), Баранівського (заснований у 1804 році) заводів вирізнялися проявами стилю класицизм і його завершальної фази — стилю ампір. Ці вироби привертали увагу відвідувачів витонченістю і граційністю форм. А от художнім напрямом чайних сервізів Волокитинського фарфорового заводу (1837—1867) був стиль «друге рококо», який приваблював манірністю і вишуканістю оформлення. Середина ХХ століття представлена авангардними течіями, соцреалістичними, а також народними традиціями. Чайні сервізи містять портретні зображення Й. Сталіна, членів політбюро, героїв праці. Також на них зображені робітники на колгоспних ланах, заводах, тексти Радянської Конституції тощо. Цікавим періодом у діяльності Київського експериментального кераміко-художнього заводу (заснований у 1924 р.) була творча робота групи майстрів декоративного розпису з села Петриківка Дніпропетровської області.
«Взагалі, мистецтво — це неперервність взаємодії традицій у концепції сучасності. Ми це можемо простежити у всіх видах мистецтва. На превеликий жаль, що стосується виробництва фарфору, традиції тих століть у сьогодення майже не передаються. Зараз на заводах масово виробляють посуд, а якихось ексклюзивних робіт майже немає», — розповідає директор Музею українського народного декоративного мистецтва Андріана Волець.
На виставці представлено понад п’ять тисяч одиниць виробів. Багато предметів експонуються вперше. «Що стосується матеріальної вартості, то ці шедеври безцінні. І з погляду художньої значимості вони неперевершені. І легко можуть зрівнятися з японськими і китайськими фарфоровими виробами», — поділилася своїми враженнями Зоя Чегусова, вчений секретар української секції Міжнародної асоціації арт-критиків.
На жаль, за кордоном ці вироби не виставлялися, але керівники музею сподіваються, що колись ці колекції побачать світ.
