Сьогодні в парламенті пройдуть слухання щодо перспектив створення в Україні суспільного мовлення. Напередодні, 11 квітня, ініціативна група влаштувала «батьківські збори», в яких взяли участь автори концепцій, працівники Національної телекомпанії України, медіаексперти. Порівняли базові проекти зі створення суспільного мовлення в Україні, проговорили їх, інтелігентно посперечались. Працівники НТКУ на чолі з її президентом Тарасом Стецьківим, наприклад, продемонстрували власну концепцію створення суспільного мовлення (далі — СМ), яка складається із 27-ми авторських статей (переважно есеїстичного характеру) під гучною назвою «Нове бачення національного телебачення». Одначе із самого початку пан Стецьків заявив, що власної концепції створення СМ в Україні він не має й гадає, що це було б марнотратно — вкотре вигадувати велосипед. Втім, у будь-якому разі він не бачить альтернативи СМ в Україні й переконаний, що воно буде створене саме на базі НТКУ.
Підлеглий пана Стецьківа, директор дирекції програм УТ-1 Олександр Зорка, має особливу думку. Він гадає, що УТ-1, судячи із власного програмного наповнення, яке на 66% складається із просвітницьких програм, уже давно виконує функції суспільного мовника. Отже, кількість УТ-1 давно вже забезпечило. А як щодо якості? Пан Зорка порівнює бюджети НТКУ й зарубіжних державних мовників. Так, ним у 2001 році було підраховано, що НТКУ може собі дозволити витратити максимум 1,5 тисячі доларів на годину мовлення, а от росіяни, наприклад, — 15—20 тисяч доларів. У Великій Британії ж вартість години мовлення може сягати 980 тисяч у. о. Однак він стверджує, що нині в НТКУ є увесь необхідний творчий і виробничий потенціал, а відтак є можливість виробити телевізійний продукт вищої категорії складності.
На прес-конференції також був присутній медіаексперт Олександр Зирін. Його концепція створення Суспільного мовлення дещо суперечить колективній творчості працівників НТКУ. Так, він вважає, що створювати СМ слід паралельно із державним ТБ, а не на його базі, тобто «з нуля». (Хоча, нагадаємо, голова Керівного комітету Ради Європи з питань ЗМІ та комунікації Кароль Якубовіч, перебуваючи в березні в Україні, заявив «Дню», що створити СМ «з нуля» в нашій країні не є можливим: це займе багато часу, а в процесі й ентузіазм пропаде).
Серед медіаекспертів є й чимало скептиків. Так, Іван Мащенко в розмові з кореспондентом «Дня» зазначив, що вважає непотрібним перетворювати НТКУ і НРКУ в суспільні телерадіорганізації. Експерт вважає, що найперспективніший шлях — взяти приклад з американської PBS. Ця мережа створювалась на базі регіональних мовників шляхом об’єднання. Отже, слід створювати єдину сітку мовлення на базі наших ОДТРК. Якщо їх об’єднати в єдину структуру, позбавивши державного фінансування й перевівши під опіку місцевих рад, це дасть можливість створити загальнонаціональну мережу громадського ТБ. Нині фінансування практично всієї системи державного телерадіомовлення складає, за словами пана Мащенка, десять мільйонів доларів. В Україні з сім’ї йде близько 10 гривень на рік на утримання державних ТБ і РМ. А в Англії, наприклад, абонентна плата за суспільне ТБ складає 120 фунтів на рік, що в 100 разів більше, ніж в Україні. Отже, як не назви мовлення, однаково з бюджету грошей не додасться. Виникає тупикова ситуація. До речі, нині у тих же США по кабельних мережах можна приймати до 500 каналів. Вивчення рейтингів суспільного ТБ в Америці показує, що пересічний громадянин дивиться тамтешній суспільний телеканал лише сім годин на місяць, тобто близько 20 хвилин на день (це при середньому телеперегляді чотири з половиною години на добу). Тобто там СМ займає мізерну частку щоденного перегляду. То, можливо, перш ніж створювати суспільне ТБ у нас, варто прорахувати, а яке місце в добовому «телераціоні» сучасного українця воно займатиме?
