У деяких парламентаріїв досить стійка думка про те, що альтернативний проект глави бюджетного комітету Юлії Тимошенко — це, по суті, акція, спрямована на загальмування процесу, переведення його в затяжну стадію і, як наслідок, ручне управління в рік виборів — тобто мрія влади, що знову йде у владу.
— Думки прихильників цієї версії розділяються лише в одному: чи свідомо йде на це пані Тимошенко або об’єктивно її старання поліпшити бюджет може бути використано саме таким чином? Дмитро Табачник не згодний з такою постановкою в принципі, вважаючи, що глава комітету «розумно й цілеспрямовано працює на підвищення власного авторитету і створення власного іміджу». І альтернативний бюджет, на його думку, позитивне явище вже хоча б тому, що «руйнує монополію Мінфіну на єдине трактування, і допомагає внести позитивні зміни до основного бюджету».
Крім того, Дмитро Табачник вважає (і в цьому він не самотній), що дуже важливий чинник — зацікавленість спікера Олександра Ткаченка «в чіткому і своєчасному прийнятті його першого бюджету, за який він несе моральну і політичну відповідальність».
Більш песимістичну позицію в депутатському корпусі представляє Тарас Стецьків, який не виключає того, що бюджетна тема перевалить поріг нового року, оскільки бюджет потребує серйозних коректив. Що ж до версії про роль голови Комiтету з питань бюджету, то пан Стецьків вважає: «Юля вірно ставить питання — компроміс із владою можливий тільки при виконанні певних стратегічних вимог. Це її політика — і вона свідомо на неї йде. Інша справа — чи правильно це...»
Соратник Юлії Тимошенко, пан Турчинов, категорично виключає будь-яку змову з Президентом: «Дійсно, складності бюджетного процесу могла викликати податкова корекція, запропонована Тимошенко. Це могло б об’єктивно торпедувати бюджет. Але оскільки більшість фракцій не готові до радикальних рішень у податковій сфері — питання на цьому етапі знято. Отже, бюджетний процес проходитиме в заплановані строки».
Однак не виключено, що все те, що відбувається — суєта суєт. Основних орієнтирів, тобто визначених Верховною Радою політичних рішень — з грошово-кредитної політики, дефіциту ВВП — немає. Немає магістральних рейок, якими повинні котити і Нацбанк, і уряд. А тому не має значення — який бюджет, чий і коли буде прийнятий. Він все одно, на думку песимістів, буде нереальним, його ніхто не зможе і не буде виконувати. І, отже, все як і раніше вирішуватиметься в Кабміні — в тому ж ручному режимі. «Я вже давно не розумію, що відбувається, — говорить Віктор Пинзеник. — Якщо в законі одні статті фінансуються на 50%, а інші — як будівництво — під 200% — це говорить про те, що бюджет взагалі не потрібен країні».
КОМЕНТАР
На запитання кореспондента «Дня» Тетяни ШУЛЬГАЧ: 1. Назвіть сили, зацікавлені в затягуванні прийняття бюджету. 2. Як далі буде розвиватися інтрига навколо бюджету? 3. Яка перспектива прийняття 53 законів до прийняття бюджету (про що заявив віце-спікер Медведчук)? — відповідають народні депутати. Роман БЕЗСМЕРТНИЙ (представник Президента в парламенті): — Вирахуймо, яка сторона найбільш зацікавлена в затягуванні бюджету. Суспільство? Ні. Тому що те, що немає фінансового документа, впливає на фінансову дисципліну в державі. Політичні сили? Ні. Тому що незабаром вибори, і без бюджету є можливість маніпулювати в економіці в «ручному управлінні» так, що опозиційні сили будуть залишатися в програші. Кабінет Міністрів? Якщо уявити, що немає законодавства і роби що завгодно, то так вигідно. Але є опозиція, є контроль, значить, невигідно. Тому реальної впливової сили, яка зацікавлена в неприйнятті бюджету сьогодні в Україні фактично немає. * Інша справа — спроба якісно поліпшити цей документ. Але біда в тому, наск
ільки це можна зробити. Віктор СУСЛОВ (екс-міністр економіки): — Усі зацікавлені в одному — в прийнятті реального закону про бюджет. Тому я боюся, що спроба об’єктивного аналізу проекту закону про бюджет може бути потрактована як затягування. У мене безліч запитань, і доки я не знайду на них відповіді, я не буду голосувати за бюджет. Окрім того, окремо від бюджету не розглянуто такі найважливіші документи, як програма уряду, меморандум КМ і МВФ тощо. Я не згоден із пропозицією Медведчука. Я наведу як приклад одну норму із закону про систему оподаткування: всі зміни в податкове законодавство мають вноситися не пізніше як за півроку до початку нового бюджетного року.
№221 18.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
