До 1997 року пасажири штурмували на зупинках міські автобуси. За нелюдські умови поїздки їх прозвали «скотовозами». За 15 років експлуатації, наприклад, один «Ікарус» перевіз близько 20 мільйонів пасажирів. Возити й далі він уже не може. Автобусний парк зношений на 90%, а поповнення новими машинами немає. У держави бракує коштів.
Гостроту проблеми значно пом'якшили «маршрутки», котрі частково зменшили навантаження на зношені автобуси. Вони спочатку привчили людей до цивілізованої черги на посадку. У їх невеликих салонах ніхто не стояв. Люди полегшено зітхнули. Однак радість виявилася передчасною. З'явилися перші симптоми перетворення мікроавтобусів на ті ж «скотовози». На зупинках великі черги. Машини вже беруть штурмом. Салони переповнені стоячими пасажирами. Що ж сталося?
Головна причина — відсутність на маршрутах необхідної кількості автобусів великої місткості. Один такий автобус замінює 12 мікроавтобусів. Перспектив збільшення числа машин великої провізної спроможності немає. Пасажиропотоки взяли на себе мікроавтобуси. І тут відчутно спрацював згубний чинник економічного характеру. Могутній податковий прес у поєднанні з «кризовими» тарифами на проїзд у мікроавтобусах призвів до того, що власники стали «набивати» їх пасажирами. Мало того, цей прес може знищити «маршрутки» взагалі.
Сьогодні власники мікроавтобусів платять більше десятки різних податків і зборів. Частина з них включається до складу валових витрат, входить у собівартість транспортної послуги. Підвищувати плату за проїзд практично заборонено. А ціни на пальне, запчастини, шини постійно зростають. Тому мікроавтобуси працюють на «кризових» тарифах, наближаючи їх власників до банкрутства. Один із шляхів непідвищення тарифу і підтримки «маршруток» на плаву — це податкові пільги, які дозволили б набагато зменшити собівартість перевезень.
Зрештою економічні біди транспортників відчувають мільйони пасажирів — на якості перевезень. Багато у чому вони зумовлені невизначеністю норм законодавства і навіть «зіткненням» законів, які суперечать один іншому. Таким становищем поки що успішно користуються податкові адміністрації, створюючи податкові пастки. До однієї з них, наприклад, з приводу податку з транспортних засобів, потрапили «маршрутки».
Законом України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» передбачено пільгу: від сплати цього податку звільняються підприємства автотранспорту загального користування, автобуси яких зайняті на перевезенні пасажирів. Однак тут же записано умову для отримання пільги — якщо тарифи оплати проїзду у таких автобусах визначені у встановленому законом порядку.
Перша невизначеність пов'язана з поняттям «пасажирський автотранспорт загального користування», наявним не лише у цьому законі. Казус полягає у тому, що податківці мають схильність не вважати «маршрутки» транспортними засобами загального користування. Проте вже сьогодні питома вага пасажироперевезень мікроавтобусами у загальному об'ємі всіх автобусних перевезень досягла 30%, а частка «маршруток» в автобусному парку міст становить біля 40%. Валентин МОГИЛА, головний спеціаліст Всеукраїнської асоціації автомобільних перевізників
Причиною суперечностей між податковим законодавством і перевізниками і далі залишається відсутність юридичного визначення поняття «пасажирський транспорт загального користування». А звідси суперечки з приводу того, які ж види автотранспорту до нього відносяться. Мінтранс України як орган державної політики на транспорті не вносить пропозиції про введення у нормативні акти єдиного поняття даного виду автотранспорту. Відсутнє воно і в проекті «Кодексу автомобільного транспорту», який затверджуватиметься Верховною Радою.
Друга невизначеність пов'язана з тарифами на проїзд. Сьогодні на пасажирському автотранспорті відсутні нерегульовані (вільні) тарифи. Плата за проїзд у мікроавтобусах узгоджується із замовниками перевезень — місцевими органами виконавчої влади. До того ж не відмінено законодавчої заборони щодо підвищення тарифів за проїзд транспортом загального користування — до погашення заборгованості з виплати зарплати.
Через це спроба київських власників мікроавтобусів підвищити плату за проїзд (у зв'язку зі зростанням цін на бензин) не увінчалася успіхом. Київська міськадміністрація обмежила тариф на рівні 50 копійок.
Якщо виходити з вищенаведених аргументів, то «маршрутки», як автобуси особливо малого класу, відносяться до пасажирського автотранспорту загального користування, і для них регулюються тарифи. Тобто на них повинна поширюватися пільга, передбачена законом про податок із власників транспортних засобів. Однак податківці висувають інші аргументи. Вони вважають, що «маршрутки» працюють не у звичайному режимі перевезень, а у так званому таксомоторному, як маршрутне таксі. А раз так, то й податки — на повну котушку. Однак мікроавтобус-таксі відповідав би своїй назві за умови запровадження покілометрової оплати пасажиром проїзду, як у легковому таксомоторі — за таксою, що вимірюється таксометром. Для «маршруток» же застосовуються постійні тарифи, які не залежать від відстані поїздки пасажира — як і в автобусах інших класів.
Нещодавно держава намагалася нав'язати фікс-ідею базарним торгівцям — встановлювати їм контрольно-касові апарати. Ідея не пройшла. Зараз намагаються нав'язати електронні таксометри мікроавтобусам, котрі працюють на постійних маршрутах з постійними тарифами. Якщо це станеться, то витівка виллється всім власникам мікроавтобусів у суму біля $ 10 млн. А це неминуче спричинить підвищення плати за проїзд.
Перетворення мікроавтобусів на «скотовози» може викликати й інші прикрощі. Конструкція цих машин взагалі не передбачає стоячих місць. Їх гальмова система і шини розраховані на певне навантаження. В умовах крутих спусків, характерних для Києва та інших міст, перевантаження пасажирами може стати причиною аварії з важкими наслідками. Чи не повториться відома трагедія із дніпродзержинським трамваєм?
ДО РЕЧІ
Мер Києва Олександр Омельченко не підтвердив, але й не спростував повідомлення про те, що в Києві з 1 березня буде підвищено тарифи на проїзд у міському транспорті.
Коментуючи в інтерв'ю агентству Інтерфакс-Україна опубліковану в газеті «Голос України» в середу заяву з цього приводу голови комітету з транспорту Київської міської держадміністрації, заступника голови міськадміністрації Івана Салія, О.Омельченко заявив, що «він про це поки що не знає». «Думаю, газета випереджає події. До 1 березня ще далеко. А те, що в січні й лютому вартість проїзду на міських видах транспорту в Києві не зміниться — в мене сумнівів немає», — наголосив він.
В інтерв'ю газеті І.Салій заявив, що ціни на проїзд у Києві зараз «переглядаються», оскільки столична міськадміністрація «не в змозі дотувати міський транспорт. Він також повідомив про плани підвищити тарифи на проїзд у міському транспорті (метро, автобус, трамвай і тролейбус) до 50 копійок (зараз 30 коп.). На комерційних маршрутах, за його словами, ціна залежатиме від кілометражу. В той же час, зазначив І.Салій, буде переглянуто ціни на проїзні квитки, купувати які стане вигідно (зокрема, проїзний на всі види транспорту заощаджуватиме до 52% вартості проїзду). Буде запроваджено також проїзні на декілька днів, сказав він.
