Минулої неділі одна з державних телепередач порадувала
показом глави держави в Угорщині. Причому Президент України розхвалював
якесь угорське підприємство в докір підприємствам українським. Не ходячи
далеко за порівняннями, чи можна уявити, наприклад, пана Єльцина в аналогічній
ситуації, не кажучи вже про добродіїв, котрі очолюють розвинені країни?
А якщо пригадати, що свого часу гарант Конституції мрійно відгукувався
про російських фінансових олігархів, то реальне ставлення Президента до
вітчизняного бізнесу не викликає ні в кого сумнівів. Тут навіть не треба
аналізувати систему оподаткування, корумпованість дозвільних органів та
інші зовсім невеселі параметри ділової активності.
Стосовно недавньої зустрічі українських і російських спілок
промисловців і підприємців, що відбулася в Харкові, то вона має кілька
специфічних сторін. По-перше, будь-які контакти між промисловцями й підприємцями
двох країн корисні, але не можна чекати, що явно політичний захід компенсує
роки згортання відносин із Росією та напіввійськових дій в економічній
сфері. По-друге, підприємства, які думають про своє майбутнє, активно працюють
на іноземних ринках — будь то ринок Росії, Західної Європи чи Латинської
Америки. Такі підприємства не чекають, коли їх зберуть разом і відвезуть
до Харкова для поліпшення відносин із Росією. По-третє, традиційні підприємства
машинобудування, військово-промислового комплексу та інші учасники ще союзної
кооперації праці продовжують сподіватися на «відновлення господарських
зв’язків, розірваних 1991 року». При всьому цьому вони серйозно сподіваються
на відновлення технологій семирічної давності, що ніяк не дає права їх
розглядати як перспективні структури.
Стосовно нинішнього Президента складно чекати підтримки
з боку як підприємств, що досягли успіху, так і структур, що чекають «відновлення
господарських зв’язків». Якщо перші всіма способами успішно долають перешкоди,
що ставляться економічною політикою держави, та їм якось байдужа доля нинішнього
Президента, то другі в своєму тривалому очікуванні просто неспроможні надати
йому дійову підтримку.
У будь-якому разі підприємницькі структури всередині України,
які з вдячністю відгукувалися б про економічний курс нинішнього Президента,
можна перерахувати на пальцях. Причому такі структури швидше користуються
спеціальними пільгами, отриманими зверху, ніж задоволені загальними рамками
підприємницького клімату. У свою чергу, мабуть, неможливо назвати іноземні
підприємницькі структури, які ведуть бізнес в Україні або з Україною й
одержують від цього велике задоволення. Економічна політика часів перебування
при владі нинішнього Президента зробила Україну країною з підвищеним ризиком
для зарубіжного бізнесу. В умовах, що склалися, підтримувати економічну
політику Президента можуть хіба що міжнародні шукачі гострих відчуттів.
Стосовно фінансового сектора, то українські банки відносно
бідні для реальної підтримки нинішнього Президента на наступних виборах.
Фінансовий сектор неукраїнського походження завжди насторожено сприймав
як загальний економічний клімат, так і безпосередньо фінансову політику
керівництва держави. Хоча цілком можна прогнозувати підвищений інтерес
до процесу різного роду «відмивачів» грошей латиноамериканського та азіатського
походження.
Можна пригадати, що нинішній глава держави до моменту обрання
очолював УСПП. І тоді існувала певна видимість підтримки промисловців і
підприємців конкретної кандидатури. Однак 1999 — це не 1994 рік. Інша розстановка
політичних і економічних сил приводить до зміни ролі й місця різних підприємницьких
об’єднань, у тому числі й УСПП. Ще більшою мірою це стосується підтримки
нинішнього Президента аналогічними структурами Росії. Не можна сподіватися
на те, що наступні президентські вибори повторять сценарій п’ятирічної
давності. А підприємницькі структури як вітчизняного, так і зарубіжного
походження чудово пам’ятають «все хороше», що було зроблено в країні під
прапорами «курсу радикальних ринкових реформ». Тому всі надії на підтримку
широких підприємницьких кіл — це, м’яко кажучи, ілюзорні надії.
№211 04.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
