Чи при­рів­ня­ють му­зеї до бан­ків?

По­ки ува­га Ук­ра­ї­ни при­ку­та до по­лі­ти­ки, во­єн та бо­роть­би з по­він­ню, ми май­же непо­міт­но втрачаємо ду­хов­ність. В Ук­ра­ї­ні — сот­ні му­зе­їв і прак­тич­но всі во­ни — в кри­тич­но­му ста­ні. Од­ні — че­рез по­га­не фі­нан­су­ван­ня, ін­ші — че­рез по­ся­ган­ня на те­ри­то­рію, на якій зна­хо­дять­ся при­мі­щен­ня, які є па­м’ят­кою ар­хі­тек­ту­ри, та прак­тич­но всі — че­рез по­га­ну охо­ро­ну. Кіль­ка тиж­нів то­му з одесь­ко­го му­зею вик­ра­ли по­лот­но іта­лій­сько­го ху­дож­ни­ка Ка­ра­вад­жо, а дня­ми ки­їв­ська вла­да й мі­лі­ція спо­хо­пи­ли­ся, що че­рез «пе­ре­се­лен­ня» Му­зею іс­то­рії Ки­є­ва з Клов­сько­го па­ла­цу до Ук­ра­їн­сько­го до­му ( всі екс­по­на­ти за­па­ку­ва­ли у ящи­ки), з фон­дів зник­ло 111 кар­тин ві­до­мих ху­дож­ни­ків С. Ф. Шиш­ка, Ф. З. Ко­но­ва­лю­ка, О. М. Вер­биць­ко­го, а та­кож цін­ні іко­ни XIX—XX сто­літь. За по­пе­ред­ні­ми оцін­ка­ми екс­пер­тів, їх­ня за­галь­на вар­тість втра­ти — по­над 5 міль­йо­нів до­ла­рів. Ни­ні цим пи­тан­ням зай­ма­єть­ся МВС, та­кож ки­їв­ська вла­да звер­ну­ла­ся за до­по­мо­гою до про­ку­ра­ту­ри Ки­є­ва. Скла­да­єть­ся вра­жен­ня, що ко­мусь ду­же зруч­но са­ме то­ді, ко­ли ува­га всіх при­ку­та як не до по­лі­ти­ки, то до по­ве­ні, а ще вра­хо­ву­ю­чи ні­ку­диш­ню охо­ро­ну, тих­цем про­ва­ди­ти чор­ний біз­нес. Чи так це, й за­га­лом — як має охо­ро­ня­ти­ся на­ці­о­наль­на спад­щи­на — роз­по­ві­ла «Дню» го­лов­ний хра­ни­тель На­ці­о­наль­но­го ху­дож­ньо­го му­зею Ук­ра­ї­ни Юлія ЛИТ­ВИ­НЕЦЬ.

— Па­ні Юліє, вам ві­до­мо в яко­му ста­ні зна­хо­дить­ся сис­те­ма охо­ро­ни ук­ра­їн­ських му­зе­їв. Як ви оці­ню­є­те її стан?

— Із тих сис­тем, які ни­ні пра­цю­ють у всіх ус­та­но­вах, як в Ук­ра­ї­ні, так й у сві­ті, най­кра­щою бу­ла б бан­ків­ська сис­те­ма охо­ро­ни — і сиг­на­лі­за­ція, і про­це­ду­ра пот­рап­лян­ня до фон­дос­хо­вищ, — та­ка, яка є в бан­ках. Її особ­ли­віс­тю є об­ме­же­ний дос­туп че­рез опе­ча­ту­ван­ня при­мі­щень, різ­ні ко­ди дос­ту­пу — ці­лу низ­ку охо­рон­них за­со­бів. Проб­ле­ма по­ля­гає в то­му, що, на жаль, на­ші му­зей­ні спо­ру­ди за тех­ніч­ним ста­ном не від­по­ві­да­ють не­об­хід­ним нор­мам щоб впро­ва­ди­ти у них ці сис­те­ми. До то­го ж, в кож­но­му кон­крет­но­му ви­пад­ку пот­ріб­но ок­ре­мо ви­рі­шу­ва­ти цю проб­ле­му. Нап­рик­лад, ба­га­то му­зей­них при­мі­щень є па­м’ят­ка­ми ар­хі­тек­ту­ри і, мож­ли­во, там не­мож­ли­во пос­та­ви­ти не­об­хід­ні две­рі. Тоб­то пот­ріб­но чіт­ко ви­би­ра­ти при­мі­щен­ня, яке мож­на прис­то­су­ва­ти до фон­дос­хо­ви­ща із дот­ри­ман­ням са­ме цих норм. Але сам прин­цип ви­ко­рис­тан­ня де­кіль­кох рів­нів охо­ро­ни має бу­ти ді­є­вим?— від фі­зич­ної охо­ро­ни (мі­лі­цей­ської) до опе­ча­ту­ван­ня при­мі­щень й дот­ри­ман­ня пра­вил збе­ре­жен­ня та­єм­ни­ці. Ни­ні в Ук­ра­ї­ні діє сис­те­ма охо­ро­ни, яка за­ли­ши­ла­ся з ра­дян­ських ча­сів. Із кож­ним днем во­на все біль­ше зас­та­рі­ває. Вза­га­лі сис­те­му охо­ро­ни пот­ріб­но мо­дер­ні­зу­ва­ти приб­лиз­но кож­ні 5—6 ро­ків?— му­зей має ре­а­гу­ва­ти на но­віт­ні сис­те­ми, роз­роб­ки, а не бу­ти ві­док­рем­ле­ною час­ткою від ін­дус­трі­аль­но­го про­це­су. При­ват­ні му­зеї впро­вад­жу­ють гар­ні сис­те­ми охо­ро­ни, бо во­ни ма­ють гро­ші.

— Чи до­ро­го вста­но­ви­ти ба­га­то­рів­не­ву сис­те­му охо­ро­ни?

— Є кіль­ка рів­нів. Охо­ро­на — це ок­ре­мі гро­ші, ві­де­о­наг­ляд — друга, сиг­на­лі­за­ція — третя стат­тя ви­дат­ків. Як­що вір­но пі­дій­ти до сис­те­ми охо­ро­ни, то са­ма во­на і її вста­нов­лен­ня кош­ту­ва­ло б близь­ко 200 ти­сяч гри­вень. Це — мі­ні­маль­но. Але слід зна­ти про який об’єкт ми ве­де­мо мо­ву. Як­що він ма­лий — оче­вид­но, пот­ре­бу­ва­ти­ме мен­ших кош­тів.

— В Му­зеї іс­то­рії Ки­є­ва зник­ло 111 кар­тин. Та­ке вра­жен­ня, що ко­мусь ду­же ви­гід­но ви­га­ня­ти му­зей, який по хо­ду «гу­би­ти­ме» кар­ти­ни....

— З цим му­зе­єм — уза­га­лі нестан­дар­тна си­ту­а­ція. То­му що йо­го вис­та­ви­ли з Клов­сько­го па­ла­цу, не на­дав­ши ін­шо­го при­мі­щен­ня. Див­ля­чись на те, в яку си­ту­а­цію пот­ра­пи­ли на­ші ко­ле­ги, я ди­ву­ю­ся, як во­ни ще бе­ре­жуть екс­по­на­ти. Роб­лять, все, що мо­жуть. Бо дій­сно — в та­кий ко­рот­кий тер­мін їм пот­ріб­но бу­ло все це зам­ку­ва­ти, пос­кла­да­ти у ящи­ки і ви­вез­ти. Це пе­кель­на ро­бо­та... Але нас­кіль­ки я знаю спів­ро­біт­ни­ків цьо­го му­зею і вза­га­лі тра­ди­цію хра­ни­тель­ську, то на цих по­са­дах пра­цю­ють лю­ди ду­же від­по­ві­даль­ні. Згід­но з ті­єю, ін­фор­ма­цію, яку я от­ри­ма­ла, зник­ли кар­ти­ни, які бу­ли на­да­ні на екс­по­ну­ван­ня у ін­ші при­мі­щен­ня. То­му не­має сенсу пре­д’яв­ля­ти пре­тен­зії хра­ни­те­лю: те, що в ньо­го зна­хо­ди­ло­ся, те він й збе­ріг. Ду­же час­то, як­що кар­ти­ни від­да­ють в уря­до­ві при­мі­щен­ня, ми не мо­же­мо хо­ди­ти і ди­ви­ти­ся в яко­му во­ни ста­ні й чи во­ни на міс­ці (в Сек­ре­та­рі­ат Пре­зи­ден­та, ад­мі­ніс­тра­цію — місь­ку і об­лас­ну то­що). Згід­но з іс­ну­ю­чи­ми пра­ви­ла­ми, кар­ти­ни ту­ди ви­да­ють­ся на тим­ча­со­ве екс­по­ну­ван­ня. Ко­жен рік онов­лю­єть­ся до­го­вір, про­хо­дить про­це­ду­ра звір­ки-­на­яв­нос­ті в при­сут­нос­ті що­най­мен­ше трьох осіб (му­зею і сто­ро­ни, яка взя­ла кар­ти­ни на екс­по­ну­ван­ня), і так про­дов­жу­єть­ся тер­мін (на­да­ють­ся до­ку­мен­ти до від­по­від­но­го мі­ніс­тер­ства чи уп­рав­лін­ня куль­ту­ри). Але ос­нов­на бі­да — в то­му, що в на­ших ко­лег заб­ра­ли Клов­ський па­лац — па­м’ят­ку ар­хі­тек­ту­ри.

— Як­що так лег­ко про­па­да­ють у нас ше­дев­ри, чи мож­на ска­за­ти, що діє спе­ці­аль­но ор­га­ні­зо­ва­ний біз­нес?

— Су­дя­чи з то­го, що про­па­да­ють кар­ти­ни Ка­ра­вад­жо, то, ма­буть, та­кий біз­нес є. Швид­ше за все це бу­ло пев­не за­мов­лен­ня. А те, що про­ник­ли лег­ко в Одесь­кий му­зей, го­во­рить про сис­те­му охо­ро­ни, яка не спра­цю­ва­ла... Спра­ва в то­му, що ко­ли на­віть ідуть бу­ді­вель­ні ро­бо­ти в му­зеї чи на йо­го те­ри­то­рії, пот­ріб­но що­ра­зу про­ра­хо­ву­ва­ти всі си­ту­а­ції. Нап­рик­лад, зна­ти який дос­туп є до при­мі­щень у бу­ді­вель­ни­ків, що во­ни ба­чать, а що — ні. Оче­вид­но, що має бу­ти сис­те­ма охо­ро­ни, але має бу­ти ро­зу­мін­ня то­го, що це є дер­жав­не над­бан­ня — та­ке ж, як і гро­ші, які збе­рі­га­ють­ся в бан­ках. Всі ро­зу­мі­ють, що банк має так збе­рі­га­ти, а музей — ні. В нас іс­нує нез­ро­зу­мі­ла си­ту­а­ція, що збе­рі­ган­ня стає проб­ле­мою му­зею. Зок­ре­ма, ди­рек­то­ра і хра­ни­те­ля. Цьо­го не має бу­ти. Має бу­ти зов­сім став­лен­ня до на­шої спад­щи­ни і від­по­від­но її збе­рі­га­ти. Куль­тур­не над­бан­ня, яке в нас є, сто­су­єть­ся не тіль­ки Ук­ра­ї­ни чи роз­вит­ку ук­ра­їн­ської на­ції. Ми — час­ти­на Єв­ро­пи і сві­ту, і дос­тат­ньо знач­на. На жаль, за кор­до­ном кіль­кість му­зе­їв збіль­шу­єть­ся. Візь­міть бу­дь-я­ку роз­ви­ну­ту кра­ї­ну — Ні­дер­лан­ди, Ні­меч­чи­ну, Фран­цію. А у нас — змен­шу­єть­ся. Зна­чить, ми втра­ча­є­мо щод­ня — втра­ча­є­мо куль­ту­ру, своє ми­ну­ле, а зна­чить — і май­бут­нє. Пот­ріб­но змі­ню­ва­ти став­лен­ня сус­піль­ства до цьо­го.

— Хто має зай­ма­ти­ся по­си­лен­ням охо­ро­ни му­зе­їв без­по­се­ред­ньо?

— Всі дер­жав­ні му­зеї Ук­ра­ї­ни фі­нан­су­ють­ся з дер­жав­но­го бюд­же­ту. Звіс­но, ми мо­же­мо за­лу­ча­ти й спон­сор­ські кош­ти, але це, на жаль, по­ки що для Ук­ра­ї­ни рід­кіс­не яви­ще. Ми весь час бу­ли за­кон­сер­во­ва­ні — са­мі в со­бі. Ми ма­є­мо спіл­ку­ва­ти­ся один з од­ним по всіх проб­ле­мах. Мі­ніс­тер­ство не мо­же ви­рі­ши­ти всі на­ші проб­ле­ми, нам пот­ріб­но са­мим во­ру­ши­ти­ся. Це має бу­ти спіль­на кон­струк­тив­на бе­сі­да.

— Чи зус­трі­ча­ли­ся вам ви­пад­ки, ко­ли му­зею кош­ти на роз­ви­ток да­ва­ли спон­со­ри?

— Ми за­чі­па­є­мо проб­ле­ма­ти­ку бла­го­дій­ниц­тва. Як­би на­ші бла­го­дій­ни­ки ма­ли по­дат­ко­ву піль­гу з то­го, що во­ни до­по­ма­га­ють му­зе­ям, те­ат­рам й ін­шим куль­тур­но-­мис­тець­ким зак­ла­дам, то в них бу­ло б за­о­хо­чен­ня. В нас бла­го­дій­ник мо­же да­ти су­му, яка не пе­ре­ви­щує 4% від ва­ло­во­го до­хо­ду за ми­ну­лий звіт­ній пе­рі­од. Це — ко­пій­ки. Це пи­тан­ня по­вин­но бу­ти ви­рі­ше­но на рів­ні дер­жа­ви й то­ді в біз­нес­ме­нів з’я­вить­ся пош­товх до дії. Ще од­на проб­ле­ма: ми як дер­жав­на ус­та­но­ва від при­бут­ків, які от­ри­му­є­мо (лек­ції, екс­кур­сії), 20% пла­ти­мо по­дат­ків. Як­би му­зе­їв звіль­ни­ли від цих по­дат­ків, хо­ча б на кіль­ка ро­ків, це да­ло б гар­ні ре­зуль­та­ти.