Учора урядова делегація України на чолі з міністром фінансів Ігорем Мітюковим повернулася з Грузії, де вела переговори про надання цій країні товарного зернового кредиту в обсязі 45 тисяч тонн.
Мабуть, ця поїздка надасть нового імпульсу внутрішньому зерновому діалогу, що провадиться сьогодні в нашій країні. У четвер міністр агрополітики Іван Кириленко, коментуючи твердження трейдерів та учасників зернового ринку про значний дефіцит зернових в Україні та про необхідність їх негайного імпорту на пільгових умовах, заявив, що на внутрішньому ринку України є достатня кількість зернових. За словами міністра, нині сільгоспвиробники мають 1,5 млн. тонн зернових, не реалізованих восени через очікуване підвищення ціни. Тим часом, як кажуть трейдери та учасники зернового ринку, дефіцит продовольчого зерна в Україні загострюється, що провокує зростання цін на нього. На думку представників Української зернової асоціації (УЗА), проведений нею аналіз ситуації на внутрішньому ринку свідчить про те, що немає пропонування товарних партій продовольчого зерна, а пропонування зерна з Казахстану та Росії неприйнятне через ціну на нього. Щоб уникнути зростання цін на зернові, уряд має ухвалити постанову про його імпорт уже в березні.
За прогнозами Мінагрополітики, 2000/2001 маркетингового року імпорт зернових досягне 1,5 млн. тонн, повідомляє Інтерфакс- Україна, оскільки 2000 року врожай зернових в Україні скоротився на 0,6% порівняно з 1999 роком — до 24,439 млн. тонн, також і врожай пшениці — на 25% — до 10,158 млн. тонн. Україна, що славилася колись як житниця всієї Європи, нарощує ввезення пшениці з-за кордону. Зернові компанії активізували в лютому підписання контрактів на її імпорт з Європи, Туреччини, США, посилаючись на те, що немає достатнього пропонування продовольчого зерна і незадоволений попит, повідомляє Корреспондент.net, із посиланням на «Українські новини».
«Внутрішній ринок пшениці 3—4-го класу паралізовано», — вважає один із провідних торгівців. За його словами, їм не вигідно купувати малі партії пшениці безпосередньо в господарствах та в селян, і вони віддають перевагу імпорту. «Мені вигідніше купити в Росії, а не збирати по зернинці у селян», — сказав зерновий оператор.
На сьогодні головним зерновим оператором внутрішнього ринку залишається держава, яка не поспішає розлучатися з потужностями для зберігання та переробки зерна. Днями уряд уніс зміни в механізм заставної закупівлі зернових. Згідно з відповідною постановою, Кабмін, за поданням Мінагрополітики, Мінфіну і ДАК «Хліб України», щорічно визначатиме орієнтовний рівень заставної ціни та обсяг заставної закупівлі. 2000 року заставна закупівля практично не відбувалася, оскільки попит на зернові на внутрішньому ринку значно перевищував пропонування. Як повідомляє Інтерфакс-Україна, на думку керівництва ДАК «Хліб України», компанія і поточного року не зможе провести заставну закупівлю, оскільки запропонована урядом схема їхнього фінансування призведе до збитків.
Однак міністр аграрної політики Іван Кириленко впевнений, що заставна закупівля цього року відбудеться: «Однозначно, аграрії продаватимуть зерно за заставною ціною, тільки-но вони побачать, що ціна (після збирання нового врожаю, — Ред. ) почне падати». Схоже, цього року Мінагрополітики зуміє зіграти на зниженні хлібних цін — одного з головних індикаторів, які визначають підтримку переважаючих у країні найбідніших верств. А поки що зерновий продовольчий баланс не багатьох хвилює. Як сказав «Дню» експерт із Мінагрополітики, сьогодні в країні не вистачає мільйона тонн продовольчого зерна, але розмови про це урядом не схвалюються.
Президент Зернової асоціації України Микола Компанець, на прохання «Дня», оцінив ситуацію на зерновому ринку України дуже конкретно: «Товарного продовольчого зерна немає як такого». За його словами, пшеницю роздали на паї, і селяни її не продають — годують худобу. Завозити зерно за імпортом економічно невигідно через мито, сказав М.Компанець, зате його немає на ввезення борошна. І тепер Росія безмитно ввозить у колишню «всесоюзну житницю» своє борошно, забезпечуючи роботою і прибутками не тільки своїх селян, але й переробну промисловість. При цьому ціна тонни російського борошна найвищого гатунку на 200 гривень нижча, як у наших підприємств, котрі через ввізне мито на зерно на межі зупинки. Зернотрейдери сподіваються, що уряд нарешті визначить квоту на безмитне ввезення продовольчої пшениці. Але це означало б те ж саме, що визнати неврожай 2000 року, а тому уряд іде звичним шляхом. Як сказав Компанець, подейкують, що квоту вже почали роздавати деяким наближеним народним депутатам.
Тим часом на кінець січня — початок лютого на ринку прогнозувалося збільшення продажу продовольчого зерна для одержання коштів під весняну посівну кампанію. Не склалося. Як зазначає аналітик компанії «Олімпекс Лтд» Микола Верницький, дефіцит пшениці загострюється, внутрішні ціни зростають, а ринок вітчизняної пшениці 3-го класу практично зупинився до надходження зерна нового врожаю. Проте уряд вимушений, наче крізь зуби, визнати факт «деякого дефіциту зерна високої якості на внутрішньому ринку» («Урядовий кур’єр», № 241: «Про ситуацію на ринку зерна»). Однак Мінагрополітики, що відносить усю вирощену пшеницю до продовольчого зерна, підкреслює М.Верницький, вважає, що Україна ним забезпечена. Така політика не в останню чергу призвела до того, що 23 січня представник посольства США в Україні, інформує Intelnews, повідомив, що уряд США відмовив у наданні нашій країні гуманітарної зернової допомоги. Як вважає М.Верницький, однією із причин цього міг стати оптимістичний прогноз української влади щодо збирання зернових в Україні 2001 р. — 35 млн. тонн. Експерти «Дня» вважають, що відкриття імпортної квоти на пшеницю — це тільки питання часу. Вони вважають, зростання цін на зерно, що дозволило багатьом господарствам розрахуватися з боргами, було викликане неврожаєм зерна 1999 го і 2000 року, а не державним регулюванням ринку. Не можна також забувати, що коли зростання внутрішніх цін на зерно і стало якоюсь мірою благом для сільгоспвиробників, то на споживачах воно позначилося негативно, призвівши до ланцюгового зростання цін не тільки на продукти переробки зернових, але й на м’ясо-молочну продукцію та інші продукти харчування. Звідси й офіційна інфляція, яка 2000 року становила 25,8%, а за неофіційними експертними розрахунками (Інститут трансформації суспільства) — 40%.
Нинішня зернова політика також закладає міну під макропоказники нинішнього року, в якому інфляція, за планами уряду, не має перевищити 13,9%. Ситуація, на думку експертів, може загостритися ще й тому, що Росія, яка донедавна постачала в Україну відносно недороге пшеничне борошно, сама стикається з дефіцитом пшениці на внутрішньому ринку та необхідністю збільшення її імпорту. У результаті імпорт борошна більше не зможе згладжувати гостроту ситуації на ринку продовольчої пшениці України.
Як вважають фахівці, зволікання з імпортною квотою на продовольче зерно (минулого року її було відкрито ще в грудні) може призвести до різкого зростання цін на продовольчу пшеницю в Україні. Крім того, за цей час зросте й ціна на світовому ринку, так що нам уже доведеться завозити зерно за вищими цінами. Великі промислові області, такі, як Київська, Дніпропетровська, Донецька, ймовірно, будуть спроможні купувати пшеницю за 1050—1100 грн. за тонну, але що робитимуть у цій ситуації інші регіони?
