Логічне за таких показників прагнення зрівняти заплановані й реальні доходи-витрати, втім, виявилося нездійсненним завданням. При повторному першому читанні Верховна Рада ухвалила доопрацьований комітетом законопроект про бюджет-2000 з доходною частиною 40750712 тис. гривень, збільшивши доходи на 50% порівняно із запропонованим Кабінетом Міністрів проектом. Ухвалений законопроект розроблено на бездефіцитній основі, замість запропонованого Мінфіном профіциту. За словами голови Бюджетного комітету Юлії Тимошенко, «позитивне голосування за висновки й пропозиції Бюджетного комітету — це колосальна перемога Ради». «На друге читання бюджет серйозних змін зазнавати не буде. А це означає, що сьогодні ми провели хорошу регіональну політику, сформували реальні доходні й витратні частини, відстояли нульовий дефіцит. І надалі ми працюватимемо за тією технологією, що задала Рада», — сказала вона.
Що цікаво, колишній бізнес-леді Юлії Тимошенко прекрасно відомо, що велике вилучення в платника податків грошей, перерозподіл їх через бюджет, у тому числі й на інвестиційні цілі (хоча вона поки не проти й їх проїдання) — це завжди задушення своєї економіки. Особливо нової, не пов'язаної з владою корупційними нитками. Бо це завжди розкрадення грошей. І якщо пані Тимошенко зараз очолила, по суті, ліву більшість Верховної Ради (бо тільки ліві можуть нарікати на неспроможність зібрати більше 70% запланованих податків і при цьому вимагати їх збільшення), значить прийняття бюджету й нинішнього року буде всього лише інструментом політичного шантажу (а в майбутньому — крадіжки).
2 грудня до Києва приїде місія Міжнародного валютного фонду. З приводу основних тем переговорів помічник Президента Валерій Литвицький повідомив, що це буде прийняття оптимального бюджету на 2000 рік і прискорення структурних реформ, зокрема адміністративної. Таким чином, ніби пропрезидентська більшість Ради, виступивши з явно «неоптимальним» бюджетом, пред'явила власні претензії як на політичні повноваження, так і на участь у розподілі бюджетних ресурсів. Зазначимо, єдиним способом боротьби з «приватним» використанням державних грошей є не посилення поліцейських функцій влади, а перетворення бюджету на фінансовий (реальний, прозорий у виконанні) документ.
Загалом така гіпотеза (бюджет як знаряддя «відлучених» від розподілу) не суперечить і економічній теорії, котра свідчить, що коли деяке рішення не піддається економічному обгрунтуванню (тобто економічно неефективне або нездійсненне), отже, це рішення носить виключно політичний характер. У нашому конкретному випадку — це боротьба за посади й доступ до влади як капіталу.
ОСЬ ЯК КОМЕНТУЄ ПIСЛЯВИБОРНУ СИТУАЦIЮ В УКРАЇНI РОСIЙСЬКИЙ ЖУРНАЛ «ЕКСПЕРТ»
Ймовірно, в найближчому майбутньому нинішня схема державного устрою й політична система в Україні збережуться й зміцняться. Іншими словами, всі найважливіші рішення будуть зумовлені підкилимовою боротьбою між кланами, а політичні партії та ідеології перетворяться виключно на елемент декору на фасаді владної піраміди.
Економічними мотивами, безсумнівно, визначатиметься й зовнішня політика України. Країна на межі банкрутства, курс гривні почав стрімко падати ще до другого туру виборів і, за прогнозами фінансових оглядачів, може остаточно звалитися найближчим часом. Україна повністю залежить від зовнішнього постачання енергоносіїв. Тому потрібно чекати продовження «багатовекторної» зовнішньої політики, коли держава намагається догодити всім.
Щодо Заходу, то відносини з ним склалися в України вже давно: Київ удає, що проводить реформи, приймає різного роду декларації про демократичні перетворення, під шумок «проїдаючи» іноземні кредити. А МВФ продовжує фінансувати неефективну систему, вдаючи, що не помічає, як його обманюють. Натомість Захід одержав підтримку України в таких стратегічних питаннях, як, приміром, розширення НАТО на Схід. Погодившись із цим, Україна погодилася зі своїм статусом «сірої зони», проти чого декілька років тому виступали всі українські політики. Скоро Україні, можливо, доведеться «не помітити» закриття кордонів із сусідніми країнами, що готуються до вступу в Євросоюз.
Разом із тим Київ не ризикує демонструвати зближення з Росією, справедливо побоюючись, що Захід перестане давати гроші. Тому україно-російські відносини, як і раніше, розвиватимуться залаштунково й «без краваток». Правда, в економічно неспроможної України все менше залишається «державницького гонору». Вже наступного року планується передача Росії в рахунок погашення боргів цілої низки українських стратегічних підприємств і навіть галузей. Ще рік тому подібне припущення здавалося святотатством, а сьогодні воно — лише тенденція.
Виходячи з ситуації, що склалася, багато які політологи пророкують повторення в Україні болгарського варіанту. На їхню думку, приблизно за рік, коли економіка остаточно зруйнується, народ усвідомить хибність нинішнього шляху й помилковість власного вибору. Згідно з такими сценаріями, наступні президентські вибори будуть достроковими й відбудуться приблизно за рік-два. Як аргумент проти таких побудов можна навести лише одне міркування. Українці безмежно терплячі, вони настільки не люблять змін, що 1999 року, не отримуючи зарплати й пенсій уже півтора роки, все ж проголосували за Леоніда Кучму — «при ньому немає війни», «він вже накрав, а новий почне знову». Сам Кучма в зверненні до народу напередодні виборів клятвено запевнив виборців, що він за минулі п'ять років «уже всьому навчився й тільки-тільки відчув себе Президентом», а тому почне, нарешті, працювати.
КОМЕНТАР
Лариса ЛЕЩЕНКО, економіст:
— Дійсно, завдання сьогодні полягає в тому, щоб знайти економічно обгрунтовані способи витрачання бюджетних ресурсів. Адже в нас робиться чимало спроб (і часто вони стають успішними) саме через політичний тиск здійснювати перерозподіл бюджетних коштів на користь певних досить впливових промислових угруповань, які мають своїх представників у Верховній Раді. Вони не одержують прямих субсидій бюджету, але опосередковано вони дійсно мають підтримку бюджету шляхом пільг з оподаткування, а деякі взагалі не платять податків. Це підриває основи конкуренції, яка має бути в нормальному суспільстві. Жодна фірма, що сплачує всі податки, не зможе конкурувати з монополістом, який через свої важелі тиску отримав податкові подарунки. Бюджет має бути документом, який, з одного боку, вирішує конкретні економічні завдання сьогодення і служить стимулюючим механізмом для тих чи інших напрямів діяльності, а із другого боку — він покликаний розв'язувати проблеми соціального захисту людей, причому з найбільш нужденних прошарків населення. І він має бути прозорим, мати в основі спеціальну технологію його підготовки, яка б вказувала на певні пріоритети суспільства і демонструвала, яким чином вони втілюються в життя.
У нас усе, як правило, відбувається в якихось кабінетах, якихось структурах, що абсолютно закриті не тільки для широкого загалу, а й навіть для людей, які до цього причетні.
Звичайно, і наслідки всього цього будуть як завжди. Не буде повністю виконуватися доходна частина бюджету, а відповідно і витратна. Минулого року, наприклад, були визначені додаткові джерела надходжень. З високих трибун виголошувалося, що там є непочатий край доходів, які можна легко реалізувати, а потім виявилося: «джерела» порожні. Їх виконання становило 6% чи 8%. Але ж бюджет має бути збалансованим документом, у якому видатки не можуть перевищувати доходи. Якщо останні будуть меншими, то виникає запитання: що скорочувати, які програми? Проте за ними живі люди, на яких працюють програми соціального захисту, охорони здоров'я, освіти тощо. Тобто ми бачимо, що нереалістичний бюджет призводить до того, що ми змушені різати по живому, в той час як винен у цьому той, хто вирішував на власний розсуд, кому дати, а кому ні. У цьому, м'яко кажучи, хибність цієї ситуації.
ДО РЕЧІ
Заступник голови Верховної Ради Віктор Медведчук у понеділок на брифінгу у Верховній Раді наголосив, що основні положення, які мають увійти до бюджету-2000, ще в нього не закладені, хоча держбюджет і прийнято парламентом у першому читанні. За словами віце-спікера, навколо держбюджету на 2000 рік склалася «цікава психологічна колізія». «З одного боку, парламентський комітет по бюджету відстоює свою позицію і пропонує збільшити доходну частину бюджету-2000 на 15,1 млрд. грн., з іншого боку, уряд в особі Мінфіну частково погоджується з цим, намагаючись вчасно прийняти бюджет». В.Медведчук вважає, що «уряд має жорстко відстоювати свою позицію під час обговорення проекту бюджету, а не виступати із заявою про неможливість виконання тієї чи іншої статті, як це відбувається зараз, після прийняття рішення Верховною Радою».
Нечітка позиція уряду, мабуть, пов'язана з очікуваним 15—16 грудня візитом в Україну директора-розпорядника Міжнародного валютного фонду Мішеля Камдессю.
За словами прем'єр-міністра Валерія Пустовойтенка, у ході візиту М.Камдессю обговорить з Президентом України Леонідом Кучмою стратегію подальшого співробітництва МВФ і України. На його думку, без програми EFF Україна не зможе домовитися про реструктуризацію зовнішнього боргу, і тому державі вигідно, щоб МВФ продовжив програму EFF, припинену наприкінці вересня. За підсумками жовтня Україна не виконала цілий ряд фінансових показників програми, зокрема перевищила ліміти дефіциту бюджету й активів Національного банку, повідомляє Інтерфакс-Україна.
