Учора у Вашингтоні українська урядова делегація на засіданні україно-американського комітету з питань економічного співробітництва на чолі з віце-прем’єром Василем Роговим домагалася від США технічної допомоги і, якщо не припинення, то пом’якшення антидемпінгових розслідувань щодо українського імпорту. Але головним питанням цієї зустрічі експерти вважають надання Сполученими Штатами Україні статусу країни з ринковою економікою. Саме у цьому аспекті, очевидно, обговорювалися і макроекономічна стабілізація в Україні, мобілізація фінансів до бюджету, боротьба з відмиванням грошей, енергетика, охорона навколишнього середовища, довкiлля розвиток малого і середнього підприємництва, інвестиційний клімат в Україні. Вагомість позитивного рішення «щодо статусу» України важко переоцінити. Експерти вказують, що це зніме дамоклов меч антидемпінгових процесів, який постійно висить над нашою країною, полегшить вступ до Світової організації торгівлі, відкриє доступ на багато світових ринків. Усе це — прибутки українських експортерів, робочі місця та платежі до бюджету.
В українському уряді чітко розуміють, що претензії України на ринковість будуть розглядатися у США немов під мікроскопом.
У той самий час, коли українська делегація розташовувалася за вашингтонськими столами, у Києві відбувалося засідання Кабміну, і міністр економіки та євроінтеграції Олександр Шлапак мимоволi розповів правду. У своєму виступі він визнав, що в інфляційній політиці держави в першому кварталі була «дуже велика адміністративна складова» і наголосив на неприпустимості того, щоб зниження цін у країні досягалося за рахунок адміністративних чинників. «Ситуація має розвиватися таким чином, як вона розвивається безпосередньо на економічному фронті», — додав міністр. Пізніше він повідомив, що присутні на засіданні уряду керівники регіонів висловлювали справедливі докори щодо ціноутворення на ринках зерна, цукру та молокопродукції. Шлапак зазначив, що падіння цін на агропродукцію у цих галузях знижує прибутки підприємств, що, у свою чергу, призводить до надмірного посилення конкурентної боротьби, яка «ведеться вже без якихось правил», зокрема, без сплати податків. Прем’єр-міністр України Анатолій Кінах також висловився за ослаблення адміністративного втручання до процесу ціноутворення на місцях, що дозволило Шлапаку пообіцяти, що уряд «дотримуватиметься» принципів ринкової організації ціноутворення.
Чи повірять у Вашингтоні цьому — запитання риторичне. Цікаво, що в українському суспільстві, де ринкова економіка вже не перший рік служить своєрідним маяком, на світло якого необхідно йти, щодо реального статусу нашої економіки немає одностайності. Розмаїття думок у бліц-опитуванні з цієї теми, зробленому «Днем», дуже сильно залежить від соціальної ролі опитуваних. Ми пропонували експертам «Дня» відповісти, яким було б їхнє рішення, якби вони мали право замість уряду США надати чи ні Україні статус країни з ринковою економікою. Чим вище у соціальній ієрархії знаходився наш респондент, тим ближче, на його думку, країна перебувала до статусу, до якого ми прагнемо у Вашингтоні. Але чим ближче знаходився опитуваний до реальної економіки та її проблем, тим нижче він оцінював ступінь нашої «ринковості». Гадаємо, уряду необхідно зробити із цього певні висновки.
Віктор ТКАЧУК, підприємець (Київ):
— Україна — країна з ринковою економікою, це безперечно. Але наша проблема полягає в тому, що величезна частина ринкових відносин відбувається поза законом. І, на жаль, стимулює розширення ринку саме в цьому напрямі, тобто поза законом, саме державна частина цього ринку. Сьогодні ми говоримо не про неефективний державний менеджмент, а про незаконний державний менеджмент. При зарплаті міністра у 100—150 доларів він за об’єктивними обставинами повинен брати участь у «регулюванні». При цьому безліч держчиновників за інтелектуальним розвитком, м’яко кажучи, виглядають блідо навіть порівняно із бізнесменами середньої руки. Тому статус ринкової економіки звичайно ж потрібен, оскільки без нього у країні не буде створено середній клас, без чого у нас не з’явиться добросовісний платник податків. А поки його немає, не буде й виборця, здатного обрати політично та економічно грамотну владу. Бізнес у нашій країні відповідає поняттю ринкова економіка. А ось самій державі далеко до ринку, оскільки вона ще не звільнилася від звички усе регулювати та ділити.
Валерій ЛИТВИЦЬКИЙ , керівник групи радників глави Нацбанку України:
— Безумовно, в Україні ринкова економіка, умови для неї створено. Звичайно, рівень зрілості її сегментів різний. А без продовження приватизації складно говорити про те, що ці сегменти вирівняються. Але фундаментальні основи ринкової економіки, на мою думку, створено, і у мене немає жодних сумнівів у тому, що американці вчинили б правильно, якби ухвалили позитивне рішення. Тим більше, що Україна не тільки заклала фундамент, але й рухається у цій справі до фінішу. А що ж до американського рішення, то, як у нас кажуть, Бог на правду вкаже. Якихось змістовних причин, щоб нам відмовити, американці не мають. Позитивне рішення цього питання сприятиме оновленню українсько-американських відносин.
Дмитро ФОМЕНКО , начальник управління маркетингу торгово- виробничої корпорації «Алеф» (Дніпропетровськ):
— Україна рухається у бік країни з ринковою економікою. Але прийде вона до реального становлення ринку років через п’ять. Сьогодні я б їй, звичайно, такого статусу не надав.
Віктор БІЛОУС , директор командитного товариства «Трансвер» (Вінниця):
— Якби це рішення мав приймати я, то воно було б негативним. До ринкової економіки, мені здається, ще далеченько. Наша законодавча база, особливо щодо оподаткування, є ще дуже недосконалою. Будь-яке питання у законодавстві можна тлумачити за бажанням: так або навпаки. А скільки у законах протиріч!? Скажімо, закон про ПДВ не в’яжеться із законом про єдиний податок. І таких нестиковок безліч. Нам сміливо можна було б надати статус країни, що знаходиться на шляху до ринкової економіки — це буде точніше.
Людмила ЛЯШЕНКО , начальник 7-го управління досліджень Антимонопольного комітету України:
— Ринкова економіка в Україні знаходиться на тому ж рівні, на якому була у 30-х роках в Америці. І якщо такого розвитку достатньо для того, щоб отримати потрібний нам статус, тоді я б його надала. Я б назвала наш ринок неконтрольованим. І все ж я за те, щоб надати українській економіці ринковий статус. У принципі будь-яку економіку, в якій є ринок, можна назвати ринковою. Інша справа, що в умовах жорсткого державного регулювання, в яких ми раніше жили, ринку не було. Але нині ця жорсткість на багатьох, якщо не на всіх, ринках вже не діє. Ринок є, але не зовсім цивілізований. І все ж підводжу підсумок: я «за».
Євген ПАЛЕНКА , економіст (Полтава):
— З погляду Сполучених Штатів, їхніх принципів та підходів до ринкової економіки, Україну через низку причин навряд чи можна віднести до країн з ринковою економікою. Така економіка потребує певних усталених правил гри, політичної системи та політичних свобод. А чи є все це у нас у повному обсязі? Та й роль держави у формуванні ринку у нас, з американського погляду, дуже велика, щоб віднести Україну до країн із ринковою економікою. Я дотримуюся такої ж думки.
