На публікацію «Обережно, масло» в газеті «День» від 3 лютого нинішнього року оперативно зреагував Український державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології і сертифікації Держстандарту України.
Його співробітники купили три пачки згаданого автором «Масла селянського» на тому ж ринку «Юність». На запитання: «Звідки продукт?» — продавець відповів: «Не знаю — нам його Вітько привозить». Супровідних документів до «поставок Вітька» не було, а на етикетці зазначалося безадресне: «Міський маслозавод».
Масло перевірили в лабораторії і виявилося, що замість установлених 72,5% в ньому міститься всього лише 48% тваринного жиру, а рівень вмісту води завищено в два рази і становить 50%. Органолептична характеристика звучить так: «Запах чистий, властивий вершковому маслу. Смак неприємний, із сальним присмаком».
— Виготовати такий продукт на маслозаводі технологічно неможливо, — зробив висновок заступник директора з держнагляду і стандартизації Олександр Войтулевич. — Отже, таке масло чистої води підробка. Однак «вирахувати» навіть останнього постачальника сумнівної продукції неймовірно складно. Власне, це і не наша сфера діяльності: контроль за роздрібною торгівлею покладено на Комітет із питань захисту прав споживачів.
Із приводу «легкого» масла Олександр Валентинович сказав, що «добро» на його виготовлення дав Держхарчопром, Міністерство охорони здоров’я і Держстандарт України. На нараді, присвяченій новинці вітчизняного ринку, довго ламали списи, як його позначити на маркіровці. І вирішили назвати «Масло змішане вершково-рослинне». До речі, тваринного жиру в «полегшеному варіанті» має бути не менше як 60%. Тому те, що нам часом пропонують на ринках, навіть маслом назвати не можна. Проте будь-якої небажаної купівлі можна уникнути, якщо придивитися до етикетки. На ній має бути вказано: повна назва підприємства, його номер, адреса, дата виготовлення, термін зберігання і склад продукту.
