Звісно, це лише один з факторів, що впливає на заповнення
відпочиваючими лікувально-оздоровчих установ. Не менш дошкульно «б’ють»
по санаторіях, пансіонатах і будинках відпочинку, що розкинулися вздовж
120-кілометрової смуги морських пляжів, надвисокі податки, митні та інші
побори із зарубіжних туристів, зрештою, «радянські» режимні методи на пунктах
перетину кордону. «Хіба це нормально, — запитував днями Одеський голова
Р.Боделан групу народних депутатів, що проводили в Одесі виїзне засідання
парламентського комітету, — коли туристів, які пройшли в Одесі прикордонний
і митний контроль, згодом при в’їзді до Ялти чи Севастополя змушують заново
ставати у довжелезні черги до перевіряючих? Час осмислити той факт, що
близько 400 тис. яхт відвідують щороку середземноморські порти. Й Одеський
міг би бути серед них. Але наші форми контролю та обмеження відбивають
у заможних іноземців всяку охоту навіть глянути у наш бік». І з вікон будинку
морського вокзалу присутні мали змогу в цьому тут же пересвідчитись, окинувши
зором порожні причали сучасного Одеського яхт-клубу.
Мережа оздоровниць на Одещині неухильно зменшується
28 липня, 2000 - 00:00
Стараннями енергетиків цьогорічний пік
курортного сезону на Одещині мало не трансформувався в скандальне його
завершення. Реакцією власників санаторних путівок, що стали потерпати від
зірваних процедур через часті вимкнення електроструму, стали масові придбання
залізничних та авіаквитків — щоб достроково покинути «перлину біля моря».
Природно, з усіма випливаючими фінансовими наслідками для мережі закладів
АТ «Укрпрофоздоровниця». Хоча боргів за електроенергію у санаторно-курортних
закладів якраз найменше з-поміж фірм-споживачів. І лише наприкінці минулого
тижня енергетики «змилостивилися»: вимкнення електрики санаторно-курортних
закладів було припинено
Економічні проблеми істотно скоротили приплив туристів
та відпочиваючих з країн пострадянського простору, що традиційно заповнювали
влітку корпуси 54-х місцевих оздоровниць. Зараз їх мережа нагадує шагреневу
шкіру, що неухильно зменшується. Зокрема, поточного року в складі Одеського
дочірнього підприємства АТ «Укрпрофоздоровниця» залишилось всього 13 санаторно-курортних
закладів. Оскільки низку малорентабельних передано в комунальну власність
міськраді та облдержадміністрації, інші об’єдналися з найбільш перспективними
санаторіями; окремі, як «Росія», взагалі вирвалися з мережі «Укрпрофоздоровниці»
і вийшли в «самостійне фінансове плавання». Усі очікували, що напередодні
поточного літнього сезону стартуватиме «сезон приватизації». Однак марно:
власник фондів — АТ «Укрпрофоздоровниця» — всіма силами його блокує. А
оскільки впоратися з назрілими проблемами явно не спроможне, то не заперечує
проти здачі частини спальних корпусів, які потребують невідкладного ремонту,
в оренду державним і комерційним структурам. Словом, діє профспілкове чиновництво
за принципом: придатні будь-які способи, що відстрочують приватизацію.
Через це вже котрий рік ідея утворення самостійного акціонерного товариства
«Одеса-курорт» за взірцем АТ «Трускавець-курорт» так і залишається незатребуваним
проектом. Хоча і колективи санаторно-курортних закладів, і облкомітет по
туризму та рекреаційному господарству — обома руками «за», бо іншого виходу
подолання кризової ситуації за відсутності колишніх «централізованих джерел
оплати путівок» просто не існує. Куди, приміром, надходять кошти за путівки
на лікування чорнобильців у відомому своїми цілющими грязями санаторії
«Куяльник»? Звісно, на розрахунковий рахунок тієї ж «Укрпрофоздоровниці».
А в касу самого «Куяльника»? Хіба що кошти за путівки, придбані безпосередньо
в касі санаторію. А борг одеському лікувальному закладу «Укрпрофоздоровниця»,
може, й поверне, якщо кошти не будуть спрямовані на покриття інших витрат.
Які ж конкретні причини заважають керівництву Федерації
профспілок України і управлінню профспілкового курортного відомства надати
господарську самостійність Одеській філії АТ «Укрпрофоздоровниця»? Зауважимо,
всупереч офіційній позиції профспілкового керівництва, висловленій торік
на зборах акціонерів «Укрпрофоздоровниці» у Криму, про готовність до такого
кроку. Ось точка зору з цього приводу першого заступника голови Федерації
профспілок України Валентина Пожидаєва: «Щоб надати можливість одеським
курортологам утворити госпрозрахункове об’єднання санаторіїв типу «Трускавець-курорт»,
необхідні належні стартові умови. Передусім — розрахуватися з накопиченими
величезними боргами лікувально-оздоровчих закладів. Успіх може прийти лише
тоді, коли новоутворена структура позбавиться боргового тягаря. А з другого
боку, з усіх одеських санаторіїв лише чотири — прибуткові, бо працюють
цілорічно.
Решта закладів — сезонні, збиткові. Тому ми вважаємо, що
спершу треба «розчистити» борги, міській владі реалізувати нашу спільну
угоду про взяття на баланс гуртожитків, комунальних структур, іншого майна
філіалу «Укрпрофоздоровниці», а далі приступати до реформування його діяльності».
Але в такому разі перед нами своєрідне замкнуте коло: регіональному
об’єднанню санаторіїв не дозволяють покинути АТ «Укрпрофоздоровниця» через
тягар боргів, а з другого боку — ці борги практично не зменшуються. І навряд
чи можна вважати винуватцями кризової ситуації лише колективи самих санаторіїв
чи їх директорів. Очевидно, лягає частка вини за неефективність управління
й на керівництво профспілкового курортного відомства.
Виходить, що мусить безпосереднє керівництво санаторно-курортних
закладів турбуватися про надходження коштів, — і для ремонту спальних корпусів,
і для оновлення лікувально-діагностичного обладнання, і для забезпечення
комфортних умов перебування відпочиваючих в закладах, включно з оплатою
безперебійного електро- і газопостачання. Чи варто казати, що фінансування
«багатоповерхового» керівництва відтягує значні кошти курортних закладів
і, врешті-решт, створює «непідйомну» для українських громадян вартість
санаторних путівок?
Підрахуймо: скільки місяців, приміром, треба копити гроші
тому ж учителю чи медику, що перенесли інсульт чи інфаркт міокарда або
страждають на захворення нервової системи, радикуліт, щоб придбати 24-добову
путівку до санаторію «Лермонтовський» вартістю 900—1200 гривень? Між тим,
така ж вартість лікування і в санаторіях імені Горького та Пирогова. Чи
не тому, власне, спальні корпуси останнього (на 3 тис.місць) залишаються
рік у рік напівпорожніми? А путівки до сусідніх курортних закладів — «Фонтан»,
«Затока» — хоча й дешевші, зате пропонують аж занадто скромні умови проживання
та лікування. Виходом могла б стати принаймні тимчасова орієтація на вітчизняних
підприємців чи зарубіжних туристів і відпочиваючих. Але в тім-то й річ,
що «нові українці» та «нові росіяни» звично купують путівки до вітчизняних
санаторіїв лише тоді, за висловом лікаря-курортолога С.Бородуліна, «як
недуга в баранячий ріг зігне», а для того, щоб просто оздоровитися, мандрують
за 2-3 тисячі доларів на зарубіжні курорти. Чи можна «заставити» їх вкласти
кошти у розвиток вітчизняної курортно-рекреаційної мережі? Безумовно: якщо
створити такі ж комфортні умови для відпочинку. Заради цього й варто б
реорганізувати санаторно-курортну систему України. І першим кроком у цьому
напрямі має стати відміна ПДВ, як це зроблено і в зарубіжній Росії, і в
Автономній Республіці Крим.
Газета:
Рубрика:
