Ринок праці в Україні перебуває в стані застою та депресії, можливості знайти продуктивну роботу в країні дуже обмежені, а перспективи створення нових робочих місць — незадовільні. Такі висновки містить доповідь Світового банку. Головна причина нашого «безперспективного застою» — недостатній розвиток приватного сектора. Фірм створюється мало, і вони переважно маленькі. А робочі місця в них є, як правило, тільки для найближчих родичів. «Це, у свою чергу, є наслідком незадовільного інвестиційного клімату, зумовленого високим рівнем ризиків, витратами та бар’єрами, що заважають підприємницькій діяльності в Україні», — вважає провідний економіст з управління економіки розвитку людських ресурсів Світового банку Ян Рутковські.
Можна, звісно, продовжувати радіти низькому рівню безробіття — всього близько 8%. Нижче, ніж у більшості країн Західної Європи. Але це, як стверджує СБ, тимчасово. «Ринок праці в Україні перебуває на відносно ранній стадії перехідного періоду, — говориться в доповіді. — Велика частина робочої сили досі залишається зайнятою в державному секторі». А це означає, що основна хвиля переміщення робочих місць і робочої сили, що супроводжується зростанням безробіття, ще попереду. Більш того, економісти із СБ перерахували українських безробітних. «Відсоток безробітних ще не відображає всієї картини, — зазначає доповідь. — Обмеженість можливостей на ринку праці України зумовлена в основному незначною частиною робочої сили, задіяною в продуктивній праці. Багато працівників, розчаровані марними пошуками роботи, вибули з лав робочої сили. У результаті співвідношення кількості зайнятих осіб до чисельності населення, яке є найбільш всеосяжним показником використання трудових ресурсів, в Україні низьке». За підрахунками СБ, в країні задіяно менш як 60% працездатних громадян. І тут ми вже «перші з хвоста». Серед цивілізованих і «перехідно-цивілізованих» країн, звісно.
Ще одна проблема, також згадана в доповіді СБ, — «чорні» робочі місця. Мається на увазі не тяжка фізична праця, а нелегальна зайнятість. Сьогодні з кожних 100 заплачених працівникові гривень роботодавець віддає ще 42 гривні до державного бюджету. Не секрет, з метою обійти сплату податків багато підприємців не декларують більш-менш значну частину своїх працівників. Шкодить це не тільки українській економіці, а й самим працiвникам. Вони позбавляються безлічі гарантій, стажу й майбутньої пенсії, можливості брати товари в кредит. Боротися із цим явищем пропонується тим же шляхом, що й iз браком робочих місць — поліпшенням інвестиційного клімату та умов існування малого бізнесу.
КОМЕНТАР
Лариса ЛИСОГОР , провідний науковий співробітник відділу дослідження людського розвитку Інституту демографічних і соціальних досліджень НАН України, кандидат економічних наук:
— На мою думку, стан ринку праці в Україні не можна охарактеризовувати як напружений. Можливо, його можна назвати нестабільним, але стабільність буде забезпечена лише в тому випадку, якщо будуть задіяні важелі інвестиційної економіки. Щоб знизити рівень безробіття в країні, необхідно зробити законодавчу базу гнучкішою, а також обмежити тиск на малий бізнес, і найголовніше — держава повинна підтримувати власні, тобто державні, підприємства. Насамперед, сільськогосподарські, таким чином стимулювавши створення робочих місць. Тож можу сказати, що головною причиною безробіття є не недостатній розвиток приватного сектору, як пишуть автори доповіді, а навпаки — мала увага з боку держави до державних підприємств. За офіційними даними Державного центру зайнятості, за перше півріччя 2005 року безробіття в Україні складало 7—9% економічно активного населення працездатного віку.
Щоб позбавитися заробітних плат «у конвертах», необхідні зусилля держави у напрямку легалізації тіньової зайнятості. Треба створювати належні умови для роботодавця, а також методи впливу на функціонування тіньових центрів зайнятості.
