Станіслав АРЖЕВІТІН, голова правління банку «АЖІО», голова Ради Асоціації українських банків:
— Кошти, які обертаються поза банківською системою, становлять зараз, за даними Національного банку, 15 млрд. гривень. Якби їх вдалося залучити в банківську сферу, це був би величезний ресурс для кредитування економіки. Це могло б породити нову кредитну політику комерційних банків: кредити стали б набагато дешевшими. Обов’язково зросла б довіра до банківської системи, до держави, а коли довіряє внутрішній інвестор, то починає довіряти й зовнішній. Поки ми не залучимо наші внутрішні резерви, очікувати економічного зростання буде дуже важко.
З іншого боку, існують чинники, які відштовхують від банківської системи кошти найбільшого стратегічного інвестора — населення. Держава й досі не створила інститутів, які можуть гарантувати повернення вкладів в разі банкрутства фінансових установ. Немає в нас і банківської таємниці в класичному її розумінні, бо банки змушені надавати безліч інформації державним органам. А хіба не відлякують клієнтів звинувачення банків в тому, що вони нібито приховують прибутки й менше сплачують податків? І при цьому ніхто не каже, що, починаючи з 1996 року, в банківській системі відбувається падіння прибутковості, на що є об’єктивні причини. Так створюється негативне сприйняття банків взагалі.
Банки повинні бути скарбницею держави, скарбницею економіки, але, на жаль, ці функції вони не виконують. Тільки довіра до держави, трансформована через банківську систему, може «витягнути» позабанківські кошти. Будь-які адміністративні заходи ніколи не спрацюють.
В’ячеслав ЮТКІН, заступник голови правління Національного резервного банку (Росія):
— Явище позабанківського обігу капіталу властиве всім країнам, особливо тим, які проходять етапні рубежі, як це було на пострадянському просторі. Для України, як і для Росії, це досить актуальна проблема. Причини її виникнення загальновідомі. Передусім це пов’язано з недосконалістю податкового законодавства, що змушує капітал іти «в тінь». Впливає на ситуацію і ненадійність банківської системи, яка залишилася недокапіталізованою і не має довіри у серйозного капіталу. Крім того, необхідно враховувати, що громадська думка ще негативно ставиться до великого капіталу, і це змушує багатьох підприємців не афішувати свої прибутки.
Останнім часом в Україні і в Росії роблять правильні кроки для того, аби вивести капітал із позабанківської сфери. Останні законодавчі ініціативи щодо амністування «тіньових» прибутків і залучення цих грошей у банківський обіг — це, безперечно, ефективні заходи, через них пройшло більшість країн. Це дає змогу сподіватися, що 2000 рік стане переломним і в банківську систему буде залучено значні суми (можливо, сотні мільйонів доларів). Якщо ці кроки підкріпить належне виконання, то банківська система отримає серйозну підмогу, а економіка загалом — кредити під більш низькі відсотки для широкого застосування у всіх галузях.
Ярослав КОЛЕСНИК, заступник голови правління банку «Форум»:
— В одному з виступів на нещодавньому з’їзді банкірів пролунала думка про те, що всім треба відновлювати ступінь довіри, тобто довіра до банків, довіра до влади — це сьогодні категорія економічна. Насамперед це стосується держави, яка своїми непередбачуваними діями нерідко примушує людей шукати обхідних шляхів. Інша причина поширення позабанківського капіталу — жорстка система оподаткування, яка заганяє бізнес у «тінь». Щодо банківської системи, то якраз ступінь довіри до неї зростає, про що свідчить збільшення обсягів вкладень населення у першому півріччі. Банки не можуть якось впливати на капітал, що оминає їх: вони акумулюють лише ті гроші, які на видноті, а якщо хтось не хоче показувати справжні обіги, то примусити його зробити це банкам неможливо.
