Сьогоднішній український парламент — це, звичайно, найскладніша й надзвичайно суперечлива внутрішньо система, яку коли-небудь з величезною цікавістю вивчатимуть історики. Але й для літописців, які працюють в оперативному режимі, Верховна Рада дає чимало найцікавіших сюжетів, пов'язаних із зародженням позитивних тенденцій.
Уже не перший закон вноситься, а потім і успішно приймається Радою з ініціативи народних депутатів, які належать як до коаліції, так і до опозиції. Виявляється, порозумітися й об'єднатися все ж таки можна. І це вселяє надію на те, що в країні є перспективи для розвитку й зміцнення парламентсько-президентської республіки європейського зразка. Одна з основ цього — толерантність і прагнення до консенсусу народних депутатів, які перебувають у складі різних партій і груп інтересів. Думається, ці якості потрібні насамперед під час роботи над законопроектами, які викликають гострі суперечки. І всі фракції повинні культивувати й заохочувати серед своїх членів не якості кулачних бійців, а риси зрілих і розумних перемовників, які шукають і знаходять компроміси в складних ситуаціях.
Дуже правильно визначив Президент України Віктор Ющенко прийняття закону про Голодомор як перемогу українських політиків над їхніми амбіціями. Додамо: в цій перемозі немає переможених, як і в будь- якому іншому узгодженому рішенні, що приймається в парламенті. А школою таких вчинків для народних депутатів можуть стати законопроекти, в яких їхні інтереси сходяться. Приклад цього — вчорашнє голосування (в першому читанні) законопроекту про аудит промислової безпеки й охорони праці. Його автори Ксенія Ляпіна («Наша Україна»), Сергій Матвієнков (Соцпартія), Георгій Скудар і Артем Пшонка (Партія регіонів). У результаті закон набрав 304 голоси — конституційну більшість.
Характерно, що цей законопроект має на меті адаптацію національного законодавства у сфері охорони праці до законодавства Європейського Союзу. Невже й ми зрештою почнемо сприймати людське життя так само трепетно, як і на Заході? Цього року в Україні, на щастя, не було великих аварій у вугільній галузі, що як правило «забезпечує» левову частку смертей і важких травм на виробництві. Та все ж з початку року на шахтах уже загинуло 170 гірників. Це може свідчити лише про одне: праця на шахтах охороняється переважно на словах. Тож закон, запропонований представниками трьох названих партій, безперечно, надзвичайно актуальний. Якщо повсюдно в країні проводитиметься внутрішній і зовнішній аудит на відповідність системи промислової безпеки й охорони праці на цих об'єктах вимогам відповідного законодавства, то це допоможе виявити на кожному виробництві найбільш небезпечні місця, знайти кошти для їхньої ліквідації, а також на необхідні захисні й убезпечувані пристрої, засоби індивідуального захисту людей.
Автори законопроекту вписали в нього, на перший погляд, дивну норму: аудит є добровільним. Чи не буде це мінусом? Але лише так країна може проконтролювати реальне ставлення керівників і власників підприємств до здоров'я і навіть життя персоналу. Але, згідно із законопроектом, замовниками такого аудиту можуть бути не лише юридичні особи, які використовують найману працю, але й зацікавлені центральні та місцеві органи виконавчої влади всіх рівнів, органи місцевого самоврядування. Законопроект визначає також роль і відповідальність як зовнішніх, так і внутрішніх аудиторів. Їхній позитивний висновок є документом дозвільного характеру й надає право на проведення робіт.
Скільки людських життів врятує цей документ? Природно, що і його ефективність багато в чому залежатиме від стандартів охорони праці, чинних у нашій країні, а також від тих коштів, які готові виділяти для їхнього дотримання власники підприємств. Перед народними депутатами ще є широке поле для узгоджених рішень, які працюють у напрямі захисту громадян країни від найрізноманітніших несприятливих чинників. На цьому варто зосередитися.
Але одночасно можна потурбуватися також і про свою безпеку. Не варто ризикувати життям і здоров'ям ні у словесних (як годиться), ні у фізичних баталіях, які нерідко відбуваються в нашому парламенті, перетворюючи його на непристойне шоу, непридатне для показу дітям, яке явно негативно впливає на суспільну мораль. Чи не краще витратити щедро оплачуваний платниками податків робочий час на узгодження позицій і вироблення необхідних для країни документів? Парламентарії, мабуть, не менше за країну загалом повинні дбати про свій імідж і пам'ятати, що його визначає не шикарний «прикид», а реальна віддача від прийнятих рішень.
