Якщо ви виграли суд у банку, не варто особливо радіти — ще невідомо, кому пощастило. Бо стійкість цього банку, яку ви таким чином хоч трохи, але все ж таки похитнули, є однією з цеглин, на якій тримається стабільність усієї банківської системи, а з нею й безпека країни. Оцінюючи її з цього погляду, не можна не відзначити різноспрямованість процесів, які відбуваються у фінансовій сфері. З одного боку, українські банки минулого року скоротили чисті збитки майже втричі, причому головним чином не за рахунок падіння доходів (на 4,3% проти 2009 р.), а шляхом скорочення витрат (на 17,4%). Але при цьому, як повідомив нещодавно радник проекту Міжнародної фінансової корпорації (IFC — член групи Всесвітнього банку) Євген Прокопенко, реальний розмір проблемних банківських кредитів як мінімум удвічі перевищує офіційну цифру (до 90 мільярдів гривень). Зрозуміло, що за цих умов судово-позовна робота стає одним із основних напрямків діяльності банківської системи. Причому й самі банки перетворюються на мішені для позовів позичальників, які прагнуть, щонайменше, звільнити з-під обтяжень свою нерухомість, віддану в заставу за валютні кредити.
У спорах із банками не може бути ні переможців, ні переможених, зазначали вчора експерти, які обговорювали за круглим столом тему «Валютно-правові ризики для національної безпеки: як далеко можуть зайти наслідки судового оскарження валютних кредитів?» Уловлюєте в цій темі відгомін неабиякого занепокоєння, яке повинні відчувати не лише банкіри, але й усе суспільство, дізнавшись, що одному з позичальників удалося довести в суді (використовуючи абсолютно формальні підстави) недійсність договору про валютний кредит? Як уявляється, банківське співтовариство, а заразом і всі ті, хто зацікавлений у стабільному розвиткові країни, повинні перед виникаючою загрозою тиражування таких ухвал мало не буквально «стати на вуха»... Адже віднині таким чином можна спробувати оскаржити будь-який валютний кредитний договір.
Але банкіри прийшли на круглий стіл навіть не стільки для того, щоб засудити судову систему чи вплинути на неї. Їх більше за все хвилює нездоровий ажіотаж, піднятий деякими ЗМІ, довкола цієї судової справи, програної «ОТП Банком». Про це говорив глава його правління Дмитро Зінков. Він упевнений, що результат одного позову не може поставити під сумнів законність валютного кредитування в країні, й стверджує, що банк виграв понад 170 подібних справ. І саме вони повинні давати уявлення про практику судових ухвал. У той же час він звинуватив судову систему в «інституційній слабкості», а «деяких несумлінних юристів» у тому, що вони «ініціювали та розкрутили» тему відсутності й у банків, і у позичальників індивідуальних валютних ліцензій. «І це лише для того, — впевнений Зінков, — аби дати меседж позичальникові: ти не плати, а ми тобі допоможемо... вивести з-під застави нерухомість, і тоді в тебе буде сильна позиція для того, щоб торгуватися з банком щодо решти суми». Банкір стверджує, що жодної ухвали суду, яка дозволяє вивести майно з-під застави, в природі не існує. Отже ті обіцянки, які позичальники чули від своїх юристів, не виконані. «Я хочу, аби всі позичальники знали, — зазначає Зінков, — що запропонована їм схема — це глухий кут у роботі з банками та банківською системою».
Позицію Національного банку в цій загрозливій колізії викладав директор юридичного департаменту НБУ Віктор Новиков. Його не дуже хвилюють юридичні аспекти ситуації, оскільки Нацбанк, який є одним із регулювальників цієї сфери, вже неодноразово викладав свою думку, в тому числі й у ході судових процесів.
Найбільше його непокоїть не обговорювана ухвала суду, а наслідки її популяризації. Він упевнений, що повернення валютних кредитів має здійснюватися не через судові ухвали, а шляхом урегулювання договірних відносин між банком і позичальником.
Банкірів підтримала важка артилерія з народних депутатів Валерія Бондика та Василя Горбаля. Останній відреагував на заклик одного з учасників дискусії використовувати для внесення необхідних змін до законодавства «потужне банківське лобі». Він пояснив, що після 2008 року, коли був різко девальвований курс гривні, лобіювати у Верховній Раді інтереси банків стало невигідно. Тому говорити про потужне лобі, за його словами, зараз не випадає. На підтвердження цієї думки він нагадав, що за пропозицію фракції Компартії, якою встановлювалася єдина ставка кредитування для всіх банків (3%), свого часу проголосувало 197 депутатів ВР.
Та все ж Горбаль сподівається і без лобі впоратися з такими «необережними кроками суддів». По-перше, на його думку, їх «буде виловлено Вищою радою юстиції». А по-друге, до чергових виборів ще достатньо часу, аби внести до законодавства відповідні зміни.
Не бачить особливих ризиків для банківської системи в обговорюваній судовій ухвалі й заступник директора Інституту держави і права ім. Корецького Володимир Нагребельний. Він вважає, що індивідуальні валютні ліцензії, згідно з українським законодавством, узагалі не потрібні. Тому правознавець визначає ухвалу спеціалізованого господарського суду як незаконну й говорить про неї як про факт, який може призвести до руйнування правового порядку в країні. Аби ліквідувати правову колізію, пропонується, зокрема, замінити виданий свого часу декрет Леоніда Кучми про валютне регулювання сучасним законом. І при цьому юрист попереджає, що прийнятий нещодавно Податковий кодекс насправді є справжньою міною сповільненої дії під господарсько-правові відносини в країні. За його словами, відповідно до цього кодексу до Цивільного кодексу було внесено зміни, згідно з якими суддя має, приймаючи ухвали, керуватися не лише законом, а й інтересами держави та суспільства, а також його мораллю. При цьому виникає небезпека, що кожен суддя зможе тлумачити ці неоднозначні поняття по-своєму і без усяких пояснень.
