Минулу неділю віце-прем’єр-міністр України Григорій Немиря провів у Вашингтоні. Офіційна версія — аби відновити переговори з Міжнародним валютним фондом про продовження співпраці. У перекладі мовою простих громадян це називається зовсім інакше: стоїмо з простягнутою рукою. Власне, таке тлумачення візиту Немирі дав і Президент України Віктор Ющенко. «До Вашингтона їде чергова урядова делегація прем’єр-міністра за двома мільярдами доларів чергової позики. Оскільки до кінця місяця необхідно 36 мільярдів гривень для обслуговування витрат», — говорить він і пояснює, що сьогодні країна має «гарантованих боргів» 280 мільярдів доларів, хоча кілька років тому було лише 80 мільярдів. Глава держави назвав такі підходи «недержавницькою політикою уряду».
Нагадаємо, візит Немирі присвячений «добуванню» чергового, четвертого траншу кредиту стенд-бай, який нам не видали в листопаді головним чином через політичні розбіжності. Тоді Фонд заявив, що чекає узгодженої позиції української влади, якої, на жаль, немає й досі.
Та все ж таки уряд робить відчайдушні кроки, намагаючись розжитися грошима МВФ. Наприкінці минулого тижня, зустрічаючись з трійкою ЄС — прем’єр-міністром головуючої в Євросоюзі Швеції Фредріком Райнфельдтом, президентом Єврокомісії Жозе Мануелем Баррозу й комісаром ЄС у питаннях зовнішніх стосунків і європейської політики сусідства Бенітою Ферреро-Вальднер, український прем’єр-міністр Юлія Тимошенко переконувала: «Ми досягаємо компромісів щодо продовження співпраці з Міжнародним валютним фондом. Ми досягаємо компромісів щодо підписання всіх документів щодо перегляду нашої програми».
Завзятість і воістину бійцівські якості Тимошенко широко відомі. Напередодні візиту Немирі вона збиралася особисто переговорити телефоном з директором-розпорядником МВФ Домініком Стросс-Каном, аби вирішити всі питання. А Немірі, який вирушав до США, залишалося, як сказала прем’єр, «уточнити деталі». Щоправда, вона визнала, що співпраця між Україною та МВФ «є не зовсім ординарною, тому що ситуація ускладнюється внутрішньополітичною ситуацією». І дійсно, лист до МВФ, де, як очікується, має бути викладена узгоджена позиція України, підписали поки що лише прем’єр-міністр і виконувач обов’язків міністра фінансів.
Не дивно, що Тимошенко вимушена просити підтримки Євросоюзу в переговорах з МВФ. Проте європейці зайняли нейтральну позицію. За підсумками 13-го саміту Україна — ЄС, що відбувся в п’ятницю в Києві, Тимошенко отримала лише повчання. На спільній прес-конференції після саміту Баррозу підкреслив: «Важливо, щоб усі керівники України зійшлися разом для того, щоб вирішити це питання». А глава представництва Євросоюзу в Києві Жозе Мануель Пінту Тейшейра заявив, що керівництво України не виконує зобов’язань перед Європейським Союзом у питанні проведення реформ, які зменшували б бюрократичні перешкоди для ведення бізнесу.
Посилюється критика уряду й з боку Президента України та його Секретаріату. Кабмін звинувачують в активному використанні адміністративних важелів впливу на суб’єкти господарювання. Податки він стягує наперед, ПДВ не компенсує, борги уряду підприємствам уже досягли астрономічних сум. До доходів бюджету зараховуються зовнішні ресурси у вигляді монетизованих спеціальних прав запозичень МВФ. Спустошується Пенсійний фонд, що живе виключно за рахунок дотацій бюджету. Президент Віктор Ющенко веде проти свого прем’єра досить жорстку боротьбу. «Вісім місяців безумної блокади, безумної атаки на Національний банк, коли двічі ставилося питання недовіри голові НБУ. Від імені кого? Від імені прем’єр-міністра. Скажіть, будь ласка, яка країна боролася з фінансовою кризою шляхом відставки глави банку?» — запитує Президент.
Прем’єр теж не мовчить: «Після президентських виборів я цей вулик, який представляє українську фінансову банківську систему, просто виверну й покажу людям, через який банк, як це виходило», — погрожує вона й стверджує, що новий прокурор (призначений після її перемоги на виборах) зможе вирішити питання про визначення й покарання винних...
Ну, а як складуться стосунки всередині влади в нашій країні в майбутньому? Насправді цього поки не знає ніхто. Але прем’єр упевнена, що зуміє припинити тертя на верхівці влади. Вона дає вельми цікавий прогноз, що змушує серйозно замислитися. «Я хочу просто вас запевнити, що я як президент країни всю повноту відповідальності братиму на себе, й саме тому не буде жодних конфліктів. Я думаю, що країна не буде навіть точно знати прізвища прем’єр-міністра наступного, бо він працюватиме просто в робочому режимі й так, як слід», — говорить нинішній прем’єр, вочевидь, натякаючи на те, що ратуватиме за повернення до президентської республіки часів Леоніда Кучми.