В усі часи молодь лишалася сильним стрижнем суспільства, який не здатні скорити та зламати ніякі політичні перипетії та урядові рішення. У цьому і цінність молодіжного соціуму — у його стійкості та загартованості до випробувань. Звісно, проблем на шляху молодої людини, яка тільки-но починає свій життєвий шлях, не одна й не дві. Після закінчення університету, маючи диплом кваліфікованого спеціаліста, хай навіть із відзнакою, ніхто не дає екс-студентам стовідсоткових гарантій щодо працевлаштування.
Так само держава мало допомагає молодій людині із вирішенням квартирного питання. До речі, ця проблема навіть може ще більше загостритися. У Міністерстві у справах сім’ї, молоді та спорту хочуть зменшити вікову межу молоді до 24-х або 29-ти років. Зараз за українським законодавством молодою вважається людина віком від 15-ти до 35-ти років. І, по суті, єдина значима державна пільга, на яку вона може розраховувати, — це отримання кредиту на пільгових умовах для купівлі або будівництва житла. Проте після законодавчих змін і цю пільгу дехто може втратити. Як пояснила заступник міністра у справах сім’ї, молоді та спорту Світлана Толстоухова, така новація пов’язана зі скороченням витрат на програми для молоді.
Та хай там що, такі умови, коли доводиться виборювати собі місце під сонцем, лише підвищують конкурентоспроможність кожної молодої людини. І щоб бути за таких обставин дійсно конкурентним, потрібно ще й володіти набором певних якостей. Це й освіта, бо без знань зараз мало куди проб’єшся, і сильний та пробивний характер, і знання історії, і, зрештою, розуміння свого місця та своєї ролі у суспільстві.
На те вона і молодь — щоб долати будь-які перешкоди усупереч усьому. Кожен будує свій життєвий проект сам, відповідно, обирає для його реалізації, причому успішної, свої методи та засоби. Так, Єлизавета Яшина, яка навчається на четвертому курсі Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури, не просто стала кращою та успішною студенткою свого ВНЗ, а ще й взялася за реалізацію власного проекту «Україна очима молоді». Дівчина хоче створити загальнонаціональну колекцію робіт молодих художників усіх куточків України. І зробити на основі зібраних картин пересувну виставку. Перші кроки для здійснення свого задуму вона вже робить. За словами Єлизавети, у рамках проекту за підтримки академії та Ради з питань туризму та курортів було проведено пленери у 15-ти регіонах країни. Уже сформована колекція із понад 150-ти картин. Наразі ведуться переговори про розміщення колекції у художніх музеях та навчальних закладах під час її мандрівки Україною.
— За нашим задумом, виставка реалізує кілька виховних завдань. По-перше, знайомить школярів та студентів із найкращими куточками Батьківщини. По-друге, демонструє тій самій молоді, як професійно можна робити свою справу, тим самим показуючи серйозне ставлення до вибору професії та до свого місця у суспільстві, — додає Єлизавета.
І хоча соціологи зараз кажуть, що частина молоді стала менш самостійною та менш упевненою у завтрашньому дні, історія Єлизавети та багатьох інших молодих людей доводить протилежне. Незалежно від того, до якого віку людина за законом вважатиметься молодою, вона здатна пройти усі випробування, адже права на успіх, життєвий і кар’єрний, на самореалізацію та самоствердження у неї ніхто не відбирав.
КОМЕНТАРІ
Людмила ЧЕРЕНЬКО, завідувач відділу дослідження рівня життя населення Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи:
— Як свідчить досвід європейських країн, коли мова йде про ринок праці і про те, наскільки він для молоді доступний, то все-таки беруть верхній віковий поріг 35 років. Тенденція у Європі така, що вище і вище піднімають вікову планку для молодих осіб. Чому у нас виникло питання про зниження вікового порогу, важко скати. Можливо, це пов’язано з тим, що основна маса молодих людей до 25 років отримує вищу освіту, якщо, звісно, прагнула цього. У 25 років людина може вступати у самостійне трудове життя, не потребує підтримки від батьків чи держави. Якщо говорити про фінансовий бік питання, то уряд просто хоче обмежити вік молодих сімей, які претендують на пільгове кредитування житла від держави. Якщо таки відновлять кредитування сімей на будівництво власного житла, то таким чином можна зменшити коло осіб, які можуть брати кредит. По суті, окрім пільг на кредитування, молодь більше нічого не втратить. У плані економічної активності молодь — це люди віком 15—35 років. У 15 — це ще діти, які у 90% випадках самі не працюють і перебувають на утриманні батьків. У 35 — це люди, які вже можуть мати дорослих дітей, якщо рано завели сім’ю, вони самі підходять до того, що їхні діти стають дорослими. Узагалі це була настільки велика межа, що ми розбивали цю категорію на три-чотири вікові групи. Що стосується індивідуальних доходів, то вже у 30 років вони досягають достатнього значення, коли людина вже самостійна і може забезпечити себе. Тож з погляду економічної спроможності молодь можна обмежити 30-ма роками. Ще один аспект: чим вищий пенсійний вік, тим вищий має бути поріг молоді. Бо якщо пенсійний вік наступає після 65 років, пік кар’єри припадає на 45—50, то, звичайно, у 35 ти ще молода людина, яка тільки-но розпочинає свій професійний ріст. А якщо взяти наш пенсійний вік, то у 35 — ще молодь, а в 55 — вже пенсіонер, лишається маленький інтервал часу для особистого зросту. Як на мене, 30 років — найкраща межа для молоді. Але якщо дивитися на покоління, які підростають, то вони менш самостійні, ніж попередні. До 30-ти років багато хто ще лишається дитиною. У Європі, наприклад, люди до 30 років навчаються, лише в 40 заводять сім’ї, тому ця межа — 35 років — ближча до європейського стилю життя і найближча нам.
Олена ЛІТВІШКО, член Всеукраїнської молодіжної організації «Фундація регіональних ініціатив»:
— Наразі молодь і так є незахищеною верствою населення. Я просто не бачу в новому обмеженні ніякої потреби. У молоді є багато прав, обіцяних як законодавством, Конституцією, так і політичними силами, які періодично приходять до влади. На жаль, обіцянки не виконуються, а якщо й виконуються, то у дуже незначних обсягах. Якщо говорити про наслідки, то для влади це дуже зручно, тому що таким чином обіцянки, які вони й так не виконують, можна не реалізовувати взагалі через те, що зникли люди, перед яким треба дотриматися взятих зобов’язань. Політичні сили взяли на себе багато обіцянок — молодіжне кредитування, житло, здається, всі сили такі зобов’язання перед молоддю брали. Проходять цілі рекламні та політичні кампанії, коли політсили обіцяють і обіцяють зробити щось для молоді, але насправді ніхто нічого не виконує. Молодь може і не відреагувати на цю проблему, адже це не пенсіонери. Бо для тих самих жінок зміна пенсійного віку з 55-ти до 60-ти є іноді життєво важливою, адже ці п’ять років, зважаючи на наші незадовільні екологічні та інші фактори, можуть дійсно призвести до критичних ситуацій, пов’язаних зі здоров’ям чи життям. Молодь же досить активна, займається кар’єрою, життєво необхідними і кардинальними для себе речами, вона звикла до того, що на неї все одно влада не звертає увагу. Багато хто у цьому віці розраховує на власні сили. Більш того, як говорив один наш народний депутат: «Ви ж не діти, щоб вірити казкам?» — тобто у нас молодь звикла до того, що все, що їй обіцяють, не виконується. На це влада, мабуть, і розраховує: що молоді люди нічого не вимагатимуть. З другого боку, зараз досить активно молодь починає розуміти свої права та обов’язки влади перед нею. Тому є вірогідність, що молодь захистить себе і в цьому випадку.
Олена ЛІЩИНСЬКА, кандидат психологічних наук, науковий співробітник Інституту політичної та соціальної психології АПН України:
— Загальноєвропейські тенденції — не до зменшення віку молоді, а до збільшення. Якщо 50—60 років тому людина закінчувала середню школу у 17 років, то у 18 вона вже працювала. Сьогодні у 18 років люди ще вчаться, зважаючи на зростання тривалості навчання у школах. Чому йдуть у вищу школу так масово? Тому що людина фактично непрацездатна до 22 років. Ще одне: у Європі пенсійний вік вищий, ніж у нас, тривалість життя також вища, народження дітей відтерміновується. Якщо 20—30 років тому найкращим віком для народження дитини вважався вік 22—23 роки, то сьогодні дітей народжують у 28, і це вважається нормальним. Ще Карл Густав Юнг говорив, що юність завершується десь у 35 років, потім іде зрілість і пізня зрілість. Тому тенденція до зменшення молодіжного віку з демографічної та психологічної точки зору невиправдана. Взяти навіть ситуацію з першим робочим місцем. Виходить такий парадокс: молодим спеціалістом вважається людина протягом трьох років після здобуття освіти. Якщо вона знайшла роботу у 25, то звання молодого спеціаліста вона зберігає, але до категорії молоді вже не належить. На мою думку, наша молодь не готова так швидко постаршати. Щоб бути повноцінним та повністю спроможним у сучасних умовах, людині треба витратити час: набути спеціальність, а аноді й не одну. А це все ознака молодості. У 24 роки людина ще незріла, малодосвідчена, не має тієї відповідальності, яка повинна бути.
