Обсяги продажу, особливо продуктів харчування й товарів тривалого користування (побутової електротехніки, одягу, взуття, парфумерії), зростали вдвічі-втричі. Причому як дешевої імпортної продукції, на кшталт турецьких жуйок, так і дорогої елітної, як, приміром, французький коньяк по 120 — 150 у.о. за пляшку. Безсумнівно, наше найулюбленіше свято спонукало навіть людей із достатком нижче середнього рівня діставати останні гривні, аби потішити себе та своїх близьких. Гривенька до гривеньки, тисяча до тисячі утворювали в масштабах країни вельми пристойний вал готівки, який цілющою хвилею прокочувався через усю систему торгівлі. Покупці брали в облогу вуличні кіоски й гастрономи, продавці обривали телефони оптовиків, вимагаючи нові й нові партії товару. Оптовики з боєм брали офіси та склади солідних імпортерів і виробників. Ніхто не шкодував грошей ні на автотранспорт, ні на вантажників. Усі знали — грудень увесь наступний рік годує. Жнива! Те, що відбувалося протягом останніх двох тижнів перед Новим роком на таких найбільших київських оптових базах, як «Агіс», «Теремок», «Бінго-Трейд», просто неможливо описати словами. Торгівля передсвятковими днями — а це і Новий рік, і 8 Березня, і травневі свята, і 1 вересня — забезпечувала оптовій торгівлі до 30% річного обороту. Це було справжнє свято для торговців, позаяк вони знали: ударно попрацювавши, вони матимуть змогу заслужено відпочивати протягом першої половини січня, коли в торгівлі настає мертвий сезон. Багато хто, особливо в провінції, просто закривався на тиждень, аби добряче «загуляти», тринькаючи чесно зароблені з воістину слов’янським розмахом.
Так було ще два роки тому... Уже 1997 року ситуація радикально змінилася. Оптовики, придбавши за звичкою додаткові обсяги товару, з дедалі більшою занепокоєністю чекали повторення шаленства минулих років. Але те, що почалося лише на початку грудня 1997 року, було дуже мало схоже на свято життя 1995 — 1996 років. Багато хто зазнав збитків. А цей рік, схоже, стане роком найбільшого розчарування.
До Нового року лише 10 днів (статтю написано 22 грудня. Авт.), а продаж навіть у новомодних супермаркетах, орієнтованих на заможних громадян, не відрізняється від середньорічних показників. Більше того, у багатьох точках, особливо розташованих у спальних і промислових районах, відзначається навіть спад продажу. Навіть небідні покупці змушені обмежувати повсякденне споживання, аби заощадити на Новий рік! У стані оптовиків й імпортерів — глибокий смуток. Якщо вже зараз споживачі не знаходять грошей, то після Нового року їх не буде й поготів.
Як не сумно, але торгівля є надійним індикатором стану справ в економіці. Реальної економіки, орієнтованої на реальних людей. «Стабільності», про яку так полюбляв згадувати «всенародно обраний», керуючись принципом «і ми орали!», значною мірою було досягнуто за рахунок найжорсткішого обмеження суспільного споживання через невиплати (а фактично безстрокові конфіскації) пенсій і зарплат. Зовнішні та внутрішні позики до часу дозволяли виходити зі становища. А тим часом промислове й сільськогосподарське виробництво падало і в 1994, і в 1995, і в 1996—98 роках. Скорочувався валовий національний продукт — горезвісний ВВП. Ми жили в борг. А тепер у борг уже ніхто не дає і жити доводиться відповідно до своїх достатків. Отож і затягують паски і покупці, і продавці. Адже всі ми в одному човні. Це наша спільна країна, і проблеми її також спільні... І попри все — з Новим роком!
№248 24.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
