Спочатку мою увагу привернула сама газета, оскільки це видання сильно відрізнялося від інших. У другій половині 90-х важко було собі уявити, як можна вижити щоденній газеті з інтелектуальним іміджем. А буквально через рік почалися мої контакти з редакцією, коли вже мене стали залучати як експерта й автора. Якщо я не помиляюся, 1997 року я уперше з’явився в «Дні». За цей час газета пройшла цілу низку етапів. І, на подив, не лише не стагнувала й не деградувала, як багато видань, а навпаки, її стратегія та зміст розширювалися.
Кожен автор сподівається, що саме він робить вирішальний внесок у інтелектуальне багатство видання. Але насправді вся стратегія газети спрямована на інтелектуальне зростання суспільства, а не на задоволення масових потреб. «День» не намагається виїхати на кон’юнктурі, і я чудово розумію, чого це коштує головному редакторові, до якої я ставлюся з безмежною пошаною.
Хотілося б зазначити кілька моментів. Я завжди говорив, що унікальність газети «День» проявляється в тому, що вона є трибуною не лише для журналістів, а й для читачів, для мислячих людей. Окрім «Дня», ніхто цього не робить. Я з великим зацікавленням читаю статті пересічних читачів, які демонструють високий рівень інтелекту й аналітичний хист.
Другий момент — це експерти. «День» зібрав чи не все інтелектуальне різноманіття України, представників експертної спільноти в різних сферах. І здебільшого це люди мислячі, здатні сказати щось цікаве й важливе для аудиторії газети та для суспільства.
І, нарешті, «День» виховав велику кількість журналістів — левову частку тих, хто зараз працює в провідних виданнях. І вони відрізняються в кращий бік від середньої журналістської маси. Навіть на моїх очах вже змінилося кілька поколінь тих, хто робив газету. І я їх всіх пам’ятаю і вдячний за співпрацю. І коли вони до мене приходять як представники інших видань, для мене їх школа в «Дні» — це показник, що буде гарний матеріал.
