Про необхідність принципових змін в системі соціальних пільг та державної допомоги в Україні говорять вже більше 10 років, але безрезультатно. Очевидно, відбирати в людей певні привілеї та щомісячні, хай і невеликі, кошти — справа надзвичайно непопулярна для будь-якого уряду. Тим більше, що ми живемо від виборів до виборів, й за словами міністра праці та соціальної політики України Людмили Денисової, «сьогодні держава допомагає кожній другій родині». Це ціла система пільг, субсидій та різних видів державної допомоги: наприклад, лише на виплату допомоги сім’ям з дітьми, малозабезпеченим сім’ям та інвалідам у бюджеті на 2009 рік видатки збільшено на 22,5% (15,9 млрд. грн.). До того ж цього року збереглися всі розміри допомоги, які були встановлені в 2008 році, та розпочалася реалізація чотирьох нових програм надання державної соціальної допомоги (зокрема, йдеться про збільшення вдвічі розмірів допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування та у 1,5 разу — максимального розміру допомоги для малозабезпечених сімей по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку).
Але якщо допомога сім’ям з дітьми надається тим, хто її потребує (за соціологічними дослідженнями, в родини, у якої з’явилася дитина, різко збільшуються шанси потрапити до категорії бідних), то інша ситуація склалася із нарахуванням державних пільг та субсидій. За даними деяких експертів, в Україні налічується понад 300 видів пільг, чого немає в жодній європейській країні (близьким до нас є хіба Білорусь та Росія, де ті ж проблеми). При цьому фахівці наголошують, що часто цими пільгами користуються не найбідніші люди, а навпаки — освіченіші, багатші, ті, що добре розуміються в законодавстві та можливостях його обійти. Відповідно, від такої недобросовісності втрачає й економіка держави. Як зазначають у Мінпраці, нині в Україні відбувається реформування системи соціальної допомоги: наприклад, пробують по-новому оцінювати доходи громадян (враховуючи й витрати). Але відмінити якусь пільгу чи соціальну допомогу — не так просто. Єдине, що трапилося у 2009 році — соціальну допомогу перестали отримувати непрацюючі, котрі не перебувають на обліку в центрі зайнятості та не навчаються. Якою ж має бути стратегія реформування системи державної допомоги, а особливо системи пільг, «Дню» розповіла кандидат економічних наук, завідувач відділу дослідження рівня життя населення Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ Людмила ЧЕРЕНЬКО.
— Людмило Миколаївно, як би ви охарактеризували стан існуючої у нас системи надання державою соціальних пільг та виплат? Чому про реформування говорять так часто, але без особливого результату?
— Система пільг і система державної соціальної допомоги — це різні речі. Перша була ще за радянських часів та існувала у формі привілеїв (людина могла щось позачергово чи безкоштовно отримати і т.д.).
Закінчення на стор. «СУСПIЛЬСТВО»
