Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Діалог двох правд?

Про український досвід демократії для Росії та російську здатність до самокритики для нас
15 квітня, 2009 - 00:00

«Громадський діалог: Москва—Київ», що проходив у п’ятницю-суботу в Інституті філософії ім. Григорія Сковороди НАН України, зібрав представників прогресивної російської та української інтелігенції. Якби на зустрічі була хоча б одна телекамера котрогось з українських телеканалів, вона б зняла чимало сенсаційних заяв, що вже б кілька днів поспіль гриміли в медіа-просторі обох країн. Але чомусь інтерес ЗМІ був неадекватним події. Не хочеться думати, що персоною Затуліна обмежується зацікавленість ТБ-журналістів Росією. На українсько-російську зустріч координатором проведення «Громадянського діалогу» незалежним журналістом Олександром Тертичним були запрошені люди, чиї імена вже самі по собі привертають увагу. Тільки українська сторона була представлена Валерієм Хмелько, Анатолієм Широковим, Сергієм Комісаренком, Мирославом Поповичем, Володимиром Крижанівським та іншими.

Пропонуємо вам фрагменти дводенного цивілізованого українсько-російського діалогу, на який так давно чекали і який нарешті показав взаємну повагу.

З публікою, що брала участь в «Громадському діалозі: Москва—Київ» «День» знайомий давно. В складі української сторони були й наші автори та експерти. З російського боку — імена, за якими давно стежать наші журналісти. Це та, зовсім невеличка частина Росії, яку ми любимо і яку, по можливості, морально підтримуємо. Ми вже писали, що, напевно, невипадково ця зустріч співпала в часі з серією публікацій «Дня» під заголовком «Яку Росію ми любимо?» Хоча тема відносин цивілізованої Росії (бо знаємо, що далеко не вся вона така) та цивілізованої України (бо визнаємо, що, на жаль, існує й інша Україна) вже давно не є новою для нашої газети. У 2003 році — році Росії в Україні — в серії Бібліотеки газети «День» «Україна Incognita» редакцією було видано безпрецедентну збірку статей «Дві Русі», що вже пережила чотири перевидання. У передмові, що писалася сім років тому, головний редактор «Дня» Лариса Івшина сказала: «...Наш розвиток, наше одужання залежать від подолання найболючішої з криз — кризи ідентичності». Ці слова надактуальні й досі. Питання ідентичності двох націй стало одним з провідних під час «Громадського діалогу...» Ніхто, звичайно, не казав, що криза ідентичності вирішується кількома кроками. Проте дуже шкода, що в обох країнах згаяно стільки часу, а подекуди цей час, навпаки, використано для заміни справжньої ідентичності...

Після піднесено-російського 2003 року в Україні настав 2004-й. Майдан — багатотижневий український похід за ідеалами — показав світові нову Україну, ту, яку досі не знали, а, можливо, давно забули. Від цієї незнаної України оторопіла Росія. Частина її злякалася того потенціалу волі та свободи, інша — йому зраділа. Зраділа, бо побачила місток до європейськості та демократії. Цей місток, за який тримається російська прогресивна інтелігенція, намагається потопити інша частина Росії — та, яка впевнено повертається в своє минуле, на жаль, не найкраще.

«Громадський діалог...» залишив багато вражень і тем для роздумів. Організатори ставили за мету з’ясувати, що думають представники країн один про одного, виокремити брехню, що розповсюджують ЗМІ однієї країни про іншу, від об’єктивної інформації та визначити методи, якими можна покращити відносини не стільки держав, скільки громадян обох країн.

Російська інтелігенція в особах Юрія Афанасьєва, Ігоря Чубайса, Віктора Шендеровича, Федора Шелова-Коведяєва, Олександра Дроздова, Олександра Шаравіна та інших, позбавлена будь-якого майданчику для слова (за винятком, хіба що, «Новой газеты» та «Эха Москвы»), говорила й говорила, видаючи стільки інформації про російське сьогодення та російську історію, що вистачило б на декілька університетських курсів. Відкриттів багато. Цікаво, що як російські, так і українські учасники не були консолідовані самі між собою. Затята дискусія (подекуди на підвищених тонах) розгорілася між росіянами Юрієм Афанасьєвим та Федором Шеловим-Коведяєвим навколо піднятого першим питання самокритики історичного досвіду російського суспільства.

Закінчення на стoр.ТЕМА «Дня»

Ольга РЕШЕТИЛОВА, Іван КАПСАМУН, «День
Газета: