Новий міністр виступив iз новацією: усі в сад. Дитячий. Дитячі садки зазвичай не користуються любов’ю своїх маленьких мешканців. Один тільки денний сон вже здатний викликати в малюка неприязнь до слова «садок», не кажучи вже про те, скільки сліз проливається в молоко «з пінкою» і пісний борщ, який пахне їдальнею. Тому дорослі, згадуючи власні «дитсадківські» роки, не дуже поспішають відправляти туди своє чадо, віддаючи перевагу бабусиному догляду чи гувернантці. Тим часом така «домашня» практика може бути заборонена на законодавчому рівні. Сьогодні в Міністерстві освіти й науки розробляється законопроект, який передбачає обов’язкову дошкільну освіту. Як повідомляє Інтерфакс-Україна, міністр освіти і науки Святослав Ніколаєнко розповів, що в законопроекті буде такий пункт: «діти з п’ятирічного віку хоча б один рік в обов’язковому порядку відвідуватимуть дошкільний навчальний заклад» . За словами міністра, на сьогодні в Україні тільки 52% дошкільнят відвідують дитячі садки, причому в західних областях цей показник ще менший. Як приклад українцям, міністр навів... Білорусь, де в дошкільних закладах освіти виховується 85% дітей дошкільного віку. С. Ніколаєнко відзначив, що є альтернатива вихованню дитини в дитячому садку — гувернантка, яка займається з ним індивідуально, але, за словами міністра, рівень підготовки й досвід багатьох таких вихователів «викликають сумнів».
До речі, викликає сумнів і рівень підготовки та досвід вихователів із дитячих садків. Заступник начальника управління освіти і науки з дошкільного виховання КМДА Микола Грицан відмовився прокоментувати «Дню» технічну і моральну готовність дитячих садків виховувати наше молоде покоління.
Цікаво, що головною метою дошкільної підготовки, на думку міністра освіти, має бути саме підготовка до школи. «Ситуація, коли одні діти приходять до школи, вміючи читати, писати й рахувати, а інші навіть не можуть висловити свою думку, призводить до того, що діти відстають із першого класу. І якщо на цьому етапі дитина буде запущена, вже ніякий вчитель не зможе ліквідувати таку нерівність», — сказав міністр, відзначивши, що саме тому «ми повинні зробити все, щоб дитячий садок працював».
Зрозуміло, що дитячий садок, як і виховання вдома, має свої плюси й мінуси. Турбує не це. Насторожує слово «обов’язково» в промові міністра. Дитячий садок загрожує стати чимось на зразок «армії» для малюків, у якій із них повинні зробити справжніх школярів.
«Будь-яке масове виховання не передбачає індивідуального підходу, — поділилася своїм досвідом мама трьох дітей, лікар і співачка Ольга Богомолець. — Адже саме до шести років у дитині потрібно розвивати особистість, давати їй морально-етичне виховання. Відповідальність за таке виховання несе сім’я і насамперед мати. А в школі можна отримати тільки кількісні знання, морально-етичні предмети там не викладаються з часів царської Росії. Навіщо вимагати від шестирічних дітей знання основ математики та іноземних мов? До п’яти років закладається базова основа особистості. Дитину потрібно виховувати, а не перевантажувати знаннями, які вона зможе отримати й потім. Крім того, перші три- чотири роки дуже важливо берегти здоров’я дитини. Адже всі підхоплені в цей період хвороби згодом стануть хронічними. А захворіти в дитячому садку набагато простіше, ніж вдома. Вихователька все одно за всіма не вгледить. Словом, дитина повинна виховуватися вдома. Тільки так можна дати їй концептуальне виховання».
Як розповіла «Дню» кандидат психологічних наук Ірина Головньова, вводити обов’язкову дошкільну освіту можна лише в тому випадку, якщо її систему буде кардинально змінено. Зокрема, має бути широка варіативність установ дошкільного виховання, щоб батьки й дитина могли вибрати відповідний для себе графік. Повинні бути як дитячі садки повного циклу — цілодобові, так і дво- та триденні. Адже для того, щоб підготувати дитину до спілкування в колективі, не обов’язково тримати її в дитячому садку цілий день. Також можливий розподіл дітей у садках за інтересами — адже вони проявляються у дітей дуже рано. Ще один дуже важливий пункт реформування дошкільних установ — створення крізної програми, яка пов’язувала б між собою дошкільну освіту й школу. «Допустимо, дитина закінчила чудовий садок, уміє читати, писати й рахувати. В першому класі їй буде просто нудно, і це відіб’є інтерес до школи в принципі»…
У той же час самі вихователі дитячих садків абсолютно впевнені у власній необхідності. «Звичайно, дитині краще в садку, ніж вдома, — переконана завідуюча столичним дитсадком №311 Алла Самойленко, — Як підтвердження можу навести безліч прикладів із життя. Нещодавно привели до нас дитину, яку до того виховувала няня. Абсолютно ніякої самостійності, до того ж і виховання не найкраще — агресивний хлопчик, навіть маму свою б’є. Я впевнена, що за місяць ми зможемо дати йому необхідні побутові навички й правила спілкування з людьми.
Спроби держави знайти формулу виховання «ідеальної людини» й запропонувати батькам, звіcно, похвальні. Але право вирішувати — скористатися цією пропозицією чи виховувати дитину по-своєму, у будь- якому разі має залишатися за батьками.
