Нещодавня заява помічника президента РФ Сергія Ястржембського про можливість «превентивних» ударів по базах ісламістів у Афганістані поки що не викликала світового резонансу. Можливо, Захід вичікує. Втім, цікавим є збіг: заяву було зроблено після візиту Володимира Путіна до Узбекистану і напередодні саміту Митної «п’ятірки» СНД у Мінську. Окрім того, не за горами — візит Білла Клінтона до Москви. Чи не є демарш у виконанні Ястржембського кремлівським аргументом «за» для партнерів Москви по «п’ятірці» і Ташкентському договору? Чи немає тут, напередодні візиту Клінтона, спроби «конвертації» чеченської проблеми у проблему міжнародного тероризму?
Вадим Гречанинов, голова наглядової ради Інституту міжнародних досліджень зовнішньої та оборонної політики:
— Головною метою Росії у цьому випадку є посилення впливу в Центральній Азії. Вплив можна посилювати за рахунок різних чинників: економічних, політичних і військових. Тут має місце третій чинник. Удари ж саме по Афганістану можуть бути використані Росією, окрім знищення так званих таборів бойовиків, і для захисту кордонів країн учасниць Ташкентського договору. Адже збройні сили більшості країн, котрі межують з Афганістаном, зараз дуже слабкі. І такі удари, якщо їх буде здійснено, можуть підвищити військовий престиж Росії в очах середньоазіатських держав. З іншого боку, перенесення центру активної політики в Центральну Азію зумовлене тим, що у Східній Європі Росії не вдається так міцно встановити свій вплив, тим більше за допомогою сили. Образно кажучи, Росія шукає собі роботу і знаходить її — відбувається посилення впливу в рамках Ташкентського договору. Було обіцяно знайти нові важелі для реанімації договору, — це, очевидно, і є одним із важелів реанімації. Але зараз треба розуміти, що якщо Росія завдаватиме ударів по талібах, то виникне новий осередок нестабільності й небезпеки.
Анатолій Гриценко, президент Українського центру економічних і політичних досліджень:
— Заяву Ястржембського не треба недооцінювати. Ястржембський досить досвідчений для того, щоб робити такого роду заяви, не погодивши їх з керівниками держави. До того ж заява може бути висловлюванням поки що неофіційної позиції Росії. Нанесення ударів по базах талібів, на наш погляд, малоймовірне. Чому? По-перше, це — порушення міжнародного права, тобто подібні удари сприймаються як акт агресії проти держави. Навіть якщо це не буде визнано ООН, через те, що Росія має право вето в Раді Безпеки. Передусім «стануть на диби» країни ісламського світу — Саудівська Аравія та інші, які мають в Афганістані свої інтереси.
Інший аспект полягає в тому, що досі не було реакції на заяву Ястржембського з боку США. З одного боку, вони серед пріоритетів своєї політики ставлять боротьбу з тероризмом. З іншого — можливо Росія хоче під час майбутніх переговорів з Клінтоном уникнути проблеми порушення прав людини в Чечні і обговорити проблему боротьби з тероризмом.
Важливо також, що заяву Сергія Ястржембського було зроблено напередодні зустрічі глав п’яти держав-учасниць Ташкентського договору про колективну безпеку в Мінську. Проблема талібів стосується безпосередньо таких країн, як Узбекистан, Таджикистан, Киргизія. Узбекистан, як відомо, вийшов із Ташкентського договору. І тут заява Росії може мати політичні цілі: з одного боку, укріпити її позиції в регіоні, а з іншого — втримати Узбекистан у сфері свого впливу, нехай навіть без підписання договору.
