Цей тиждень у відносинах України з Росiєю ознаменувався «розгрібанням» величезної кількості проблем, які накопичувалися десятиліттями. Загострення навколо них стало особливо помітним останніми місяцями. «Вибух» прихованих від загальної уваги проблем збігся в часі з оновленням української влади і з наближенням парламентських виборів. Відносини набули настільки непередбачуваного характеру, що на сьогодні не завжди легко розібратися, хто був провокатором суперечок із тієї чи іншої проблеми (газової, м’ясо-молочної чи «флотсько- маякової»). Утім, складається враження, що труднощі супроводжують не увесь спектр переговорів між двома «вічними стратегічними партнерами». Якщо, приміром, по проблематиці Чорноморського флоту ситуація виглядає не зовсім на користь української сторони, оскільки російська сторона чітко продемонструвала цього тижня схильність до затягування переговорного процесу. То у вирішенні питань щодо кордонів, які піднімалися під час засідання експертної групи підкомісії по Азово-Керченській проблематиці, помітні деякі зрушення. Хоч і вони мають доволі невизначений характер.
Ці переговори тривають між Україною й Росією вже майже десять років. Вони так само піддавалися надмірній політизації, а подеколи виливалися в кризові суперечки — подібно до тузлинського конфлікту. Російська сторона, розуміючи неминучість повного оформлення кордонів між країнами, намагалася будь- якими методами затягнути переговори, критикуючи українських партнерів через офіційні й неофіційні канали за те, що Київ, нібито, намагається спорудити новий «берлінський мур» між двома народами. Якими б не були аргументи України, зняти напруження подеколи видавалося непосильним завданням. На чому ж відобразився прогрес останніх переговорів? Насамперед на тому, що Росія погодилася піти на демаркацію (позначення на місцевості) сухопутної ділянки кордону. Принаймні такий висновок випливає зі слів тимчасово повіреного України в справах Росії Леоніда Осаволюка. Він, зокрема, позавчора за підсумками переговорів нагадав, що Президент Віктор Ющенко затвердив склад української експертної групи з демаркації, й тепер сторони домовилися, що після затвердження російської групи буде проведено засідання «змішаної демаркаційної комісії». «Що стосується демаркації, то ми вперше сьогодні вийшли на спільне розуміння необхідності проведення демаркації цього кордону. Ми передали цілий пакет проектів документів із демаркації: положення про демаркацію, інструкції технічного характеру. Тому щодо початку демаркації сухопутної ділянки кордону, я думаю, у нас серйозний прогрес. I найближчим часом ми почнемо практичні кроки для здійснення цих процесів», — цитує слова Л. Осаволюка Iнтерфакс-Україна.
Утім, в цілому жодних інших результатів переговори не принесли. Проблема демаркації кордону хоч і належить до важливих, однак вона не видається такою, що її складно вирішити. Демаркація — річ цілком логічна, оскільки вже завершено делімітацію кордону (позначення на карті), про що свідчать відповідні ратифіковані документи. Більше запитань викликає розмежування азово-керченської акваторії. Тут позиції обох сторін розрізняються — особливо в питанні проведення кордону в Керченській протоці. Спрощуючи сказане, російська сторона проти проведення такої прикордонної лінії, яка б віднесла до території України Керч- Єнікальський канал (дуже важливий транспортний шлях, контроль над яким Росія не хотіла б віддавати Україні, попри те, що вся документація, яка збереглася ще з радянських часів, свідчить про перевагу Києва в переговорному процесi над Москвою).
«Ми очікували, що російська сторона внесе свої пропозиції із проведення лінії державного кордону в Азовському морі, тому що ми домовилися на попередніх раундах переговорів. На жаль, нам не вдалося отримати такі пропозиції, й ми домовилися, що найближчим часом усе-таки російська сторона їх внесе», — зазначив Л. Осаволюк. Говорячи про Керченську протоку, тимчасово повірений сказав, що позиції сторін залишилися незмінними. «Позиція України зрозуміла, й відомо, що Україна відповідно до норм міжнародного права, двосторонніх договорів і угод наполягає на визнання існуючої лінії кордону в Керченській протоці. Російська сторона поки не готова визнати той міжреспубліканський кордон (існував у радянські часи. — Ред. ) державним кордоном між незалежними державами», — заявив він. Відповідаючи на запитання про хід переговорів, Л. Осаволюк сказав: «Я не можу стверджувати, що переговори проходять легко. Вони проходять дійсно напружено. Переговори щодо розмежування Азовського моря ми ведемо вже майже десять років». I скидається на те, що цей термін — ще не межа. Дипломатія затягування — в дії...
