Днями у вітчизняній політиці створено прецедент, який показує, що майбутня передвиборна кампанія може бути безпрецедентно брудною. Секретар РНБОУ Євген Марчук зазнав особливо цинічної інформаційної атаки. Специфічного «запаху» акції додало те, що її ніби організовано «з особистої ініціативи журналістів». Принаймні таку, м’яко кажучи, не дуже переконливу версію в інтерв’ю Інтернет-виданню «Форум» (for-ua.com) висловив народний депутат Андрій Деркач. Показово, що досі не було реакції «старших товаришів» Деркача-молодшого по партії і блоку. Коментарі Сергія Тігіпка та Ігоря Шарова вчора «Дню» отримати не вдалося: складалося враження, що помічники захищали своїх шефів від контакту, мотивуючи це їхньою відсутністю. Загалом же ситуація дуже схожа на затримку в розвитковi політичного класу, — все та ж віра у всесилля і безкарність брудних політтехнологій та неготовність до переходу на інші стандарти політичної конкуренції. Дивно також, що досі немає публічної оцінки цієї акції з боку глави Адміністрації Президента і лідера блоку «За єдину Україну» Володимира Литвина. Зрештою, справа не у персоналіях, а у тому, що зачіпається репутація держави. Поки все виглядає так, нібито досить проблемні персонажі сподіваються сховатися під дахом могутнього політичного блоку, що задекларував себе як пропрезидентський. З пропозицією оцінити те, що відбувається, «День» звернувся до політиків та політологів.
Леонід КРАВЧУК , перший Президент України:
— Цілком природно, що атакують Євгена Кириловича ті ЗМІ, які контролюються Андрієм Деркачем. Останній є почесним президентом інформаційно-видавничої групи «Телеграф». Ясна рiч, вони порушують ті питання, за допомогою яких хочуть дискредитувати Марчука, але, водночас, ці спроби завдають шкоди іміджу України.
Скажімо, торгівля зброєю. Ці події я пам’ятаю, наче вони відбувалися сьогодні. До мене, як Президента України, звертається фірма, яку очолює Стрешинський з тим, що ця компанія має відповідні офіційні доручення Нігерії — купувати зброю. Я пишу резолюцію Антонову (тодішній міністр ВПК та конверсії. — Ред. ), на той час була створена комісія при Кабміні, прошу розглянути цю пропозицію, тому що були важкі часи та в країні не було коштів. Антонов і комісія розглядають це питання. Але в цей час Марчук, як керівник СБУ, вивчає, хто такий Стрешинський і інформує мене, як Президента, про те, що з ними не варто мати справи. Я відповідно відкликаю свою резолюцію. Марчук і Служба безпеки робить все, щоб позбавити Стрешинського ліцензії і забороняють його організації займатися цією справою. Хочу підкреслити, що була заборонена офіційна торгівля зброєю. Припиняється навіть та торгівля, яку вели інші країни через нашу територію. Питається, в чому провина Марчука або Кравчука? Ми визначили ці питання і відкрито відкликали необхідні документи. Таємно нічого не робилося.
Зараз же все подається навпаки. Ці люди хочуть створити імідж України, як держави, що займається продажем зброї країнам, що знаходяться у стані війни. Комусь не подобається Марчук, і вони піднімають усе — від Кравчука до Кучми. Але подану ними інформацію спростовують документи, з якими, на жаль, не ознайомлені люди. Якщо вони такі борці за правду, то нехай подадуть до Генерального прокурора відповідну записку. I якщо дійсно підтвердиться факт торгівлі зброєю то це треба розслідувати в закритому режимі, бо йдеться про серйозні справи. Ці сили начебто підтримують Кучму і разом з тим роблять все, щоб скомпрометувати всіх президентів та Марчука, а головне — Україну в очах світової громадськості. Раніше вони про мене нічого не писали. Раптом почали. Причина в тому, що до мене звернулися представники одеського «Ексімнафтопродукту» з проханням захистити національні інтереси, тому що за безцінь (3 млн. доларів) продається величезна структура, яка за міжнародними вимірами має вартість близько $1 млрд. Як ви думаєте, хто за цим стоїть? От якраз ті, хто все це пише. Я почав займатися цією справою з єдиною метою — захистити інтереси держави, не знаючи, що будуть зачеплені інтереси Деркача. Я написав записку в Генеральну прокуратуру, і суд прийняв рішення на користь держави. Марчук теж написав відповідну записку, в якій повідомлялося, що акції «Ексімнафтопродукту» незаконно передаються іноземним корпораціям. Отже, за цим всім стоять бізнесові та кар’єрні інтереси. Підкреслюю — долари та кар’єра.
Вадим КАРАСЬОВ , полiтолог:
— Це політика не фактів, але факт нашої політики: жанр негативних політичних кампаній, що все більше розповсюджується, руйн ування індивідуальних і колективних репутацій. У цьому випадку, як мені здалося, «телеграфний» стиль атакуючого журналізму (як проте й усього українського) все-таки більш ангажований, упереджений, а отже, необ’єктивний у порівнянні зі своїми зарубіжним аналогами.
І ще одне спостереження, яке, можливо, розширює рамки даного міркування. Це пов’язано з тим, що сучасна політика стає все більше операційною, її раціональне значення починають становити спецоперації, різного роду розробки, PR-технології. «Класична» політологія, котра виникла як дочка соціології та філософії, сьогодні перетворюється на падчерку стратегічного аналізу, планування, точкових «спецоперацій». У пострадянських — нестабільних інституційно і дефіцитних з погляду політичної етики — демократіях подібного роду «нова політика» виявляється особливо рельєфно. Касетний скандал річної давності — тому підтвердження. Можливо, інерція останнього, а також запуск політичних спецоперацій напередодні виборів, і є тією стилізацією подачі та ангажементу фактів, яка проглядається у згаданих ЗМІ.
Віктор МЕДВЕДЧУК , перший віце-спікер Верховної Ради України:
— Кампанія з дискредитації секретаря РНБОУ виявляє традиційну хворобу української політики: вирішуються особисті проблеми і відпрацьовуються особисті напруження за рахунок репутації держави і репутації органів влади. Зрозуміло, що активація зараз такої теми, як торгівля зброєю, і те, як це робиться, завдає суттєвої шкоди іміджу країни. Якщо поведінка людей, які стоять за цією кампанією, зрозуміла і прогнозована, то є цілком незрозумілим мовчання їх колег по партії і блоку. Публічна і чітка оцінка такого роду «політтехнологій», особливо напередодні виборів, могла б свідчити про готовність до чесних і прозорих виборів, а також слугувати застереженням тим, хто готовий вкрити Україну потоком інформаційних воєн і «чорного піару».
Микола ТОМЕНКО , директор Інституту політики:
— Існує кілька пояснень тієї ситуації, яка виникла. По-перше, є загальнополітична передвиборна ситуація, яка, значною мірою, пояснює багато дрібніших конфліктів між тими політичними командами, які склалися навколо блоку «За єдину Україну» та навколо СДПУ(о). Зрозуміло, що конкурентна боротьба буде на одному електоральному полі, і те, що відбувається по лініях Ахметов — Суркіс, Марчук — Деркач, не є винятком, а стане правилом у найближчі три місяці.
По-друге, є давній професійний конфлікт, пов'язаний з боротьбою певних підходів та концепцій роботи СБУ. Ні для кого не таємниця, що, скажімо, Євген Марчук і Леонід Деркач — люди з різним уявленням про систему безпеки України, з різним ставленням до організації СБУ. Цілком зрозуміло, що Марчук, Радченко – з одного боку, та Деркач, Деркач-син чи Вадим Рабінович – з іншого, представляють абсолютно протилежні підходи і, відповідно, різне ставлення до того, як вирішувати проблему «касетного скандалу» або інші справи. Ця лінія конфлікту була завжди присутня, але у певні періоди ставала непомітною.
Третя проблема ситуативна. На мою думку, багато молодих та енергійних олігархів діють у такий спосіб: коли вони дізнаються про існування попиту на дискредитацію того чи іншого політика (коли розповсюджується інформація, що Президент схильний до прийняття рішення про відставку), то намагаються бути найбільш активними, щоб допомогти цій справі. Тобто Андрій Деркач хоче довести Президенту, що він готовий зробити все. Тому розміщення в конкретних медіа жорсткої критики, спрямованої на діяльність РНБО, сприймається лідерами цього угруповання як сприяння тому, що повинно, на їхню думку, статися ближчим часом.
Четверте, про що треба сказати. Я вважаю, що існує одна тема, яка може змінити нинішню розстановку політичних сил і вплинути на політичний імпульс українського життя, — це тема незаконної торгівлі зброєю. Гадаю, що ця тема обрана, бо вона найбільш резонансна в міжнародному контексті, особливо після 11 вересня. Тому вона найбільш придатна для тих чи інших кампаній по дискредитації. Це лише фрагмент такої боротьби, яка, очевидно, буде розгортатися після Нового року.
Зиновій КУЛИК , політолог:
— Як на мене, то це типовий приклад застосування брудних політичних технологій в передвиборний період. Здавалося б, прямого відношення цей інформаційний скандал до виборів не має, але відомо, що в передвиборний період завжди загострюється протистояння, а в нас в Україні воно ще й має ознаку боротьби різних політико-фінансових кланів. У цьому випадку за атакою зазначених ЗМІ на секретаря РНБО Євгена Кириловича Марчука я вбачаю єдине: Євген Кирилович був і залишається достатньо вагомою фігурою на нашому політичному ринку. Чимало політичних сил, які сьогодні виступають самостійними партіями або блоками, не можуть сформувати зрозумілої для електорату харизматичної п'ятірки виборчого списку. І те, що Марчук ще не оголосив свого наміру балотуватися чи не балотуватися у депутати ВР, не означає, що політичні сили не мають до нього інтересу. В деяких ЗМІ уже пройшли повідомлення про те, що знову ведуться переговори. Очевидно, тим силам, які стоять ближче до народного депутата Андрія Деркача, такі переговори не подобаються. Вони намагаються вибити з сідла потенційного супротивника ще до того, як він визначиться, в якому політичному ескадроні буде очолювати виборчу атаку.
З іншого боку, це викликає певний подив, тому що така інформаційна атака на користь лише недоброзичливцям України. Ми вже неодноразово чули — і не лише від внутрішніх ЗМІ, а, скажімо, від відомого російського політичного діяча, депутата Ілюхіна — про те, що Україна постачала зброю для чеченців і талібів. З періодичністю приблизно раз на два роки це стає ніби черговою інформаційною сенсацією. Як правило, за цим нічого не стоїть. Прізвища, які називаються в цих публікаціях, відомі вже 5 — 7 років. І якщо ця інформація була раніше відома і не доведена до відома правоохоронних органів, то має бути відповідальність згідно з чинним законодавством за недонесення інформації про тяжкий злочин.
Очевидно, що нічого нового для обізнаних у цьому немає. Для публіки (електорату) — це спроба зробити сенсацію з того, що вже давно «кануло в Лету», дискредитувавши при цьому політичного важковаговика. Президент не реагує саме з цієї причини. Можу провести певну аналогію: пан Пустовойтенко нещодавно сказав, що у нього є нова інформація про обставини загибелі журналіста Гонгадзе. Президент відреагував однозначно — назвав це пустишкою та політичною заявою, за якою нічого не стоїть. Як особа найбільш поінформована в нашій державі, він, на мій погляд, розуміє, що і за цим інформаційним нападом теж нічого не стоїть.
Вчора кореспондент «Дня» на конференції з «Соціополісу» запитала стосовно інформаційної атаки і Євгена Марчука:
Євген МАРЧУК , секретар РНБОУ:
— Це пов'язано з тим, що апарат Ради безпеки і я особисто розкрили технологію завдання дуже серйозних збитків державі. Ця провокація є багатоетапною, і лусне, як і всі попередні. Вже неодноразово атаки на мене організовувалися саме тоді, коли за дорученням Президента ми розбиралися в складних, часто корупційних проблемах щодо державних холдингових компаній та спільних підприємств, безладдя на залізниці та в авіаційній сфері тощо. І так було кожного разу. Зараз, в зв'язку з тим, що я особисто порушив питання про те, що кілька спільних підприємств використовують недосконалість законодавства, а судова система, на жаль, їм допомагає. Тобто вони змогли уникнути сплати акцизів, податкових зборів за 10 місяців на 890 млн. грн. Ми поставили гостро проблему щодо намагання буквально «за копійки» прибрати до рук стратегічно важливий для України об'єкт — «Ексімнафтопродукт», вартість якого, за оцінками зарубіжних експертів, сягає $1 млрд.
Я вже не хочу повторювати, що ТРК «Ера» не заплатила декілька десятків мільйонів гривень за оренду. Цих та ще кількох таких прикладів достатньо для того, щоб зрозуміти: відбувається висвітлення того, що дуже довго знаходилось в тіні. І те, що зійшлися авантюристи із десятирічним стажем із сучасними, мене не дивує. Вони швидко знаходять одне одного, закрутивши провокаційну кампанію та випробовуючи мене на нервову міцність. У її організаторів будуть проблеми із моральним правом брати участь у парламентських виборах, навіть у блоці, який очолює тепер В. Литвин. За їхнім задумом, кампанія, організована буквально за тиждень до проходження партійних з'їздів, повинна, дискредитуючи мене в такий спосіб, створити мені політичні проблеми в зв'язку з початком де- факто виборчої кампанії.
Усе тут досить просто. Іде боротьба владних структур та деяких угруповань, які розуміють, що їх діяльність стає надбанням громадськості. До того ж, ця провокація організована з метою відволікти увагу від тих проблем, які виникли безпосередньо в її ініціаторів, адже в Італії йде судовий процес по відношенню до цілої групи авантюристів. Тобто ця зустрічна провокація повинна відволікти увагу від судового процесу над їх спільниками. Прийом відомий.
