«МЕТА ДОКУМЕНТА — ДАТИ ОРІЄНТИРИ НА 30—50 РОКІВ»
До 1 грудня 2012 року, згідно з дорученням голови Київської міськдержадміністрації Олександра Попова, буде закінчено доопрацювання з урахуванням зауважень і пропозицій громадськості, зокрема професійної спільноти, проекту нового Генерального плану Києва. Своїми думками про найважливіші моменти цього документа, зокрема про потреби Києва в нових соціальних умовах, що постійно змінюються, принципово нову схему розселення, перегляд вуличної мережі міста з «Днем» поділився головний архітектор проекту Генерального плану Києва на період 1986—2005 рр., генеральний директор Інституту «МіськЦивільПроект», заслужений архітектор України, лауреат Державної премії, професор Міжнародної академії архітектури Євген ЛІШАНСЬКИЙ.
— Євгене Юхимовичу, чому критика нового Генплану Києва об’єднала різні за своєю ідеологією політичні сили? Що з ним не так?
— Усі ми чудово розуміємо, що сьогодні критика Генерального плану перетворилася на інструмент політичної боротьби. Містобудування завжди легко критикувати. Воно торкається всіх аспектів людського життя, безпосередньо зачіпає кожного. У містобудуванні, суто теоретично, не може бути абсолютно ідеальних рішень, особливо в існуючому місті. Можуть бути лише рішення рівновіддалені від усіх негативних наслідків. Те, що добре для одних, — завжди викликає критику інших. Вкрай потрібна всьому містові автомагістраль завжди викличе невдоволення мешканців будинків, повз які вона проходить. Саме тому проект, який зараз остаточно доопрацьовується Інститутом Генплану Києва, часто викликає нищівну критику противників влади. Хоча в цьому Генплані розглянуто і передбачено всі можливі потреби розвитку міста в нових соціально-економічних і політичних умовах і на сьогодні, і на завтра, і, як це передбачено новим містобудівним законодавством, на віддалену перспективу. Звичайно, тією мірою, якою її можна оцінити з позицій технічної досконалості, технічного розуміння сьогодення і принципів містобудівної футурології.
Думаючи про сьогодення, містобудування обов’язково поглядає і в далеке майбутнє. Тому, коли сьогодні кажуть: «Немає сенсу це продумувати, навряд чи, наприклад, зможуть збудувати всі ці тунелі і мости», то я відповідаю: «Так, не буде, наймовірніше, протягом найближчих десяти років збудовано всі ці чотири мости, не буде пробито всі тунелі. Проте! Якщо ці об’єктивно необхідні траси і коридори не виявити і не зарезервувати, їх ніколи не можна буде побудувати».
— Навіщо потрібно було розробляти новий Генплан? Чи не досить просто підкоригувати чинний?
— Звичайно, було б ідеально елементарно дотримуватися містобудівної дисципліни. Однак, якщо серйозно говорити про об’єктивні обставини, які, поза сумнівом, слід враховувати на сучасному етапі містобудівного розвитку Києва, то, окрім усунення кричущих порушень, що їх припустилася «молода команда» Черновецкого, досить вже двох важливих чинників, які мають революційний характер. Це рішення Київради розвивати Київ виключно в межах існуючої міської смуги без виходу на нові території і вибухове зростання автомобілізації разом з прискореним зростанням кількості населення.
Сьогоднішня ситуація радикально відрізняється від того, що передбачалося в попередньому Генплані. Наприклад, вже починаючи з 2010 року мали на повен хід освоюватися нові території поблизу Вишгорода, Гатного і Ходосівки. Там передбачалося розмістити 7,5 млн м2 нового житла. Це майже 30% усього того, що чинним Генпланом намічалося побудувати до 2020 року, і більш як 50% обсягу, передбаченого на 2010-2020 роки. Проте керівництво міста свого часу ці рішення ні з ким не узгодило. За 10 років, що минули після розробки Генплану, ніхто й пальцем не поворухнув, аби освоїти ці майданчики. А сьогодні вони вже розпайовані, частково забудовані і практично повністю втрачені. Коментарі, як то кажуть, зайві... Тому необхідно було розробити принципово нову схему розселення в місті, яка служує головним базовим документом для розрахунку всіх інженерних мереж і комунікацій, транспортної інфраструктури, розрахунку і розміщення системи громадського обслуговування тощо. Таку нову схему розселення було розроблено в новому Генеральному плані з урахуванням інтенсифікації використання колишніх промтериторій, розташованих у міській смузі сільгоспземель, реконструкції хрущовок. Це й зроблено в проекті Генплану.
Інший гострий момент — стрімке зростання автомобілізації. З 2001 року рівень автомобілізації населення в Києві зріс із 150 до 320—330 машин на тисячу мешканців — більше, ніж було передбачено чинним Генпланом на 2020 рік. Європейська практика засвідчує, що на рівні автомобілізації 400—450 машин на тисячу мешканців (це в середньому означає одна машина на сім’ю) розпочинається процес стабілізації. Саме такий показник закладено в Генеральному плані на найближчі 15—20 років. А сьогодні за цим показником Київ перебуває на рівні Європи 60-х — початку 70-х минулого століття. Проте так чи інакше, в найближчому майбутньому ми, поза сумнівом, підтягнемося до нинішнього сталого європейського рівня — десь на рівні 500—600 машин на тисячу мешканців. А це, звісно, потребує серйозного перегляду всієї вуличної мережі міста.
— У чому принципова відмінність нового Генплану?
— Головне, напевно, полягає в тому, що згідно з ухваленим минулого року Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», на відміну від усіх попередніх, новий проект Генплану Києва матиме безстроковий характер. Раніше генеральні плани розглядалися як ресурсообгрунтований документ. Тобто ті заходи, які в них намічалися, більшою чи меншою мірою співвідносилися з фінансовими чи технічними можливостями міста на 15—20 років. Нині Генплан в Україні з ресурсообѓрунтованого перетворюється на ресурсообѓрунтовуючий документ. Він передусім має містити вимоги і орієнтири, які визначають, що саме в подальші 30—40—50 років потрібно зробити для того, щоб місто нормально розвивалося і функціонувало. Тому висловлювання на кшталт «генплан передбачає зростання населення на 500 тисяч...» недоречні. Генплан не передбачає. Він базується на тому, що на підставі відповідних спеціальних досліджень ця цифра можлива, і необхідно запропонувати території та їх функціональне призначення, на яких можна здійснювати відповідні види будівництва. Це ресурсообѓрунтовуючий документ, на основі якого надалі, залежно від наявності ресурсів, зокрема фінансових, наближатиметься чи віддалятиметься розв’язання містобудівних завдань. Але завжди в рамках однієї продуманої, збалансованої на багато десятиріч уперед, системи.
— Тобто, якщо кон’юнктура не складеться, можна чекати, що все так і залишиться на папері?
— У будь-якому генплані завжди можуть бути якісь відхилення, які слід врахувати в процесі містобудівного моніторингу. Що ж до нового Генплану Києва, то розробники дуже ретельно продумали комплекс невідкладних заходів, погоджених із зацікавленими відомствами і районними адміністраціями. Цьому присвячений спеціальний великий розділ, де наводиться перелік всього того, що саме потрібно невідкладно зробити протягом найближчих п’яти і десяти років. Це сильний бік нового Генерального плану — ретельне опрацювання найближчої перспективи.
Генплан не займається розміщенням окремих споруд. Слід чітко розуміти, що «роздільна здатність» (можливий ступінь деталізації Генплану) в абсолютній більшості випадків обмежується територією кварталу чи мікрорайону — елемента міської території, окресленого вулицями. Іншими словами, відповідно до загальнодержавної методики, генплани дуже великих і великих міст не повинні і не можуть відповідати на питання, на якій саме ділянці в тому чи іншому кварталі чи мікрорайоні повинні розміститися школа, дитячий садок, спортивний чи ігровий майданчик, чи, скажімо, гаражі. Ці питання в абсолютному своїй більшості підлягають вирішенню на подальших стадіях проектування міста — під час розробки так званих детальних планів території окремих мікрорайонів, кварталів чи їх груп.
«ЦЕ НЕ ДОГМА...»
— Інститут Генерального плану Києва, що знаходився при «Київпроекті», втратив свої повноваження, а новий Генплан розробляла інша організація з іншим керівництвом. За радянських часів «старий» Інститут генплану був досить засекреченою організацією, все лише для службового користування, і витоку інформації не могло бути. Там зберігалися всі матеріали Генплану з післявоєнних років: повні шафи документів — усі карти, схеми, розташування комунікацій. Як відбулася передача всіх цих документів — чи в повному обсязі? Наскільки мені відомо, ця процедура була не зовсім простою, тому що попередні керівники були проти того, щоб Генпланом займалася інша організація... Не можу сказати, чи правонаступність — послідовність, коли за одним документом йде інший документ, коли вихідні дані зберігаються, — врахована у новому Генплані Києва. У зв’язку з тим, що була така пертурбація, і нова організація почала займатися цими питаннями, можна, звичайно, говорити, що він враховує якісь перспективи, але це дуже глобальний документ, і кожна дрібниця грає роль. Тому нехтувати даними, які накопичувалися 30, 40 50 років, не варто. Я не думаю, що було достатньо коштів для того, щоб залучити експертів та провести якісь грунтовні дослідження (маю на увазі всю інформацію, яка повинна бути в Генплані). Справа в тому, що Генплан має містити дані про дуже велику кількість підземних комунікацій (переважно — це каналізаційні, водопровідні труби, що лежать в місті). Добре, якщо в гарного господаря є такий документ, завдяки якому він знає про кожну прокладену трубу, в якому вона стані, коли вона буде зношена, і, в кінцевому результаті, планує коли, що і де замінити. Такого дослідження нема, принаймні, я не чув, щоб останнім часом виділяли якісь величезні кошти на це. Тому ми маємо багато прикладів, коли на об’єкті починаються будівельні роботи, й там відкопують трубу, що невідомо кому належить. Це говорить про те, що десь попередніми спеціалістами було втрачено інформацію. Адже все, що знаходиться в місті над землею і під землею, все має бути відображено в одному документі. Але в нас всі інститути, які повинні займатися науковою діяльністю у сфері містобудування, ледь жевріють. А коли не проведено дослідження, то говорити про те, що Генплан буде все враховувати, зарано. За великим рахунком, щоб там не було написано, завжди буде привід для дискусії. Адже він не є якоюсь догмою, яку не можна переступати чи змінювати. Гадаю, що більшість про це знає. Є дуже багато прикладів, і це в Генплані дуже добре показано кольором: ось тут була зона малоповерхової забудови, і раптом вона стала зоною багатоповерхової забудови. Тут же пропонується спорудити якийсь комплекс... Такі мотиви були при попередньому Генеральному плані, й, думаю, будуть при новому.
