Хочеться думати, що цього року мороз, а головним чином наші з вами непередбачливість, безтурботність і лінь, не створять в Україні нових Алчевськів. Хочеться думати... адже це та сама радянська надія на знамените «авось». Схоже, її сучасним продовженням є незграбна політика у сфері енергозбереження. Ось подорожчав газ, а через це — також і електроенергія. Як чинять у такому випадку в цивілізованих країнах? Безумовно, ціну для кінцевого споживача там також підвищують. Але при цьому держава, різні громадські організації водночас показують споживачу, що він може зробити для того, щоб скоротити енергоспоживання, а отже, не перевантажити сімейний бюджет. Наприклад, у Великій Британії мають намір ухвалити закон, який заборонить продаж у країні всіх різновидів електролампочок, крім лампочок третього покоління, що забезпечують економію електроенергії. А от у нас ще майже всюди світять прилади, які мало чим відрізняються від лампочок Ілліча, хоча в магазинах можна знайти відповідні сучасні прилади якщо не третього, то другого покоління.
Нещодавно члени паливно- енергетичного комітету Європейської бізнес-асоціації, яка об’єднує майже 600 європейських, міжнародних і вітчизняних компаній, що працюють на українському ринку, звернулися до Нацагентства з ефективного використання енергетичних ресурсів і Мінпаливенерго України з листом, в якому намагалися звернути увагу цих організацій на проблеми ефективного використання енергоресурсів і впровадження, а вірніше — гаяння часу з впровадженням у нашій країні енергозберігаючих технологій. У своєму зверненні комітетчики також наголошували, що недостатність власних енергоресурсів, надмірна частка в їхньому споживанні газу (45%), який подорожчав, визначають значну залежність від одного постачальника і навіть ризики для енергобезпеки країни.
Але коли нам говорять про енергобезпеку, та ще й країни, ми сприймаємо це як щось дуже від нас віддалене, на кшталт кінця світу... А даремно. Наприклад, навіть у Європі, де заходи щодо енергозбереження ледь не на першому місці й у громадян, і в градоначальників усіх рівнів, днями пролунав тривожний дзвінок, що свідчить про те, що й там ще не все в цій справі гаразд — мільйони людей залишилися без електрики.
Тож європейські радники не лише з теорії знають, про що говорять і до яких наслідків може призвести зневага до енергозбереження.
Перше їхнє попередження про те, що наші застарілі підприємства металургійної й хімічної промисловості неефективно використовують енергію. І порада: приділити увагу незадовільному технічному стану більшості енергоємних об’єктів промисловості. Друга велика порада пов’язана з тим, що ціна на газ цього року виросла на 50%, наступного вона зробить ще один стрибок (до 40%). А ось економіка в нас зростає приблизно на 5% на рік. Європейські комітетчики вважають, що це стимулює великі компанії впроваджувати енергозберігаючі технології. І хоча це твердження, судячи з нашої практики, можна поставити під сумнів, нам радять придбати західні газові турбіни для компресорних станцій, конденсаційні котли, теплові насоси й енергозберігаючі теплоелектростанції, оновлювати й модернізувати відкриті й шахтні печі, запроваджувати тепло-, водо- й газолічильники.
Хтось скаже, що нам просто хочуть продати свою продукцію. Не погано б... щоб нам було за що її купити. У чинному деркошторисі, де не було коштів навіть на компенсацію газу, який подорожчав, бюджетним організаціям, можливостей для енергозбереження також не знайдеться. Чи з’являться вони в бюджеті- 2007, поки що не відомо. Тож проти висновку європейських бізнесменів про те, що процес впровадження енергозбереження йде дуже повільно, заперечити практично нічого. Щоправда, при цьому вони нам ще на дещо розкривають очі.
Виявляється, гальмами працюють як відсутність законодавства про захист навколишнього середовища й стимулювання енергозбереження, так і тіньові фінансові схеми, що дозволяють отримувати гарантовані прибутки, незважаючи на газ, що подорожчав, який спалюється, як і раніше, на застарілому витратному обладнанні. А ще йдеться про недостатність інвестицій у технологічну модернізацію й про низьку ціну на кінцевий продукт, який споживається в країні. Іншими словами, проблема ще й у відсутності структурних реформ.
Між тим шляхетне прагнення «закордону» допомогти інколи набуває цілком виразних форм, якими слід би обов’язково скористатися. Це, наприклад, програма «Ініціатива щодо енергоефективності в українській промисловості», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку й націлена на пільгове фінансування заходів щодо підвищення енергоефективності на 15 українських підприємствах. Як планується, найбільш ефективні проекти й надалі широко тиражуватимуться.
