Головними причинами кризи у вугільнiй галузі України є розкрадання і корупція. Така думка 69,2% респондентів із шахтарських регіонів країни, які брали участь у соціологічному опитуванні, проведеному Українським центром економічних і політичних досліджень ім. Олександра Разумкова. Серед інших причин занепаду галузі названо неплатежі (32,9%) і недостатню державну підтримку (25,9%). Більшість опитаних (62,8%) упевнені в тому, що вугільну галузь можна було реформувати без важких соціальних наслідків. Такі дані було оприлюднено вчора на «круглому столі» УЦЕПІ, присвяченому проблемам реструктуризації вугільної галузі.
А на день раніше результати свого дослідження стану вугільного сектора України представляв Світовий банк. Експерти банку не згодні з укоріненим стереотипом, начебто вугільна галузь за визначенням є збитковою, і вважають, що першопричину такої ситуації потрібно шукати в ціноутворенні. Сьогодні в Україні середня ціна за тонну вугілля становить $25 при середній собівартості його видобутку $29. У той же час поточні витрати на виробництво вугілля значно нижчі за вартість альтернативних джерел енергії. Розрахунки показують, що витрати на придбання імпортного вугілля на 40% перевищують собівартість вугілля, видобутого в Україні. «Економічно виправдана ціна за вугілля перебуває між собівартістю та ціною за альтернативні види палива», — вважає провідний фахівець СБ у галузі енергетики Майкл Гейні. На його думку, якби ціни на українське вугілля не було занижено, значна частина галузі могла б працювати ефективно.
У Світовому банку вважають, що до штучної підтримки низьких цін на вугілля керівників підприємств підштовхує система субсидування. Проаналізувавши досвід застосування субсидій у різних країнах, М. Гейні зробив парадоксальний висновок: субсидії заподіюють збитків тим галузям, де використовуються, знижуючи їх конкурентоспроможність і створюючи порочні економічні стимули. Україна не стала винятком. Оскільки заявки на субсидії у вугільній галузі завжди вищі за реально виділені суми, тут складається хронічний дефіцит фінансування. На користь скасування субсидій, за словами М. Гейні, свідчить і досвід Росії, де з кінця 2001 року відмовилися від держпідтримки збиткових шахт, але попри це вугледобування тримається на плаву.
Експерти Світового банку пропонують Україні два можливі варіанти впорядкування ціноутворення у вугільній галузі. Перший передбачає запровадження тимчасового регулювання цін на вугілля, проте, зазначив М. Гейні, такий крок може сповільнити створення ринкового середовища. Інший варіант, навпаки, передбачає прискорений розвиток ринку, але за відмови від продажу вугілля за ціною нижчою його собівартостi. Світовий банк також вважає, що для поліпшення керівництва у вугільній галузі необхідно відновити авторитет держави як власника й захисника інтересів суспільства. Приватизація шахт була б оптимальним розв’язком, однак для України це питання не сьогоднішнього, а завтрашнього дня.
Директор Світового банку для України, Білорусі та Молдови Лука Барбоне зазначив, що результати дослідження вселяють «набагато більший оптимізм», ніж це було в початковій стадії надання Україні допомоги в завершенні реструктуризації вугільного сектора. Всі ще пам’ятають перипетії навколо кредиту СБ у сумі $300 млн., який призначався для зниження соціальних наслідків від закриття збиткових шахт. Як відомо, Рахункова палата України вказала тоді на неефективне й нецільове використання цих коштів. Було закрито понад 100 нерентабельних шахт, а шахтарські селища залишилися віч-на-віч із невирішеними соціальними та екологічними проблемами.
