Нинішні зведення з «аграрних фронтів» традиційно нагадують реляції про хід справжніх бойових дій. Одна з головних житниць нашої країни — Запорізька область, де цього року загинули 67,7% озимих, має намір закуповувати пшеницю в Казахстані. Миколаївська область повідомила, що закупить 150 тис. тонн зерна для продовольства і стільки ж — на насіння. Аналогічні рішення неминуче «визріють» і в інших областях, що потерпіли від негоди. Серед них, окрім Запорізької і Миколаївської (загинуло 92,6%), Дніпропетровська (93,2% площ), Полтавська (84,4%), Одеська (73,2%), Черкаська (77,6%) і Херсонська (67%). Усього в Україні, за даними статистики, на початок червня загинуло 3,8 млн. га озимих культур (або 65% площ).
Потерпіле від негоди село не відчуває дефіциту уваги з боку перших осіб держави. Нещодавно Президент Леонід Кучма заявив, що у нинішніх умовах триматиме допомогу сільгоспвиробникам під особистим контролем і підкреслив необхідність термінового прийняття відповідних урядових рішень. Йшлося про виконання травневого указу Президента про додаткові заходи щодо стабілізації ринку зерна. Л. Кучма зазначив, що у державі на сьогодні є всі ресурси і можливості для забезпечення продовольчої безпеки, і сказав про особисту відповідальність регіональних керівників... за стабільність цін на продукти харчування...
Позиція Президента у даній ситуації зрозуміла: його одночасно непокоять і роздрібні ціни на хліб, що є одним із чинників поведінки виборців, й оптові ціни, що визначають не просто рентабельність, а й виживаність постколгоспних господарств. Живуть вони, як правило, у борг — на кредити банків або великих зернотрейдерів, які мало не під корінь скуповують урожай. Ця обставина, мабуть, могла стати однією з причин того, що минулого року, коли прогнозували і зібрали порівняно великий врожай, селяни практично не відчули плодів своєї «трудової перемоги» (зібрано 38 млн. тонн зерна і понад 6,5 мільйона тонн експортовано, в тому числі 2,1 мільйона тонн продовольчої пшениці і 4,2 мільйона тонн кормової, 278 тисяч тонн жита). Є версія (її підтримує Генпрокуратура), що українських селян просто обдурили на зерновому ринку, де найвигіднішими експортними поставками монопольно і, природно, у своїх інтересах, розпоряджалися великі зернотрейдери. Проте тут буде доречно нагадати, що експортом зерна з урожаю-2002 займалися 557 компаній. Серед них були і великі зарубіжні зернотрейдери зі світовим ім’ям, зокрема, «Каргіл», «Альфред Топфер», «Адора», «Рамбус». Та більшість експортерів — вітчизняні. Цього року їм, мабуть, буде нелегко, оскільки від експортних операцій доведеться відмовитися, а імпорт зерна до України, швидше за все, візьмуть на себе лідери ринку.
Гостроту нинішньої ситуації, iмовiрно, розуміють і в уряді. Зі слів прем’єр-міністра Віктора Януковича, такої несприятливої погоди для зростання і розвитку зернових не було протягом останніх 10 років. Проте прем’єр упевнений, що уряд «повністю контролює ситуацію» у кожній області і кожному господарстві країни, і нагадав, що Кабмін збільшив бюджетне фінансування аграрного сектора і цілком погасив борги перед аграріями за минулий рік. Янукович сподівається на закон (про внесення змін до держбюджету-2003), яким витрати на підтримку села збільшили більше ніж на 500 млн. грн. «Ці кошти підуть на допомогу селу, і механізм їхнього залучення сьогодні відпрацьовують», — сказав прем’єр. Крім того, на його думку, політика держави у справі розвитку сільськогосподарського ринку повинна полягати у реагуванні на ринок та його захисті: «Позиція держави така: ми будемо активним учасником, покупцем і продавцем цієї продукції (зерна. — Авт. )». Проте, відповідаючи на запитання, хто, на його думку, повинен бути основним покупцем на ринку зерна, В. Янукович сказав: «Держрезерв». (Щоправда, поки що не ясно, чи має цей орган у своєму розпорядженні необхідні фінансові ресурси. Його керівництво вважає, що їх слід поповнити саме за рахунок коштів, які виділяють на підтримку потерпілих від негоди господарств. Із Держрезервом багато в чому погоджуються і в Асоціації фермерів України.
Її виконавчий директор і член правління Українського фонду підтримки селянських і фермерських господарств Микола Барабаш у розмові з «Днем» передбачив, що далеко не всі ці гроші можуть бути використані, оскільки у селянських господарств погані кредитні історії. І розповів про нещодавній судовий розгляд проти одного з фермерів, який не зумів вчасно розрахуватися з банком).
Нарівні з несприятливою погодою одна із загроз для нормального існування зернового ринку, а отже і для цінової ситуації, полягає в тому, що під прапором боротьби за збереження низьких хлібних цін регіони можуть реанімувати адміністративні методи управління. Американські конгресмени Марсі Каптур і Курт Уелдон у зв’язку з цим висловили свої побоювання Л. Кучмі. Спроба відновлення держконтролю над ринком зерна, на їхню думку, може звести нанівець реформи в АПК і відлякнути потенційних інвесторів із країни. Конгресмени стверджують, що деякі представники влади в Україні почали лобіювати політику інтервенції на ринок зерна з боку уряду, щоб контролювати ціни після того, як холоди знищили значну частину урожаю.
Президент Української зернової асоціації, що об’єднує у своїх лавах і великих, і дрібних зернотрейдерів, Микола Компанець також припустив у розмові з «Днем» можливість посилення адміністративного тиску на зерновий ринок. Він зазначає, що продовольчу пшеницю у достатній кількості матимуть тільки 13 областей. А 12 областям її потрібно завозити — так, до речі, зі слів фахівця, було завжди. «Тому 2 — 2,5 мільйона тонн пшениці, — вважає Компанець, — бажано імпортувати за цінами внутрішнього ринку». На його думку, ті області, які сподіваються обійтися власним зерном, нині накладуть вето на вивіз продовольчої пшениці, розраховуючи, проте, вигідно продавати насіннєве зерно, на яке сьогодні існує великий попит.
