Учора Президент Віктор Ющенко продовжував своїми указами призначати міністрів і віце- прем’єрів. (Почався цей процес у понеділок увечері.) Усупереч обіцянці Юрія Єханурова оновити склад Кабміну на дві третини, більш як половина членів Кабінету Юлії Тимошенко зберегли — чи навіть поліпшили — свої позиції й у другому постреволюційному уряді. Нові обличчя насправді теж не дуже нові. Напевно, «лавка запасних» у державі досі коротка.
Отже, всиділи у своїх кріслах такі міністри: закордонних справ — Борис Тарасюк, вугільної промисловості — Віктор Тополов, палива та енергетики — Іван Плачков, промислової політики — Володимир Шандра, екології — Павло Ігнатенко, молоді та спорту — Юрій Павленко, внутрішніх справ — Юрій Луценко, аграрної політики — Олександр Баранiвський, освіти — Станіслав Ніколаєнко, оборони — Анатолій Гриценко, фінансів — Віктор Пинзеник. Останній, можливо, поплатиться за це лідерством у партії «Реформи і порядок», яка нині зблизилася з Блоком Юлії Тимошенко. Принаймні однопартійці вже попередили Віктора Михайловича про ймовірні наслідки його «зради»... Колишній міністр соціальної політики В’ячеслав Кириленко став наступником Миколи Томенка на посаді віце-прем’єра з гуманітарних питань. Залишився у віце-прем’єрах Роман Безсмертний, однак тепер він, схоже, втративши інтерес до адміністративно-територіальної реформи, візьметься за регіональну політику. Тобто те саме.
Анатолія Кінаха Президент призначив секретарем Ради національної безпеки та оборони, чиї повноваження Віктор Ющенко, як відомо, розширював, коли на цій посаді перебував Петро Порошенко, а недавно знову звузив. Про це глава держави оголосив, нагадаємо, в залі парламенту в день повторного голосування стосовно кандидатури Юрія Єханурова.
В’ячеслава Кириленко змінив на посаді міністра праці та соціальної політики досвідченого Івана Саханя. Він уже керував цією сферою в урядах Пустовойтенка, Ющенка та Кінаха. Новим міністром нового міністерства будівництва та архітектури став «нашоукраїнець» Павло Качур, який за Ющенка-прем’єра був його радником. Міністерство економіки очолив відкликаний з одеського «заслання» Арсен Яценюк (на момент підписання президентського указу був віце-губернатором Одеської області). 31-річний А. Яценюк — наймолодший у нинішньому уряді — привернув до себе увагу, коли під час виборів виконував обов’язки глави НБУ замість Сергія Тігіпка, який заглибився у виборчу кампанію, й непогано із цим впорався. Це, мабуть, єдина свіжа кадрова ідея в новому Кабміні. У Міністерстві надзвичайних ситуацій одного фігуранта корупційних і фінансово-політичних скандалів «рівноцінно» замінив інший: замість Давида Жванія главою цього відомства призначено «двічі» губернатора Закарпаття Віктора Балогу, який на початку своєї кар’єри, до речі, працював «простим товарознавцем»...
Першим віце-прем’єром в уряді Ющенка—Єханурова став Станіслав Сташевський. Явно не політик. Був заступником столичного міського голови Олександра Омельченка, по декілька місяців працював міністром палива та енергетики в Кабінетах Віктора Ющенка й Анатолія Кінаха. До останнього часу очолював комітет із закордонних справ Верховної Ради. Порівняно недавно вийшов зі створеної колись О. Омельченком партії «Єдність» і увійшов до Народного союзу «Наша Україна». З решти вакансій найбільш помітною залишається Мінтранс. Учора, на момент здачі номера, інформації про відставку Є. Червоненка не було.
Що означають усі ці призначення? Після владної кризи у Президента був шанс — сформувати дієздатну команду, яка б не лише зупинила економічний спад, а й укріпила авторитет нинішньої влади, що похитнувся в очах як української, так і світової громадськості. Чи скористався Віктор Ющенко цією можливістю? Адже друга «осічка» може обійтися йому дуже дорого. Так, Юрій Єхануров став-таки тією компромісною постаттю, яка на даному етапі влаштувала й Президента, й парламент. Але якою є ціна цього консенсусу? Чи не стануть як новий прем’єр, так і сам Ющенко в черговий раз заручниками політичного компромісу? Попередній аналіз складу нового Кабміну дає мало підстав для оптимізму. По-перше, на думку експертів, в обмін на підтримку нового уряду ті, хто за нього проголосував, чекають тепер «вдячності» у вигляді державних посад і преференцій для пов’язаного з ними бізнесу, а також доступу до адмінресурсу на виборах до Ради і т.п. По- друге, керуючись у процесі оновлення Кабміну таким критерієм, як відсутність політичних амбіцій, тобто прагнучи створити колектив, кардинально відмінний від попередників, Президент і новий прем’єр, схоже, вдалися до іншої крайності. Уряд Ющенка—Єханурова виглядає саме як «технічний», «усереднений». Але ж саме цьому уряду належить виконати досить тяжку політичну місію: створити економічні, іміджеві та організаційні ресурси, які Президент міг би інвестувати в успіх свого блоку на парламентських виборах. Особливо якщо врахувати, що колишній уряд усе «до копійки» інвестував у рейтинг Юлії Тимошенко. Формуючи уряд удруге, президентська команда мала приємно здивувати всіх. Здивувати адекватністю вибору, відповідністю новопризначених посадам, стовідсотковою відповідністю правилам і принципам, проголошеним під час помаранчевої революції. Чи вдалося це? Ствердну відповідь на це запитання дати надзвичайно складно.
КОМЕНТАРI
Володимир ПОЛОХАЛО , шеф-редактор журналу «Політична думка»:
— Чотирнадцятий уряд є першим в історії України перехідним урядом. Він є унікальним в контексті того, що його було створено в період і на період виборчої кампанії. В даному випадку, коли йдеться про виборчу кампанію, то йдеться про його кон’юнктурні функції, які полягають, насамперед, у розподілі адміністративного ресурсу між тими силами, які підтримали Ющенка при призначенні ним прем’єр-міністра Юрія Єханурова. Ключовою ж особливістю цього уряду є те, що він знаменує утвердження трьох основних сил: Нашої України, Регіонів України і СПУ. І не має жодного значення, чи є представники «Регіонів...» в уряді. Адже вони отримали свої преференції і є співтворцями цього уряду. Це означає, що можна вже говорити про своєрідний політичний союз Ющенка, Мороза і Регіонів України. За класичними політологічними ознаками, ті базові фракції, які утворюють уряд або причетні до його утворення, незалежно від персонального складу, є союзниками чи партнерами.
В цьому сенсі можна сказати, що ні Регіони України, ні СПУ уже не є опозиційними. Відтак насамперед ті три вищеназвані політичні сили є відповідальними за діяльність усього уряду. Вони ж і отримають деякі преференції. Про це навіть відкрито сказав сам Юрій Єхануров. Перше запитання сьогодні полягає в тому, як же будуть «отоварені» обіцянки Ющенка тим фракціям і політичним силам, які підтримали цей уряд? Поряд із адміністративним ресурсом може бути поставлений для «отоварення» і бюджетний процес. Я думаю, що розподіл бюджету буде мати абсолютно виборчий характер. Я також не виключаю змін в обласних та районних адміністраціях. Це відбуватиметься знову-таки в контексті «отоварення» обіцянок. І, нарешті, в даному випадку ми говоримо про нову політичну реальність, суть якої полягає ось у чому: якщо раніше декларувалися принципи патріотизму, професійності та порядності, то сьогодні є лише один термін — прагматизм. Але в контексті всього вищезазначеного, «отоварення» обіцянок якраз і полягає у сучасних постмодерних жорстких угодах і домовленостях. Інакше кажучи, йдеться про те, що Ющенко виявився зв’язаним по руках і ногах своїми ж обіцянками. Це є бомба уповільненої дії. Адже те ж саме «неотоварення» обіцянок може призвести до тих чи інших політичних скандалів в контексті виборчої кампанії. І сьогодні, хоч як це парадоксально виглядає, Ющенко практично не зможе управляти цим урядом як Президент. Адже ресурс у Ющенка для реалізації його обіцянок зменшується, як шагренева шкіра, у міру наближення до реалізації конституційної реформи. А нереалізовані обіцянки в українському політичному середовищі завжди оберталися політичними скандалами, нестабільністю та конфліктами. Отже, не стабільний уряд прагматиків, керований президентом, отримав Ющенко, а навпаки — маємо закладені міни уповільненої дії, які зроблять уряд нестабільним і некерованим збоку самого Ющенка.
Ірина РОЖКОВА , Європейський інститут інтеграції та розвитку:
— Можна привітати сам факт формування уряду, бо країні дуже дорого обходиться його відсутність. Але в цьому разі «слабкою ланкою» є не конкретні персоналії нового Кабміну, а сама діюча влада. Те, що сталося у нас під час президентських виборів, було не помаранчевою революцією, а революцією контреліти. І те, що нині відбувається, — це не політична криза, а криза всередині еліти. І склад нового уряду — це як одна з цеглинок, що дозволить дещо упорядкувати ці стосунки.
Вікторія ПОДГОРНА , директор Центру соціально- політичного проектування:
— Запропонований уряд є урядом, який відповідає новій формулі відносин до політичних опонентів і підписаному нещодавно, як пам’ятаємо, меморандуму. Цей уряд є першим кроком у зворотному напрямку від тих принципів, які були закладені за часи президентської кампанії, Майдану та помаранчевої революції. Насправді, це важко не помітити і шукати цьому єзуїтські пояснення, але політологія вчить того, що існують-таки представники еліт, контреліт, опозиції, влади. І коли всі вони знаходять точки порозуміння — це говорить про те, що створюється зовсім інша конфігурація політичного режиму. Якщо ми говорили про коаліцію Ющенко—Тимошенко так, ніби вони є новою владою, то насправді вони є просто представниками контреліт, які, отримавши перемогу, сформували уряд. Це була «чиста» політологічна формула. А зараз, після політичної кризи, винайшли дуже дивне рішення, аби знайти підпірку своєму режиму серед представників старої влади. Як мені відомо, деякі політики та експерти знаходять у цьому позитив для того, щоб стабілізувати ситуацію і не робити різких кроків, пішовши еволюційним шляхом. Я думаю, що навряд чи можна говорити про стабільність, професійність уряду, коли країні потрібні зміни. Адже саме за них і голосували виборці Ющенка в 2004 році. Однак навряд чи цей уряд може гарантувати людям обіцяне. У мене, власне, є багато запитань щодо того, як ці дуже різні люди з різними поглядами в уряді будуть шукати спільні точки порозуміння щодо стратегічних завдань. У мене є запитання також і щодо можливості визначення стратегічного курсу цього уряду. Думаю, що насправді він виявиться лише перехідним. Адже в цьому уряді — перехідні постаті. От, наприклад, «кандидат» на посаду першого віце-прем’єра — Станіслав Сташевський — тривалий час був заступником мера Києва Олександра Омельченка, потім в уряді Віктора Ющенка півтора місяці працював міністром палива та енергетики і на цій же посаді ще кілька місяців в уряді Анатолія Кінаха. Тобто він, можливо, призначений для того, щоб знайти спільну мову з представниками київської влади. Сташевський — це достатньо досвідчений чиновник, але навряд чи він є політичною фігурою, що для цієї високої посади в державній ієрархії, яка визначає стратегічні параметри політики, є обов’язковим. Загалом же, цей уряд буде достатньо лояльним до політики Президента, буде провідником його політики суто в рамках президентсько-парламентської форми влади. Цей уряд не є загрозливим для Президента і після 1 січня, коли в дію вступить конституційна реформа, уряд залишиться таким же лояльним і підпорядкованим Президентові. Інше питання: чи буде цей уряд відповідати вимогам часу та суспільства?
Віктор НЕБОЖЕНКО , політолог:
— Президент пропагує два принципи, які знімають проблему персоналій в уряді. Перший — це технічний уряд, а не політичний. Тут будуть люди, які мають досвід бюрократичної діяльності, просування у владі, які завжди були другими і вже ніколи не будуть першими. І в цьому сенсі, вони є добрими безособистісними виконавцями. Другий — це буде продукт, у якому все буде середнім: середній прем’єр- міністр, середні міністри і подібні. Це робиться для того, щоб Ющенко зміг уникнути скандалів і конфліктів. Він дуже боїться, що повториться доля попереднього уряду, де були дійсно оригінальні особистості, повні амбіцій, але які не розуміли, чим вони займаються. Тому уникнення конфліктів і скандалів — це друга вимога, яку пред’являє Ющенко новому урядові. Цей уряд виконає коротку роботу, тому він є урядом термінаторів — вони зникнуть щойно виконають свою роботу — зупинять економічну кризу, сповільнять падіння соціально-економічних показників. Після цього потреба в них відпаде.
Нестор ШУФРИЧ , народний депутат, заступник голови партії СДПУ(О):
— Я передбачаю, що в найближчі тижні ми станемо свідками нової кризи. Таке формування уряду, яке зараз відбувається — кулуарне, закрите, вже наявні політичні «кидки», — може спровокувати бюджетну кризу й дуже швидку відставку й цього уряду. Зокрема, недавно Віктор Ющенко підписав меморандум, де одним із пунктів була обіцянка прозорого формування уряду на принципах професіоналізму та відокремлення влади від бізнесу. Сьогодні ж, призначивши Віктора Балогу міністром надзвичайних ситуацій, Ющенко наплював і на недавній меморандум і на всіх його підписантів. Він просто познущався з учасників цього процесу і з Давида Жванії, якого викинули з міністерського крісла лише через те, що його сім’я займається бізнесом. У той же час, він привів у це крісло безпосереднього бізнесмена, керівника однієї з бізнес-імперій у Закарпатті.
