Днями книжка відомого західного історика Роберта Конквеста «Жнива скорботи» вдруге побачила світ українською мовою. Вперше визначна книжка у дослідженні Голодомору була надрукована англійською мовою 1986 року й перекладена українською лише 1993-го. Презентація другого видання відбулася в резиденції американського посла в Києві. Це пояснюється тим, що саме за сприяння відділу преси, освіти і культури Посольства США в Україні «Жнива скорботи» були видані Волинською мистецькою агенцією «Терен» в рамках програми «Уроки історії: Голодомор 1932—1933 років» Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000».
«Завдяки цій книжці багато людей у всьому світі знали, що таке Голодомор. Автор показав і описав жах Голодомору. Дехто, хто відвідав Україну в 1932—1933 роках, навіть не міг писати про те, що він побачив. Як Роберт Конквест зазначає у передмові до книжки, в ці часи Україну відвідав Борис Пастернак, який потім казав: «Те, що я побачив, неможливо висловити. Там панували такі нелюдські, неймовірні злидні, така страшна біда, що все це починало здаватись нереальним, розум не міг охопити весь цей жах. Я занедужав. Цілий рік я не міг писати», — цитує письменника посол США в Україні Вільям Тейлор. Водночас він зауважив, що, на відміну від Бориса Пастернака, Роберт Конквекст спромігся описати цей жах і зробив це в такий спосіб, щоб показати як персональні страждання окремої людини, так і страждання суспільства, докладаючи при цьому болісних зусиль. За словами посла, історик дійшов висновку: встановлені факти й мотиви, що рухали Сталіним, показують його причетність до цього. Отже, вердикт історії може бути один — це злочин, за який треба відповідати.
Зі свого боку голова наглядової ради Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000» Катерина Ющенко наголосила, що через 75 років після цих трагічних подій на українцях лежить велика відповідальність за те, щоб увесь світ знав про цей Голодомор. За її словами, зараз в Україні та за кордоном починають дійсно розуміти масштаби цього злочину: скільки людей помирало і як режим робив це систематично, цинічно та масштабно.
За словами пані Ющенко, головною програмою Фонду «Україна 3000» є висвітлення питання Голодомору. «Ми збираємо свідчення, робимо фільми, кожного року допомагаємо організувати акцію «Запали свічку» (тут доречно згадати про автора цієї ідеї — покійного Джеймса Мейса, який уперше висловив її у своїй колонці «Свіча у вікні» в «Дні» 18 лютого 2003 року. Він же, до речі, разом з Робертом Конквестом виступав на слуханнях Конгресу США по Голодомору. — Авт. ), яка має поширюватися по всій Україні. Щоб у кожній оселі кожна людина пам'ятала своїх предків, дідів і бабів, які загинули в Голодомор. Багато країн світу вже визнали Голодомор, два тижні тому це зробив ЮНЕСКО, Об'єднані Нації визнають Голодомор. Не зразу говоритимуть, що це був геноцид. Але ми маємо їм доказати. Як раніше всі говорили, що не було голоду, тепер визнали, що був Голодомор, але не геноцид. Але ми їм докажемо фактами, дослідженнями, вказівками, указами, що Голодомор був геноцидом», — наголосила вона.
Ініціатор другого видання цієї книжки — письменник, дисидент Євген Сверстюк вважає, що «Жнива скорботи» є найкращою книжкою про історію України XX століття. «Ця книжка написана людиною великого таланту й розуму, яку я б поставив поруч з Орвеллом. Наші книжки з історії писалися в межах дуже малодоступного матеріалу. Інформація про життя в Україні та про життя в СРСР за кордоном була і ширшою, і об'єктивнішою, і більш аналітичною. Це книжка вільної людини, яка вільно мислить і яка має величезний матеріал для обробки. Вчорашні раби не можуть осмислити глибоко факти свого життя», — зазначив він.
На його думку, геноцид в Україні 1932—1933 років і нацистський геноцид мають між собою зв'язок. «Якщо можна було влаштувати у мирний час у великій країні Голодомор-геноцид і приховати це від світу, то чому не можна в період війни секретно розстріляти націю, яка невелика за чисельністю. Відомо, що фюрер вчився у вождя», — наголосив Євген Сверстюк. Звернувши увагу на важливість характеру оцінки цього історичного явища, він підкреслив: ми ще дуже часто збиваємося на побутову оцінку, в той час коли суть цього явища саме визначається словом «геноцид».
Вільям ТЕЙЛОР: Для визнання Голодомору геноцидом необхідно здійснити юридичний аналіз
Що робиться в США для визнання Голодомору 1932— 1933 років і чи визнають у Сполучених Штатах Голодомор геноцидом українського народу? Які передумови необхідні для такого визнання? Про це — «Дню» в бліц-інтерв'ю Надзвичайного і Повноважного Посла США в Україні Вільяма ТЕЙЛОРА.
— Рік тому американський сенат і палата представників ухвалили закон, який підписаний президентом. Згідно з цим законом передбачається будівництво в столиці США Вашингтоні меморіалу, присвяченого Голодомору. Його будівництво фінансує український уряд.
— Коли буде збудований цей меморіал?
— Я не знаю. Сподіваюсь, що це буде зроблено швидко. У Вашингтоні вже є великий і дуже відомий монумент Тарасу Шевченку. У 1950 роках у США було збудовано пам'ятник поневоленим народам. І цей новий меморіал буде ще одним великим українським пам'ятником.
— А як щодо резолюції про визнання Голодомору геноцидом українського народу? Чи буде таке рішення ухвалене обома палатами американського Конгресу?
— Резолюція у такій формі, дійсно, не була ухвалена обома палатами. Насправді було ухвалено рішення збудувати меморіал. Для визнання Голодомору геноцидом необхідно здійснити юридичний аналіз. А цього ще не було зроблено американським урядом.
— Але ж є книжка Роберта Конквеста, про яку ви говорили сьогодні і який виступав свого часу в Конгресі зі свідченнями...
— Справді, є багато свідчень. І книга Конквеста, безсумнівно, є частиною таких свідчень. Конгрес також розглядав це питання, але й досі не ухвалив резолюцію, яка визначала б Голодомор геноцидом українського народу.
— Але ж існує протиріччя. Комітет палати представників у закордонних справах рекомендував ухвалити резолюцію про визнання геноциду проти вірменського народу...
— І ви бачите, яку проблему це викликало...
— Але ж у випадку з Україною не повинно бути проблем. Адже в геноциді проти українського народу не звинувачено інший народ, а тоталітарний режим, який існував на той час.
— Я, дійсно, не думаю, що з Україною буде проблема. Але проблема може виникнути з іншими трагедіями. Знову ж таки, для ухвалення такої резолюції необхідно провести юридичний аналіз, що досі не було зроблено. Якщо це буде зроблено щодо України, подібний аналіз потрібно буде зробити до інших трагедій, що буде досить складно.
— Це означає, що демократи комітету палати представників у закордонних справ, ухвалюючи проект резолюції про визнання вірменського геноциду, не продумали своє рішення?
— Це так. Це правда. Але ухвалений комітетом законопроект не був поданий для розгляду в Палату представників.
— Якщо повернутися до теми юридичного аналізу: хіба американський уряд боїться робити цей аналіз і визнати Голодомор геноцидом? Адже багато країн, у тому числі на Американському континенті, визнали Голодомор геноцидом, який був здійснений тоталітарним режимом.
— Це так. І це можна сказати й про Туреччину в 1915 році. Тоді не існував нинішній уряд, не було нинішньої конституції Туреччини, а була Оттоманська імперія. Тобто це був зовсім інший режим.
Загалом це питання є досить складним. Ми дуже раді тому, що в США ухвалено закон, який вступив у дію і згідно з яким у нашій країні буде встановлено монумент Голодомору у Вашингтоні.
