Схоже, в перерві роботи парламенту, за яку знову проголосували учасники майбутньої «демократичної коаліції», сесійна зала не простоюватиме. Учора після «шестихвилинки» в ній зібралися представники фракцій Партії регіонів і комуністів та провели збори, на яких ініціювали створення міжфракційної парламентської більшості. Сьогодні вранці аналогічні збори мають намір провести фракції СПУ, БЮТ і «Нашої України»
Схоже, що до сфер людської діяльності, які користуються прикметами, додається ще й політика. Варто тільки з'явитися на сцені главі Секретаріату Президента Олегу Рибачуку з якою-небудь заявою, й можна з упевненістю чекати якоїсь каверзи або здійснення прямо протилежного. Те, що ця прикмета працює, зайвий раз підтвердилося вчора. Напередодні вночі в інтерв'ю журналістам О. Рибачук інтригуюче заявив: «Завтра в Раді буде цікаво. Сумно там точно не буде. Завтра питання постане так: не так важливо спікерство чи прем'єрство — завтра буде коаліція».
Але «завтра» не було весело. Не було й коаліції. Засідання Верховної Ради, що відкрилося вчора, закрилося вже за шість хвилин. Це, мабуть, було найкоротше засідання за всю історію українського парламенту. Коаліція знову взяла перерву, вже до 14 червня.
Чи було те, що сталося вчора в парламенті, несподіванкою? Навряд. Оскільки ще напередодні прес-служба СПУ повідомила про те, що політрада Соцпартії рекомендувала своїм представникам, які ведуть переговори про створення Коаліції, «прискорити їх завершення до 14 червня орієнтовно». Погодьтеся, в цьому розпливчастому формулюванні набагато більше конкретики, ніж у заяві О. Рибачука. Крім того, насторожував той факт, що СПУ напередодні засідання оприлюднила ще декілька умов, які вони вважають для себе принциповими при створенні коаліції. Це, зокрема, питання вступу України до НАТО, питання продажу землі та інші.
Затяжні стрибки переговорів ще раз підтверджують, що політичні сили, які беруть участь у створенні коаліції, навряд чи мали перед собою хоч якусь програму конкретних дій, коли йшли на вибори. Крім того, затягування з відкриттям роботи Верховної Ради може мати певні ризики, насамперед для самих переможців. По- перше, разом із завислим у бездіяльності парламентом невизначеною залишається й доля навчань «Сі бриз-2006», що загрожує їх зривом.
Це може стати болючим ударом по іміджу України в очах західних партнерів, а також дає опонентам вступу до НАТО, як усередині країни, так і за її межами, додаткові козирі.
По-друге, хочуть того переговорники чи ні, але подібні відстрочки працюють більше не на майбутню коаліцію, а на її опозицію в особі передусім Партії регіонів, яка на тлі «коаліційних бунтів» виглядає все більш монолітною й упевненою в собі політичною силою. Відразу після закриття засідання, «регіонали», що залишилися в залі, оголосили про намір створити міжфракційну парламентську більшість. Щоправда, ще не вирішили, на базі яких сил. Одні говорять, що це має бути коаліція КПУ й СПУ, інші передрікають, що до ПР і КПУ приєднаються незгодні з позицією своїх фракцій «помаранчеві».
ПР також розмістила на своєму сайті заяву про те, що «помаранчеві» «не здатні на зважену, відповідальну державну позицію», й що Партія регіонів не допустить, щоб їхня («помаранчевих») «безвідповідальність призвела до втрати української державності».
Більше того, ПР починає вже грати на перехоплення зовнішньополітичної ініціативи, звертаючись безпосередньо до Генерального Секретаря НАТО Яапа де Хоопа Схеффера із заявою, в якій закликає його «дати оцінку внутрішньополітичної ситуації, що склалася сьогодні в Україні» й «зробити негайні кроки, щоб задіяти відповідні міжнародні механізми до її врегулювання в дусі Плану дій Україна-НАТО, Хартії про особливе партнерство Україна-НАТО, Програми «Партнерство заради миру» та інших міжнародних інструментів». Таким чином, ПР демонструє себе не лише всьому світу, а й «помаранчевому виборцю» як єдина політична сила, здатна утримати державний корабель на плаву.
Дивлячись на всі ці ігри, розумієш, що український народ помилився не лише 26 березня. Він помилився набагато раніше, коли ще на початку незалежності прийняв звичайну радянську номенклатуру за національну еліту.
Отже, другий фальстарт. А після третього — за законами спорту — зняття з дистанції та дискваліфікація. Тільки кого? Ради, Президента?..
