Відійшла в небуття практика брати на замітку тих, хто без вагомої причини ухилився від колективної праці на суботниках. Однак сьогоднішня статистика приголомшує: близько 700 тисяч, тобто, приблизно кожен п’ятий киянин вніс минулого року свій внесок у те, щоб місто стало чистішим і затишнішим. Особливою активністю, як сказали «Дневі» в Головному управлінні контролю за благоустроєм міста та зовнішнім дизайном КМДА, відзначилися Печерський, Подільський, Шевченківський та Деснянський райони столиці. В основному безвідплатно, тобто задарма працюють політичні партії, релігійні та екологічні організації. Останні — нерідко організовують і молодіжні рухи.
Учора в столиці підбивалися перші підсумки двомісячника з благоустрою: звітували Святошинський і Солом’янський райони міста. Остаточний результат підіб’ють у середині травня. Планувалося, що на опорядження цього року буде затрачено майже 60 млн. гривень. Із них позабюджетні кошти становитимуть 41 млн.: згідно з правилами благоустрою, багато які організації мають самі потурбуватися про те, щоб навколо їхнього офісу (установи, банку і іншого) було красиво. Як уже повідомляв «День», цього року Київ обіцяв посадити понад 11 тисяч нових дерев і 15 тисяч кущів, полагодити майже 5 тисяч доріг, впорядкувати 3,5 тисяч тротуарів і доріг, закласти 3 нових парки, висадити 5 мільйонів штук квітів, що вп’ятеро більше, ніж минулого року. Стане світліше на 16 кілометрах київських доріг: саме стільки хочуть побудувати нових мереж зовнішнього освітлення. Капітально відремонтують 23 кілометри. Також мають намір ліквідувати майже 90 несанкціонованих звалищ.
Цікаво, що в плани столиці входить і «перегнати» Донецьк за кількістю висаджених троянд: ще за радянських часів у місті гірників їх нараховувалося близько мільйона.
Своєю чергою, «День» звернувся до киян з таким запитанням: «Що в місті, на вашу думку, насамперед потребує благоустрою? У чому б ви самі взяли участь?»
Олена САВЧУК, касир одного із столичних супермаркетів:
— Може, це не зовсім стосується теми благоустрою, однак, на мій погляд, у місті потрібно створити якомога більше місць для спорту і відпочинку — в тому числі й критих. Тобто якісних закладів із тренажерами, волейбольними та баскетбольними майданчиками, басейнами тощо, які були б доступні людям із середньостатистичною зарплатнею. Раніше такі комплекси були в кожному районі столиці. Тих, які є сьогодні, явно не вистачає: «перспектива» їхати на інший кінець міста відбиває всяке бажання. Вже не кажучи про «захмарні» розцінки.
Однак ближче до справи... Київ — досить затишне місто, але місцями: стихійні ринки, ятки, які нагадують про «перехідні» 90-і, — все це явно не пасує, і цього варто позбуватися. Нехай столиця буде містом широких проспектів, а не ляльковим містечком данського чи голландського типу, але головне — щоб не «палатковим» містечком. Потім майдан Незалежності... З ним явно потрібно щось зробити. Я розумію, що в головний майдан країни вгатили чимало грошей. Але вважаю, що немає нічого гарнішого за квіти, клумби, дерева — гадаю, багато хто зі мною погодиться, що саме це може і повинно викликати захоплення киян і гостей міста. Замість цього — скляно-мармурово-гранітний «пантеон», який не гріє, де багато зайвого. Тому, на мій погляд, потрібно хоча б зняти деякі з цих «експонатів».
Також, мені здається, потрібно серйозно задуматися про популяризацію столичних музеїв. Зрозуміло, що реклама — сильний механізм, але сьогодні вона в основному закликає киян ходити до крамниць, на концерти та до кінотеатрів. Останні два пункти, — це, звісно, добре. І все ж я гадаю, Києву є що показати крім естрадних зірок і американських кінохітів: в розумінні, свою культурну та історичну спадщину. Тим часом, навіть я, проживши в місті близько 10-ти років, мало знаю, які в столиці є музеї, що вони являють. Місту всерйоз варто подумати про те, щоб передбачити окремим рядком у бюджеті кошти на ці цілі.
В яких заходах щодо благоустрою взяла б участь? Раніше я була великою противницею радянської примусовки на ім’я «суботник». Хоча, якби мала власне помешкання в Києві, з задоволенням би займалася навесні облагороджуванням прибудинкової території: посадкою квітів і побілкою дерев, прибиранням сміття й т. iн. Більше того підтримала б і гасло «помешкання починається зі сходової клітки»: чому б у парадному — території, яка вічно страждає від нашого наплювательського ставлення до «нічийного», — не стояти вазонам і не висіти картинам?
Якщо говорити в масштабах міста, то думаю, що чимало киян у міру своїх можливостей (адже для виконання деяких робіт є й повинні бути спеціальні служби), але безплатно попрацювало б над його благоустроєм. Просто столичній владі потрібно продумати, до чого мешканців можна залучити і як грамотно організувати цю роботу. Тобто всього-на-всього врахувати психологію сучасної людини: на неї не можна давити, але можна про щось попрохати.
Михайло КАЛИНИЧЕНКО, пенсіонер, водій таксі:
— Суботники — явище, яке зжило себе. І, мені здається, що залучати до прибирання міста його мешканців — нехай навіть вони роблять це добровільно — неправильно. Ми платимо в міську і державну скарбницю певний відсоток від зарплатні, а тому маємо право розраховувати на те, щоб частина коштів витрачалася і на благоустрій.
Хотілося б, щоб у Києві було більш зелено. Столиця в усі часи по праву вважалася містом-садом. І те, що на догоду висоткам ліквідують зелені насадження, мене дуже турбує. Столичні озеленювальні служби, щоправда, розмахують статистикою: дерев садять більше, аніж знімають. Чахла рослинність під багатьма новобудовами, на Софійському майдані, на майдані Незалежності свідчить про інше...
Ще хотілося б, щоб столичні дороги, сигнальні пристрої на них і подібне відповідали б статусу Києва. Не можна сказати, що явище це — повсюдне, однак наявність величезних ям на деяких вулицях, «нецивілізованих» парковок, непрацюючих світлофорів доволі сильно вражає.
Лідія ВАРЕНЦОВА, працівник фірми:
— У мене таке враження, що горезвісний благоустрій починається і закінчується центром Києва. На Хрещатику, наприклад, наводять красу, двічі перекладаючи плитку, а під нашим будинком на Оболоні — розбитий асфальт, вічні калюжі у виїмках, півтора ліхтаря.
Про місто загалом. Помічаю, що в парках і скверах стає все менше лавок. Мало дитячих майданчиків, а на тих, що є, гуляють собаки. Розумію, що в чималій мірі останнє залежить від культури самих господарів, однак «собаче» питання — створення спеціальних майданчиків для вигулу чотириногих — місту потрібно було вирішити давним-давно. Не особливо подобаються мені й багато які столичні клуби радянського дизайну — символіка помінялася, а стиль залишився колишнім.
Щодо особистої участі в «благоустроєвих» акціях... Була б, наприклад, домогосподаркою, тобто дозволяв би час, за опорядження простору біля мого будинку взялася б разом зі всіма й iз задоволенням. Нині готова допомогти грішми: платити не дуже обтяжливий, однак податок на те, щоб цим займалися спеціальні служби. Однак знати з певністю, що ці кошти підуть саме на благоустрій мого району, а не на чергові переробки Хрещатика чи, наприклад, на масові розважальні акції на головному майдані країни, які я не поважаю. А взагалі... готова не смітити.
