I до помаранчевої революції, і після неї нинішній Президент України Віктор Ющенко був відомий у країні як грамотний економіст, який послідовно та цілеспрямовано відстоює принципи ринкового управління економікою. Зазначимо також, що своє ім’я як економіст і політик Віктор Андрійович зробив на боротьбі проти інфляції та за стабільну гривню. У нас немає жодних підстав стверджувати, що Президент зрадив своїм принципам. Але, схоже, пріоритети дещо змінилися...
Учора в Мінекономіки відбулася розширена нарада «Аналіз роботи за перше півріччя 2005 року та перспективні плани міністерства». Напередодні прес-служба цього відомства повідомляла, що в ній візьме участь Президент України Віктор Ющенко. І подала справу так, що перед Президентом звітуватимуть міністр економіки Сергій Терьохін, його заступники, начальники департаментів, представники підвідомчих організацій (Державна інспекція з контролю за цінами, Держкомрезерв).
Замість Мінекономіки Президент зайнявся Службою безпеки, до роботи якої він, до речі, як повідомила прес-секретар голови СБУ Марина Остапенко, не висловив серйозних зауважень. Хіба що наголосив на необхідності її кадрового оновлення та припинення незаконного прослуховування телефонних переговорів, причому це мало такий вигляд, що цією малозаконною (без санкції суду) справою займалася не СБУ, а невідомо хто. Не перечитимемо, СБУ в нашій країні має чим займатися. Й обов’язок Президента — вимагати від неї а) ефективності, б) законності в її діях. А краще б узагалі зробити так, щоб про цю службу в країні мало хто згадував (адже відсутні в нас і тероризм, і класова боротьба), а вона, особливо не висовуючись і не відволікаючи уваги Президента (за повідомленням його прес-служби, засідання колегії СБУ тривало близько п’яти годин), тихо й акуратно робила свою справу.
Тим часом Президент міг би використати свій ресурс класного економіста та фінансиста не на розстановку оперативних співробітників та інспекторів ДАІ (справа також, безумовно, важлива та забезпечує підтримку моторизованого електорату, але якась не царська), а на справжні дискусії у сфері економіки. Тим паче, що ця наша несилова галузь для країни все ж дещо важливіша, ніж даішники, які проштрафилися в прямому та переносному значенні, але яких підштовхує до хабарів насамперед мізерна зарплата (яку заробляє для них така ж, по суті, мізерна економіка).
Щоб пересвідчитися в пріоритетності економіки, Президенту досить поглянути на графіки зростання валового внутрішнього продукту й інфляції. Якщо ми уявимо, що прогноз Мінекономіки за цими показниками є більш- менш прямою горизонтальною лінію, то названі показники спрямовуються один вниз, а другий — угору. І якщо продовжити їхній рух у цьому напрямі, то до осені на цю економіку, на думку експертів «Дня», чекають великі прикрощі.
Нагадаємо, що в червні зростання ВВП у країні впритул наблизилося до нуля і, можливо, лише зусиллями статистики було зупинене на позначці 1,1%, тоді як минулого року цього ж місяця зростання ВВП становило 19,9%. (Виправдовуючи це непривабливе співвідношення, уряд, а також і СБУ, заговорили про нібито наявні минулого року приписки. Але краще б цим відомствам дивитися вперед, а не назад. Вони б побачили ще одну цифру, що явно свідчить про падіння виробництва: транспортні підприємства України в першому півріччі на 1,7% знизили перевезення вантажів проти відповідного періоду минулого року). Водночас інфляція, яка активно пожирає всі соціальні виплати уряду найбіднішим верствам населення, всього за півроку становила 6,4%, тоді як на весь рік Мінекономіки прогнозує 9,8%.
І навіть друзі уряду та Президента сьогодні на повен голос кричать про це. «Коли уряд повернеться обличчям до реальної економіки в контексті розробки та запуску ефективних механізмів її прискореного підйому, спираючись на наші базові конкурентні переваги?», — запитує в листі «Дню» екс-урядовий секретар в уряді Ющенка Віктор Лисицький. І констатує: «А у відповідь — тиша». Ось що слід би обговорити вчора в Мінекономіки Президенту та спитати з економічного блоку уряду за три послідовні товарні кризи протягом півроку, які багато в чому вибили землю з-під ніг підприємців, оскільки не дозволили їм як слід спланувати виробничий процес... І за багато іншого, що скромно іменується тепер «технічними» помилками. Утім, грамотний економіст спитав би не лише з уряду, а й із себе.
