Голосніше за всіх «Тримай злодія!» кричить сам злодій.
Такого оптового ринку, щоб усі гроші надходили на один рахунок і звідти їх розподіляли якiсь Івани Івановичі, ніде в світі немає.
Існує серйозна небезпека того, що політичні та комерційні структури, що виграють за такої організації галузі (монополії на оптову торгівлю електроенергією. — Авт.), будуть чинити перешкоди подальшій реформі і робити все можливе для того, щоб зберегти наявний стан речей.
В руках Президента — доля Закону «Про особливості функціонування оптового ринку електроенергії в Україні» і подальша доля української електроенергетики.
Нагадаємо, що новий закон передбачає створення реального ринку електроенергії в Україні на основі конкуренції, вільного ціноутворення і прямих господарських зв’язків між учасниками. Приблизно так, як в економічно розвинутих країнах, Латинській Америці і навіть в Індії.
Закон має багато противників, охочих зберегти нинішню адміністративну модель ринку з монополією держави на оптову торгівлю електроенергією. Противники закону вважають реформи в українській електроенергетиці поспішними, проте не пояснюють, чому їх потрібно відкладати. Складається враження, що потрібно дочекатися задоволення чиїхось політичних та комерційних інтересів.
Тим часом технічний стан енергетики дедалі погіршується, а державні управлінці повністю усунулися від розв’язання енергетичних проблем. Цікаво: їх цікавить галузь чи, може, щось інше?
«Крайніми», як завжди, виявляться рано чи пізно споживачі електроенергії.
КАМПАНІЯ «ЗАГАЛЬНОГО ЗАСУДЖЕННЯ»
Кампанія «загального засудження» Закону «Про особливості функціонування оптового ринку електроенергії в Україні» досягла свого апогею. Основними дійовими особами в команді «засудження» виступають енергетичні чиновники з команди екс-віце-прем’єра Юлії Тимошенко, а також невдалі бізнесмени — народні депутати, що примкнули до них. Утім, аби отримати повноцінне уявлення про блок противників реформування українського енергоринку, досить заглянути до списку парламентаріїв, які голосували «проти».
Список борців з «реформаторськими настроями» в енергетиці доповнюють представники так званих «неолігархічних ЗМІ», які охоче публікують статті практично будь-якого «олігарха», включаючи памфлети «політичної опозиції».
Вражає наполегливість, з якою команда державних чиновників у симбіозі з комерсантами, що виявилися усунутими «від справ», і політиками намагається захистити status-quo чинної моделі енергоринку. Це й дозволяє передбачити наявність в опозиційному політичному блоці на чолі з «енергетичною леді» далекосяжних планів щодо утримання та остаточного захоплення адміністративних важелів в електроенергетиці.
Поборотися якраз є за що.
Річний обіг електроенергетичної галузі — кровоносної системи економіки складає 15—16 млрд. гривень — непоганий майданчик для довготривалої діяльності на ниві «захисту державних інтересів». Тим паче, коли всі рішення щодо розподілу обігу в інтересах «держави» приймаються вузькою групою осіб.
У боротьбі за «праве діло» традиційно всі методи і засоби доцільні. Можна перебрехати в пресі зміст закону про оптовий ринок електроенергії й перекрутити його значення з точністю «до навпаки». Можна полякати читачів черговою порцією апокаліптичних страхіть «про свічки» і списати їхню загрозу на майбутні ринкові перетворення в електроенергетичній галузі. Можна розписатися заздалегідь під майбутніми діями Президента України, намагаючись залякати його буцімто опозиційно налаштованим електоратом. Яку реакцію Президента викличе тактика залякування — поки не відомо. Проте відомо, що глава держави не вельми чутливий до силового тиску.
НЕФОРМАЛЬНА ЛОГІКА
Авторам «наїздів» у ЗМІ варто було б повчитися формальної логіки. Її закони, зокрема, передбачають, що перш ніж критикувати документ, треба ознайомитися з його змістом. Якщо ж виникають ускладнення з прочитанням і розумінням документа, слід вдатися до послуг досвідчених фахівців. І вже згодом доповнювати характеристику закону голосом опозиції або хвалебними панегіриками на адресу колишньої керівниці «ЄЕСУ».
Тим часом зміст нехитрих матеріалів на захист «лампочки Ілліча» наочно засвідчує те, що їхні автори закону про оптовий ринок електроенергії не читали й про його положення мають, м’яко кажучи, хибні уявлення.
По-перше, ані рейками, ані памперсами, ані тридверною моделлю «Ауді» ніхто за електроенергію, згідно із законом про оптовий ринок, розраховуватися не зможе. Новий документ жодною мірою не порушує порядку виключно грошових розрахунків за електроенергію й не скасовує системи розподільних рахунків енергоринку.
«Відносини, пов’язані з функціонуванням оптового ринку електричної енергії України, регулюються Конституцією України, Законом України «Про електроенергетику», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами», — йдеться у 2-й статті закону.
В самому законі про оптовий ринок жодного слова не сказано про розподільні рахунки, це означає, що оплата електроенергії буде, як і раніше, здійснюватися через них згідно із Законом про електроенергетику, а також Порядком здійснення підприємницької діяльності щодо постачання електроенергії за регульованим тарифом.
Для споживачів законом України «Про електроенергетику» встановлено і зберігається єдино можливий порядок перерахування коштів за електроенергію, куплену енергопостачальниками у виробників за прямими контрактами, на їхні розподільчі рахунки, звідки гроші надходитимуть на поточні рахунки обленерго. Приблизно так, як нині одержують гроші обленерго на поточні рахунки за електроенергію, що купується прямо в незалежних виробників. Наприклад, «Полтаваобленерго» — у Кременчугської ТЕЦ. Ніхто, до речі, в Кременчуці Новий рік «при свічках» при цьому не зустрічав, та й без тепла взимку жителі міста не залишилися.
Новий механізм передбачає цілком природну зацікавленість енергопостачальних компаній у максимальному зборі грошей зі споживачів електроенергії, бо від цього залежатиме частка коштів, які надходять на їхні поточні рахунки для розрахунків iз генерацією. Інакше виробники відмовляться укладати прямі контракти з обленерго-неплатниками.
Припущення про можливу залежність виробників від успішно приватизованих обленерго у разі укладання прямих контрактів не витримує жодної критики, бо може свідчити в цьому випадку про непрофесіоналізм менеджерів, призначених державою, в генеруючих компаніях. Спрацьовують iз перебоями реформи в енергетиці через невмілу роботу держуправлiнців — не дуже розумна ідея.
По-друге, ідея розібрати за прямими договорами найдешевшу електроенергію (АЕС і ГЕС), а на ринку залишити тільки найдорожчу (ТЕС) — аж ніяк не міститься в законі, а є плодом вигадок коментаторів, які або активно підтримують чиїсь інтереси, або відчувають легке запаморочення від задушливої спеки. В перехідних положеннях закону ясно сказано, що енергопостачальник протягом двох років має право купувати електроенергію за прямими контрактами у різних виробників лише в суворо встановлених пропорціях. Частка електроенергії теплових електростанцій повинна складати при цьому не менше ніж 45%, а гідроелектростанцій — до 10% загального обсягу електроенергії, що купується прямо в генкомпаній.
До речі, закон передбачає, що Національна комісія регулювання електроенергетики (НКРЕ) встановлює граничні (максимальні та мінімальні) тарифи як на оптовому ринку електроенергії, так і на роздрібному. Сфера оптового ринку електроенергії, згідно з документом, поширюється також на прямі контракти між виробниками та постачальниками електроенергії.
До речі, термін «дешева електроенергія» — не більше ніж помилка на просторах країн СНД, і одне із завдань конкурентного оптового ринку електроенергії полягає в розвінчанні досить поширеного міфу. Електроенергія атомних станцій «дешева» тому, що в її собівартості не враховуються витрати на заходи щодо екологічної безпеки роботи енергоблоків, а також витрати на виведення з експлуатації. Ці витрати згодом неминуче ляжуть важким тягарем на бюджет і платників податків як наслідок популістського загравання уряду зі споживачами. Аналогічна ситуація і з «дешевою» електроенергією гідроелектростанцій.
По-третє, конкретні терміни створення Електроенергетичної асоціації не обов’язково повинні бути прописані законом. Так само, як і набуття законом чинності від дня його опублікування абсолютно не означає, що ніхто ні за що не відповідатиме. Спочатку учасники ринку повинні зібратися й створити Асоціацію. Яка, згідно із законом про оптовий ринок, повинна затвердити права та обов’язки учасників, правила формування оптової ціни, порядок розрахунків за електроенергію й масу інших нюансів, без яких планомірний перехід до ринкових принципів відносин на оптовому ринку неможливий.
Стосовно ж технологічних аспектів роботи енергосистеми, то вони вже досить описані в Законі про електроенергетику, і в дубляжі просто немає сенсу.
Отже, з термінами все набагато складніше.
Наприклад, нову методику визначення тарифів на передачу електроенергії для енергопостачальників впроваджено постановою НКРЕ «в дію», якщо не зраджує пам’ять, понад чотири місяці тому. Проте можливість отримання американською AES Corp. грошей за послуги щодо передачі електроенергії мережами «Київобленерго», згідно з новою методикою, залишається поки умоглядною. Не виключено, що «впроваджену в дію» нову методику інвестори побачать у дії ще не скоро, як і тарифи на передачу електроенергії, що покривають їхні витрати. Умови ведення бізнесу в Україні специфічні й спроможні викликати збиткову роботу, якщо пасивно очікувати милостей від влади. Втім, можливо, що «стратегічні інвестори» — прихована благодійна організація?
Мав рацію глава Національної комісії регулювання електроенергетики (НКРЕ) Юрій Продан. Закон «Про функціонування оптового ринку електроенергії в Україні» справді є багато в чому декларацією.
Стратегією, віхою, орієнтиром на майбутнє. Спробою перших вітчизняних власників зберегти бізнес у країні під назвою Україна й уникнути перспективи націоналізації майна. Або його вимушеного продажу з подальшим перерахуванням грошей у далекі океанічні острови за прикладом комерційної структури, згаданої в заголовку статті.
ГЕРОЇ ВЧОРАШНІХ ДНІВ
Невідповідності між публічним трактуванням Закону «Про особливості функціонування оптового ринку електроенергії в Україні» та його реальним змістом в одній статті не перечитати.
Ті, кого це цікавить, розберуться.
Для цього досить уважно вивчити сам документ. Комусь простіше не завдавати собі зайвої роботи ретельним вивченням — ідеологічно спрощена «жуйка» набагато зручніша.
Логіка публіки, що не читає законів, — «залізна».
Справді, за часів царювання «залізної Юлі» на енергетичному Олімпі грошові розрахунки за електроенергію значно підвищилися. Численні симпатики екс-віце-прем’єра досі переживають ейфорію від досягнутого рівня «інкасації».
Їхнє захоплення нагадує ентузіазм невдалих футбольних «фанів», які відзначають перемогу рідного клубу в торішній першості, тим часом як обожнювані ними кумири за минулий сезон програли все, що тільки можна було програти.
Та й прибічникам теперішньої моделі енергоринку невтямки, що історія енергетики не стоїть на місці, а проблеми галузі й майбутнього енергоринку давно набули абсолютно іншого забарвлення. Та й тактичні віяння в енергетичному світі змінилися.
Відпрацьована в минулому сезоні схема війни з енергопостачальними компаніями та міфічними «олігархами» до середини липня 2001 року повністю віджила й залишилася прерогативою тренерів із «відстійних» шкіл. На жаль, 100-відсоткова оплата електроенергії в Україні виявилася на сучасному етапі таки неможливою, незважаючи на максимальний тиск на обленерго з боку НКРЕ. Це засвідчує падіння рівня розрахунків за електроенергію хоча б у червні на 12% незалежно від суб’єктивної волі енергопостачальників.
Навряд чи 100-відсоткові розрахунки обленерго з ДП «Енергоринок» реальні за сьогоднішніх наднормативних втрат електроенергії в мережах, а також безнадійних боргах споживачів за електроенергію. Для підвищення «інкасації» потребуються не лише політичні виступи, але й сучасні прилади обліку, і бажано з дистанційним управлінням. Для їх придбання потребуються кошти, які енергокомпанії не можуть одержати через популістську тарифну політику влади в умовах виборів, які наближаються.
Споживачам електроенергії поки невтямки, що занижені тарифи на електроенергію сьогодні призведуть до різкого й несподіваного підвищення ціни на електроенергію завтра, коли нинішніх керівників від енергетики вже не буде на місцях, а галузь опиниться на грані технічної катастрофи.
До того ж у боротьбі з приватизованими енергокомпаніями держава забула поцікавитися справами на власних енергетичних підприємствах й абсолютно усунулася від реальних енергетичних справ.
Зокрема, продовжують обіймати свої посади голови правлінь деяких дистриб’юторських компаній, в яких енергозбутова діяльність не витримує ніякої критики.
Викликає також подив наполеглива протидія НКРЕ підвищенню тарифів на передачу електроенергії для обленерго, що займають лише 20% у роздрібному тарифі, тим часом як обгрунтованість витрат на виробництво електроенергії генеруючими компаніями комісія абсолютно не контролює.
Наприклад, за останні два роки ціна газу для українських теплових генкомпаній поменшала вдвічі, а ТЕС повністю відмовилися від використання вартісного мазуту. Проте керівники генкомпаній, як і раніше, заявляють про наявність паливного складника в структурі собівартості своєї електроенергії, так би мовити, «выше крыши», а оптові ціни продовжують зростати.
При цьому самі генкомпанії замість колишньої залежності від бартерних посередників опинилися в залежності від фінансових посередників «завдяки» нав’язанiй урядом політицi банківських кредитів. Наразі виробники витрачають понад 50% коштів, які отримуються з енергоринку на погашення кредитів та відсотків перед банками. Ціна електроенергії в результаті зростає — зростає й боргова піраміда за відсутності 100-відсоткових розрахунків з виробниками. Крім заборгованості за банківськими кредитами, генерація продовжує накопичувати борги перед постачальниками палива на тлі перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською більше, ніж на 3 млрд. гривень. У результаті поширюється кількість енергокомпаній, проданих «з молотка», і руйнується структура електроенергетики. Галузь технічно деградує й ризикує втратити керованість.
ХТО БУВ НІКИМ, ТОЙ СТАНЕ ВСІМ
Безперспективність теперішньої моделі відносин на енергоринку за умов тотальної державної монополії й необхідність якнайскоріших реформ стає для фахівців-енергетиків очевидною.
Для фахівців, та не для представників Форуму національного порятунку або партії «Батьківщина», які намагаються законсервувати модель «оптового ринку» в її нинішньому вигляді, пропонуючи чогось «зачекати» без відповіді на запитання, зачекати «щоб що»?
Мабуть, оздоровлення енергетики через ринкові перетворення не входить у плани політичної опозиції. Заробляти гроші за допомогою адміністративних ресурсів за прикладом «ЄЕСУ» набагато легше, ніж у відкритій конкурентній боротьбі на вільному ринку. Чи, може, є побоювання, що не вистачить професіоналізму та освіченості?
А розпочиналося все на віце-прем’єрській посаді ой як добре!
Можна було змінити розподіл грошових потоків на користь «ІТЕРИ», незважаючи на вигадки злих язиків про одержуваний відкат.
Можна було провести схему банківських взаємозаліків для погашення боргів «ЄЕСУ», незважаючи на відповідне попередження екс-міністра палива і енергетики Сергія Єрмилова керівникам енергопідприємств.
Можна було розправитися з «інакомислячими», призначивши на керівні посади «своїх».
Та й перспективи створення «ЄЕСУ — Енергосистема України» бачилися загалом-то не за горами. Не скасуванням енергозбутових функцій обленерго, то введенням зовнішнього керівника, не банкрутством, то аукціоном, не києм, то палицею. Тим паче, що досвід закупівлі імпортного вугілля для електростанцій 2000 року продемонстрував, що часу для створення буферних фірм типу «Мотылек GROUP» або «Откат CORP.» потрiбнo зовсім трохи.
Залишалося лише доручити авторам, які добре обізнані у схемах відкатів і не читають законів, провести кампанію щодо остаточної дискредитації інституту приватної власності в Україні. Тим паче, що досвід проведення «мінімальної роз’яснювальної роботи» в регіонах, судячи з усього, в когось із них уже є.
Та це все вже в минулому.
Нині плани скромніші: потрібні гроші на вибори.
А модель енергоринку потрібно залишити колишньою.
Раптом проект «ЄЕСУ — Енергосистема України» відродиться!
