Ділити шкуру невбитого ведмедя — одне з улюблених занять вітчизняних політиків. Адже, незважаючи на те, що вибори відбудуться нехай в недалекому, але все ж майбутньому; незважаючи на те, що невідомим залишається результат народного волевиявлення і, відповідно, формат і забарвлення правлячої парламентської коаліції, яка, згідно з Основним законом, і подає на розгляд Президенту кандидата на прем’єр-міністра, політики з різних таборів уже активно гадають на прем’єрській гущі й пророчать у лідери Кабміну кожний «свого» претендента.
Так усе ж: хто має найбільші шанси стати прем’єром? Якою буде майбутня коаліція, і чи забудуть українці в швидкому поствиборчому майбутньому горезвісне слово «криза»? Ці та інші запитання «День» адресував відомому політологу, керівнику соціологічної служби «Український барометр» Віктору НЕБОЖЕНКУ.
— Зараз у різних політичних таборах активно мусується тема конкретних прізвищ вірогідного прем’єра, який очолить уряд після вересневих виборів. Серед потенційних кандидатів фігурують як Янукович і Тимошенко, так і принципово нові фігури, зокрема, Віктор Балога та Рінат Ахметов. Як ви вважаєте, на що розраховують політики, які підіймають у персоніфікованому варіанті прем’єрську тему ще до виборів і хто, на ваш погляд, має найбільші шанси стати головою майбутнього уряду?
— У цьому питанні потрібно чітко відрізняти політику й піар. Ось, скажімо, для БЮТ, унаслідок відсутності ідеології і виключно персоніфікованого характеру партії, виборча кампанія з лозунгом: «Ви обираєте прем’єра» — це нормальна піар-кампанія. І в цьому, до речі, нічого поганого немає, хоч, на мій погляд, шансів у Юлії Володимирівни стати прем’єр-міністром дуже мало. В Януковича ще менше шансів стати прем’єром, оскільки втретє цей номер уже не пройде з багатьох причин. Щодо Балоги. Його вже «засвітили» як кандидата в прем’єри представники дружніх політсил. В Іраклія, до речі, є таке висловлювання: «Дружній вогонь». Так ось, його, схоже, накрили цим дружнім вогнем. І дружні політики піднесли такий секрет полішинеля. Цього, загалом-то, не можна робити, бо до виборів ніхто не домовляється. Для того, власне кажучи, й існують вибори: щоб, побачивши реальне розставляння сил, вступити в переговорний процес. І якщо політика оголошують найвірогіднішим претендентом, то, як правило, це свідчить про те, що більшість інших не хоче, щоб він був прем’єр-міністром. І щоб там не думав особисто про себе Балога... Ну хто, скажіть, із депутатського корпусу не хоче бути прем’єр-міністром? Усі хочуть. Вони всі вважають, що гідні цього. Хто реально може стати прем’єром? Можливо, Тігіпко, можливо, Ахметов, можливо, Яценюк. Останній виключно через вік, що добре зберігся. У меншій мірі, повторюю, Тимошенко або Янукович. Що, до речі, робить можливим їхню розмову на тему: «А що ж нам робити з майбутнім прем’єр-міністром?».
— Як ви вважаєте, чи нормальним є той факт, що глава держави, ще до виборів робить свого роду ідентифікацію фігури майбутнього прем’єр-міністра? Віктор Ющенко, зокрема, говорить, що бачить у голові уряду патріота, який говорить українською мовою, тощо.
– Президент, потрібно визнати, дуже коректно висловився щодо персони майбутнього прем’єра.
– Він, знаєте, як у старому єврейському анекдоті сказав: «І ти права, і ти правий, і ти...». Тобто, він каже, що може й Тимошенко бути, і Янукович. У цьому випадку потрібно віддати належне тому, що Президент залишає собі простір для політичного маневру. Навіть знаменитий його критерій, мовляв, давайте оберемо прем’єром того, хто захищатиме національні інтереси, дає простір найнеприборканішим фантазіям і закриває перспективи найперспективнішим.
— З яким прем’єром, на ваш погляд, Президент може спрацюватися настільки, що українці забудуть слово «криза»?
— Хороше запитання. Ну я вам тоді дам найжахливішу відповідь. Із прем’єром, який може стати реальним конкурентом йому на президентських виборах.
— Президент нині активізував свою суспільну діяльність. Чи може це свідчити про те, що Віктор Ющенко, про що, до речі, часто говорять ваші колеги політологи, де-факто почав президентську кампанію?
— Ні, ще ні. Як політтехнолог я ще не бачу ознак того, що він почав президентську кампанію. Можливо, він уже суб’єктивно й почав, але я як професіонал, вважаю, що йому ще зарано думати про дострокові президентські вибори. Для цього поки немає підстав.
— А як ви вважаєте, після парламентських виборів, образно кажучи, двобарвні Президент і прем’єр (гарант — «помаранчевий», прем’єр — «синій») можуть працювати в унісон?
— Так, але тільки без коаліції. Цілком можливо, що українська еліта обійде питання коаліціяди й потім обере собі технічного прем’єр-міністра. Швидше за все, ці вибори нічого не дадуть і закінчаться боротьбою за посаду прем’єр-міністра, а не за формування коаліції. У результаті все це може закінчитися дуже просто: рихла парламентська більшість, що голосує ситуативно щодо всього.
— В умовах такої швидкоплинної виборчої кампанії, чи мають шанс, на ваш погляд, поповнити парламент майбутнього скликання нові партійні гравці або нинішній марафон — це битва політичних гігантів?
— Кілька партій можуть і проскочити, хоч би внаслідок того, що в цій швидкоплинності є феномен рулетки.
— Які перспективи створення на основі блоку «Наша Україна — Народна Самооборона» єдиної пропрезидентської партії?
— Якщо цей блок набере на виборах хоча б 15%, то ні про яку партію не може і йтися. Якщо вони хоч трохи поліпшать результат, тоді можна й надалі насолоджуватися цими надіями.
— Днями діючий прем’єр відсвяткував 57-річчя. Як ви вважаєте, наскільки відрізняється Віктор Янукович «до» і «після» помаранчевої революції?
— Дуже сильно він змінився. Янукович, якого я пам’ятаю в 2000, у 2002, у 2004 роках, і Янукович зараз — це абсолютно різні люди. Я гадаю, що він зараз і сам би себе не впізнав і жахливо б обурювався своїм портретом зразка 2000 року. То був провінціал із найпростішими психологічними характеристиками, а зараз це сильна й зріла людина.
— Ваш прогноз щодо формату майбутньої коаліції?
— Не буде коаліції, буде технічна більшість і технічний прем’єр-міністр. Вони голосуватимуть згідно з тим чи іншим законом, ось і все.
— Якщо це буде технічна більшість, то яких партійних відтінків?
— Мені здається, що більше за все посад поділять між собою «Партія регіонів» і «Наша Україна», незалежно від результатів, які отримає БЮТ.
