Постіндустріальне суспільство поряд із багатьма перевагами принесло й багато проблем. Надмірна концентрація міського населення сьогодні розглядається, швидше за все, як проблема, ніж благо, незважаючи на багато вигод, які дає життя у великому місті. Мешканці міста починають по-іншому цінувати екологію, чисте повітря, сільські продукти харчування та взагалі сільське життя. Як борються в Фінляндії з перенаселенням міст і чи заохочують мешканці хуторів, сіл і маленьких містечок не переїжджати до міст і як забезпечуються при цьому міські вигоди і можливість працювати вдома. Як фінська держава займається регіональним розвитком і скільки на це виділяється коштів? Як співвідноситься відповідальність за регіональний розвиток між центром і регіонами? Як у Фінляндії використовується high tech та інформаційні технології для того, щоб люди могли працювати вдома, в селах чи невеликих містах? Про це — «Дню» розповідає в ексклюзивному інтерв'ю Посол Фінляндії Крістера МІККЕЛССОН.
— Фінляндія — країна з великою територією, в якій проживає понад 5 млн. людей. У Фінляндії немає великих міст світового рівня. Наша країна є досить рідконаселеною. У метрополії Гельсінкі — Еспо — Вантаа проживає близько 1 млн. людей і крім того, в даний момент у деяких районах Фінляндії спостерігається швид ке зростання населення. Тому в Фінляндії також залишається актуальним питання заохочення населення залишатися в інших регіонах. Саме держава зобов'язана сприяти збалансованому регіональному розвитку. Загальні цілі регіонального розвитку Фінляндії базуються на законі про регіональний розвиток і рішенні уряду про цілі регіонального розвитку. Згідно із законом, однією з цілей є поліпшення потенціалу економічного розвитку, розвитку бізнесу та промисловості, а також підвищення зайнятості, які базуються на досвіді, стабільному розвитку та гарантуванні конкурентоспроможності, а також розквіту регіонів. Іншою метою є скорочення регіональних відмінностей у розвитку, поліпшення умов життя населення та сприяння збалансованому розвитку. Більш того, мета полягає у створенні збалансованої регіональної структури, яка підтримує всі регіони життєздатними. Відповідальність за регіональний розвиток лежить на державі, муніципалітетах, регіональних радах, які діють як органи з питань регіонального розвитку.
У Фінляндії система регіонального розвитку базується на принципі, за яким про умови життя в регіонах піклується багато чинних можновладців, хоча відповідальність за це лежить на державі. Для досягнення цілей регіонального розвитку, згідно з рішенням уряду, складаються спеціальні програми. Це програми регіональних центрів, сільської політики, центрів експертизи, розвитку островів. Солідарна політика Європейського Союзу доповнює і підтримує національну політику.
— Чи існують довгострокові програми, які заохочують людей залишатися в селах і маленьких містах? Коли і ким подібні програми були розроблені? Як вони фінансуються?
— На практиці немає прямого фінансування, спрямованого на те, щоб люди залишалися там, де вони живуть. Ідея регіональної політики Фінляндії в наступному: намагатися допомогти регіонам розвинути свої сильні сторони, щоб залучити бізнес, який у свою чергу створить зайнятість. А це дасть стимули для того, щоб населення залишалося або переїжджало в певний регіон. Безліч програм присвячені тому, щоб реалізувати цей принцип. Наприклад, існує розуміння життєвої важливості того, що транспортна інфраструктура повинна існувати на всій території нашої великої країни.
Уряд Фінляндії встановлює національні цілі регіонального розвитку на фіксований період. На практиці це означає термін перебування при владі, який зазвичай складає 4 роки. Базуючись на рішенні уряду, секторальні міністерства визначають свої цілі регіонального розвитку та вписують їх у власні регіональні стратегії. Експертиза секторальних міністерств використовується для ідентифікації засобів досягнення цілей розвитку.
Міністерство внутрішніх справ відповідає за підготовку національних регіональних цілей розвитку разом із іншими міністерствами та регіональними радами. Крім того, міністерство внутрішніх справ відповідає за координацію, моніторинг, оцінку підготовки та реалізації регіональних стратегічних програм, а також програм у рамках закону про регіональний розвиток разом із іншими міністерствами та регіональними радами.
На місцевому рівні регіональні ради відповідають за загальний розвиток у своїх регіонах. Регіональні ради враховують національні цілі у своїй стратегічній програмі, яка готується кожні чотири роки. Регіональна стратегічна програма охоплює всі програми, які імплементуються у даній місцевості, і визначає, як цілий регіон повинен розвиватися у наступні роки. Наприклад, є програма з підтримки регіональної рівності, метою якої є підтримка регіонів у їхній роботі з забезпечення високих стандартів життя та можливостей для населення.
Уряд затвердив національні цілі регіонального розвитку 15 січня 2004 року. Це рішення уточнює цілі закону про регіональний розвиток і встановлює пріоритети заходів з регіонального розвитку на національному рівні для уряду на період 2003—2007 років. Воно також уточнює і доповнює цілі та заходи поточної урядової програми. Зараз готуються нові пріоритети, щоб ця робота була завершена до кінця 2007 року. Загальні цілі регіонального розвитку базуються на законі про регіональний розвиток і урядовій програмі. Уряд визначає три загальні цілі, згідно з якими встановлюються категорії заходів: посилення регіональної конкурентноздатності, забезпечення сервісних структур по всій Фінляндії, розробка збалансованої регіональної структури.
Роль секторальних міністерств. Кожне міністерство відповідно до своїх повноважень впливає на умови життя людей по всій країні. Враховуючи це, десять міністерств розробили план регіональної діяльності у своїх адміністративних секторах на наступні декілька років. Розроблені міністерствами регіональні стратегії відповідають на запитання: «Як сприяти створенню нових підприємств у периферійних регіонах?», «Як зберегти робочі місця для молодих навчених людей?», «Як забезпечити надання державних послуг громадянам незалежно від регіону?».
Підготовлені міністерствами регіональні стратегії розвитку є частиною регіонального планування. 2003 року регіони розробили власні програми розвитку. І як наслідок, уряд визначив політичні цілі регіонального розвитку для всієї країни. Таким чином, міністерські регіональні стратегії розвитку базуються як на національних, так і регіональних цілях.
Ці плани впливають на те, як використовуються кошти. Регіональні стратегічні програми та стратегії міністерств впливають на бюджет. Проблеми, які в одному регіоні відрізняються від іншого, вимагають різних заходів. Вартість таких заходів також відрізняється — в залежності від чисельності населення, структури підприємств і місця розташування.
Адміністративні сектори беруть участь у імплементації цілей. Міністерства, які визначені згідно з рішенням уряду від 3 липня 2003 року, встановлюють цілі регіонального розвитку і заходи в адміністративних секторах на фіксований період. Це рішення має відношення до міністерства торгівлі та промисловості, міністерства транспорту та зв'язку, міністерства сільського та лісового господарства, міністерства юстиції, міністерства освіти, міністерства оборони, міністерства внутрішніх справ, міністерства соціального забезпечення і охорони здоров'я, міністерства праці та міністерства охорони навколишнього середовища. Нові регіональні стратегії повинні бути підготовленими протягом весни 2008 року.
— Скільки коштів виділяється з бюджету на регіональний розвиток? Чи допомагають ці кошти підтримувати безробіття на низькому рівні?
— Фактична сума коштів, призначених на регіональний розвиток, складає близько 1 млрд. євро. Але в широкій перспективі сума є значно більшою, якщо врахувати фінансування, наприклад, інфраструктури або урядові субсидії місцевим громадам. Крім урядового фінансування громади, додають ще 50% власних коштів на програми розвитку. Система урядових субсидій громадам і регулювання рівня податку гарантує високий рівень суспільних послуг у регіонах (освіта, соціальні та медичні послуги).
Одним із способів розподілу робочих місць є перенесення чи створення урядових інститутів або адміністративних підрозділів в інших регіонах, а не в столичному регіоні Гельсінкі. Досі дуже мало урядових інститутів було переміщено до регіональних міст.
— Яку роль може відігравати місцева влада в тому, щоб люди залишалися в селах або невеликих містах?
— Регіональний розвиток є, по суті, міжсекторальним. Чим кращою є співпраця між різними адміністративними секторами, тим більш ефективні заходи використовуються. Міжсекторальна співпраця є дуже потрібною ще на етапі планування проектів і заходів. Ухвалення національних цілей регіонального розвитку призначене для посилення регіональної конкурентноздатності й економічного зростання, що гарантує здатність регіону діяти ефективно в умовах відкритої економіки. Це може бути досягнуто через поліпшення експертизи в регіонах і розвитку власних можливостей. Мета полягає також у забезпеченні основної регіональної інфраструктури та стандартів обслуговування. У той же час мета полягає в створенні збалансованої регіональної структури, яка підтримує життєздатність усіх регіонів і забезпечує рівномірне економічне зростання та зайнятість по всій країні.
Урядові регіональні адміністративні органи та регіональні адміністрації беруть участь у фактичній роботі з розвитку регіонів.
— Як у вашій країні використовується high tech та інформаційні технології для того, щоб люди могли працювати вдома в селах або невеликих містах?
— Робота на відстані відіграє певну роль, але поки що вона не є дуже популярною. І, головним чином, справа не в техніці, а в організаційному та культурному рівні. Наприклад, програма центру експертиз відіграє важливу роль у національній стратегії зростання, яка базується на інформації й експертизі. Програма призначена для того, щоб об'єднувати місцеві, регіональні та національні ресурси для використання експертизи високого рівня. Програма підтримує сильні сторони регіонів і спеціалізацію, а також сприяє співробітництву між центрами експертизи. У Фінляндії є 22 таких центри, і вони репрезентують 45 різних сфер експертиз, починаючи з біотехнології до виробництва культурної продукції. Центри експертизи запускають коопераційні проекти між дослідницьким сектором, освітніми інститутами, бізнесом і промисловістю. Такі проекти підвищують конкурентноздатність компаній, посилюють і поліпшують регіональну експертизу, створюють нові підприємства та сприяють створенню нового інноваційного середовища.
