За тиждень, 7 червня, пройде черговий раунд переговорів з перегляду газових угод між Україною та Росією, укладених 2009 року. Після безрезультатної зустрічі в Києві міністра енергетики України Юрія Бойка і голови російського «Газпрому» Олексія Міллера рівень представництва підвищено до рівня глав урядів. Питання в тому, чи виросли при цьому шанси знайти взаємоприйнятне вирішення питання. Час грає на російському боці — чим довше йтимуть розмови, тим ближче зима. Завдання української сторони — не повторити ситуації 2009 року, яку за участі попереднього президента Віктора Ющенка наприкінці минулого тижня детально досліджували на одному з телеканалів. Висновок: діяти слід оперативно та злагоджено.
Це в Києві, очевидно, розуміють. Але політика перемовин — це також мистецтво можливого. І саме його, а також своєрідного дипломатичного куражу нам іноді й бракує. Микола Азаров, розповідаючи про майбутні переговори, якось мляво і без віри в успіх, виголошує: «Ми конкретно обговоримо наш алгоритм перегляду цих угод». Не входячи в деталі, він інформує, що підписав листа російському колезі, в якому виклав основні аргументи та пропозиції української сторони.
Куди активнішу позицію займає Президент України. Під час зустрічі з Міллером він не лише в черговий раз назвав підписану 2009 року газову угоду «некоректною для України», а й зазначив, що в України «викликає питання і базова ціна, і сама формула. Та формула, яка застосовується в Європі, для України абсолютно не пасує». Янукович відзначив, що віддаль між Україною та Росією куди менша, ніж між Росією та Європою, а також натякнув на нерівноправний характер підписаних торік харківських угод. Із врахуванням цих чинників Президент України вважає, що ціна російського газу для нашої держави, в порівнянні з країнами Європи, має бути значно нижчою. Але Міллер натяків не розуміє.
Відповідаючи Януковичу, він сказав: «Сьогодні я готовий з вами обговорити ті тенденції, які складаються на ринку; чинники, які впливають на нього, а також усі питання нашої перспективної співпраці в газовій сфері».
Минулої суботи голова «Газпрому» звітував своєму президентові Дмитрові Медведєву і дістав схвалення своєї непоступливості. А також доповів: «У ході зустрічі ми обговорили можливі нові форми кооперації, які можуть вивести російсько-українську співпрацю на новий рівень». Із цього місця, будь ласка, детальніше, говорять українські платники податків, без жодного ентузіазму зустрічаючи плани поглинання «Газпромом» «Нафтогазу України», так само, як і наміри втягнути Україну до Митного союзу. Але подробиць наразі немає. Хіба що до них можна віднести безпрецедентні заходи українського уряду з перетворення нашого газового монополіста на величезну фінансову бульбашку (днями Кабмін вирішив збільшити статутний капітал «Нафтогазу» ще на 3,5 млрд. грн.). Це може свідчити про спробу поліпшити позиції в ході створення нових форм газової «кооперації»...
Тим часом у Європі для українсько-російських переговорів зі зниження газових цін створюється далеко не нейтральне тло. Частина потужностей «Південного потоку» піде на заміну існуючих газотранспортних маршрутів, заявив головний виконавчий директор South Stream AG Марсел Крамер у ході презентації проекту в Брюсселі. І Міллер того ж дня підтвердив, що близько 20 мільярдів кубометрів газу, які поставляються транзитом через Україну у напрямку Чехії та Німеччини, підуть незабаром «Північним потоком». Єврокомісар з енергетики Гюнтер Еттінгер говорить: «Ми підтримуватимемо «Південний потік». Єврокомісія не нав’язуватиме жодних бюрократичних перепон і нормативних вимог». І продовжує: «Ми усвідомлюємо значущість «Південного потоку» як для Росії, так і для Європи як способу диверсифікації поставок». Чи не готується для України «газовий Мюнхен»?
Чи не про це свідчать і заяви російського президента, який грає останнім часом щодо України роль миротворця. «...Ми повинні дотримуватися укладеної угоди. Це стосується і Російської Федерації, й «Газпрому», це стосується й наших українських партнерів. І всілякого штибу заклики до однобічних заходів, якихось переглядів мають бути накладені на тканину домовленостей». «І друге, —продовжував Медведєв, — для нас Україна — не якийсь малознайомий, сторонній, далекий партнер, а це дуже близька, братня країна, в якої зараз багато економічних проблем. І ми домовилися з Президентом Януковичем подумати про те, щоб у майбутньому можна було б використовувати якісь просунуті форми кооперації, включаючи кооперацію й у газовій сфері». «Тому, — напучував російський президент Міллера, — будьте в контакті й працюйте з вашими партнерами, вашими колегами».
Як відповість на ці, мабуть, саме йому адресовані директиви Путін?
