Про це заявив міністр фінансів Ігор Мітюков, але не уточнив, на яку суму реструктуризації погодилися власники цих «коротких» облігацій (Інтерфакс-Україна). За його словами, наприкінці тижня відбудеться нарада з усіма учасниками обміну українських боргових зобов’язань, на якій уперше буде оголошено інформацію про обсяг облігацій, на реструктуризацію яких кредитори вже погодилися (за даними Інтерфакс-Україна, «газпромівки» з погашенням у 2000- 2001 рр. — на $280 млн., а з погашенням в 2002—2007 рр. — на $735 млн.).
Це повідомлення коментує в інтерв’ю «Дню» заступник голови правління Національного резервного банку (Москва), який є одним із найбільших власників «газпромівок», В’ячеслав ЮТКІН:
— Ми вважаємо умови, запропоновані українським урядом, оптимальними, справедливими і серед перших підтвердили свою згоду на реструктуризацію. Після закінчення новації (більш модне слово зі значенням «реструктуризація». — Авт. ) 15 березня або навіть 14 квітня, коли завершаться основні переговори, ми сподіваємося повернутися до обговорення наших пропозицій, спрямованих на реструктуризацію боргу шляхом обміну валютних зобов’язань на гривневі і спрямування їх у розвиток українського суднобудування та інших галузей. На сьогодні Мінфін України відклав розгляд цих питань, і з ним важко не погодитися, оскільки він декларував (так це прийнято і в міжнародній практиці) однакове ставлення до всіх кредиторів.
— А як ви оцінюєте можливість реструктуризації боргу з єврооблігацій?
— Хід цього процесу дозволяє говорити про певний успіх України і неможливість руху назад. Щодо досить великої маси боргів отримано згоду на реструктуризацію. «Незначним» власникам облігацій доведеться піти на ці умови. Як не дивно, стосовно кредиторів Україна поводиться досить цивілізовано. Йдеться зовсім не про дефолт, а про поліпшення структури і обіговості цих цінних паперів, максимально (наскільки це може зробити позичальник) враховано інтереси кредиторів. І навіть у тих, хто хотів негайного повернення грошей, немає підстав для якихось різких заходів. Спостерігаючи нормальне до себе ставлення, кредитори погоджуються на пропозиції позичальника. Може знайтися близько 2% найбільш упертих і наполегливих, що не погодяться на реструктуризацію, але при досягненні критичної маси «згодних» вони просто зобов’язані будуть підкоритися загальним правилам гри.
— Чи не йдуть саме від упертих кредиторів статті у Financial Times, спрямовані на дискредитацію України та її центробанку?
— Я так не думаю. Якщо уявити, чого цим можна домогтися, то виходить, що вони таким чином тільки погіршать свої позиції. У тому разі, якщо будуть отримані несприятливі для НБУ дані аудиту, і МВФ, виходячи з цього, визнає наявність порушень і, як наслідок, не відновить фінансування України за програмою EFF, то фінансове становище країни-позичальника, ясна річ, не поліпшиться, вона не зможе обслуговувати свою ж реструктуризацію. Я думаю, що така PR-кампанія під силу тільки дуже могутнім кредиторам, які володіють великими пакетами боргових зобов’язань України. Однак саме вони у цій ситуації найбільше зацікавлені якраз у цивілізованій реструктуризації, а не в тому, щоб чинити їй перешкоди.
— Хто ж у такому разі ініціював виступи FT?
— Я думаю, за цим стоїть політика і образа деяких людей, які вважають, що їх незаслужено відлучили вiд державного Олімпу.
— Ви натякаєте на Павла Лазаренка?
— Це дуже можливо. Факти, викладені слідчою комісією Верховної Ради, тепер FT вважає своїм відкриттям. Хоча про це минулого року писала вся преса. А потім багато фактів не підтвердилися, включаючи і твердження про неповернення валютних резервів. Насправді вони всі повернулися, причому з вищою прибутковістю. Є і деякі моменти, що викликають суперечки. Та до оголошення рішення аудиторської компанії та її спільної заяви з Нацбанком не можна про щось упевнено говорити.
ДО РЕЧІ
Аудит операцій НБУ з валютними резервами, що проводиться Price Waterhouse Coopers, «завершиться своєчасно, і висновки будуть об’єктивними», заявив учора голова НБУ Володимир Стельмах. Він нагадав, передає Інтерфакс-Україна, що на прохання МВФ аудит розширений не тільки за часом проведення операцій Нацбанку з резервами, але і для перевірки його контрагентів. Водночас Стельмах підкреслив, що «всі кредити МВФ використовувалися за цільовим призначенням», і виключив можливість причетності фізичних осіб «до якогось можливого отримання некоректного прибутку від операцій з валютними резервами НБУ».
