Як уже повідомлялося, 19 червня британська газета «The Independent» надрукувала статтю працівника міжнародної служби Радіо «Вільна Європа»/Радіо «Свобода» Аскольда Крушельницького, де цитувалися матеріали розслідування вбивства Георгія Гонгадзе, зокрема, допити групи міліціонерів, які слідкували за журналістом. «Витік конфіденційних документів доводить, що високопосадові представники влади намагалися зруйнувати розслідування вбивства українського журналіста, який начебто був убитий за наказом Президента країни, та приховати причетність влади до вбивства ключового свідка, який перебував під арештом», — писала «The Independent». Учора «День» отримав відкритий лист від Генерального прокурора України до газети «The Independent», який ми друкуємо повністю.
«Неупередженість, точність, чесність та справедливість, а також невтручання у приватне життя людей — це головні принципи журналістського Кодексу, за яким працює відома на увесь світ британська телекомпанія Бі-Бі-Сі. Це принципи, визначальні для кожного незалежного і професійного журналіста. Невже вони нічого не варті для британського видання «The Independent»?
Це питання виникло у мене після публікації у цій газеті статті Аскольда Крушельницького, щодо справи Георгія Гонгадзе. Статті, яка шокувала цинізмом і зухвалістю, з якими були перекручені реальні події і факти. Статті, яка нанесла невиправної шкоди розслідуванню екстраважливої для України справи і поставила під загрозу життя багатьох людей.
Яку мету переслідувала ця публікація? На кого вона розрахована? Британським читачам прізвища Кравченко, Пукач, Ярошенко нічого не говорять. В Україні англомовна газета «The Independent» має, м’яко кажучи, невелике коло читачів. Отже, вочевидь, публікація А.Крушельницького орієнтована не на читацький інтерес, а на виконання інших задач. Яких саме — досить легко читається між рядками. Адже виготовлена публікація досить брудним і незграбним способом. Реальні факти не просто викривлені. Вони буквально переставлені «з ніг на голову». Візьмемо лише фрагмент статті, у якому автор намагається довести, що генерал Пукач був арештований за наказом Генерального прокурора України Піскуна і звільнений після призначення Васильєва. Достатньо лише співставити справжні дати цих подій (їх неодноразово називали у ЗМІ), аби зрозуміти, що автор відверто обманює читача і підтасовує дані. Прокуратура не має жодного відношення до звільнення генерала Пукача. Його було звільнено з-під варти судом. І відбулося це 5 листопада минулого року. А мене призначили на цю посаду лише 18 листопада. Більше того, після звільнення генерала з-під варти Генеральна прокуратура продовжувала розслідувати справу щодо нього. А коли у лютому 2004 року суд виніс постанову про закриття даної кримінальної справи, ми це рішення оскаржили! І аргументували це оскарження саме тими матеріалами, які нині згадуються у публікації. Тому звинувачення британської газети у тому, що прокуратура хоче ці матеріали приховати і знищити, незрозумілі і абсолютно необґрунтовані.
Інформація про те, що за Гонгадзе велося стеження напередодні зникнення, вже давно є і в розпорядженні тимчасової слідчої комісії Верховної Ради. Отож, говорити про те, що опубліковані матеріали є сенсацією — м’яко кажучи, несерйозно!
Натомість дуже серйозним є те, що автор публікації не просто розсекретив імена багатьох людей, а й поприписував їм слова, яких вони ніколи не говорили. У протоколах від початку було задокументовано лише факт ведення спостереження за Гонгадзе. Всі інші висновки надумані автором і просто вкладені в уста інших людей. Вони шоковані публікацією і звернулися до прокуратури зі скаргами, з проханнями захистити їх честь, гідність і, власне, життя. Автор публікації мало не називає їх злочинцями.
Разом з тим Ігор Гончаров представляється ледь не народним героєм. Але ж цей чоловік не лише свідок у справі Гонгадзе. Перш за все це жорстокий, кривавий вбивця! На його совісті життя 11 людей!
Чим керувався Аскольд Крушельницький, готуючи цю публікацію? Добре, якщо він просто не давав собі звіту у тому, що робить, і поспішав за дешевою сенсацією. Тоді можна списати все на невисокий інтелект. Якщо ж журналіст робив це свідомо,— питання серйозніше. Це означає, що він свідомо обвинуватив багатьох людей у скоєнні тяжкого злочину, розсекретив їх прізвища, поставив під загрозу їх життя, а також життя їхніх родин. Щодо самого розслідування, то нанести йому більшої шкоди поки не зміг ніхто. Через розголошення суттєвих слідчих даних зірвано низку оперативно-слідчих дій. Можливо саме це і було головною метою публікації?
Це вже питання, власне, до самої газети. Навіщо була зроблена спроба зірвати розслідування цієї важливої справи? Можливо когось непокоять активні кроки, які робить оперативно- слідча група? Можливо, декому вигідно, аби розслідування справи Гонгадзе затягувалося якомога довше? Припускаю, що саме через це стаття Аскольда Крушельницького, в газеті «The Independent» побудована на упередженому ставленні до слідчо-оперативної бригади, неточних фактах, нечесній оцінці подій, несправедливому відношенні до багатьох людей і втручанні у їх приватне життя. Словом, на повному антикодексі журналістської честі.
Автор статті стверджує, що не мав корисливих мотивів. Тоді які мотиви він мав? Можливо, політичні? І чи знає про ці мотиви і, головне, чи поділяє їх редакція газети «The Independent»?
У цьому листі висловлена не лише моя точка зору. Це і позиція слідчих, які вже кілька років працюють у справі Гонгадзе. Вони вже висловлювали свою думку на прес-конференції для журналістів, намагалися роз’яснити ситуацію, закликали не надавати їй політичного присмаку. Втім, політична напруга навколо справи Гонгадзе продовжує штучно накручуватися.
Виходячи з цього, я хочу рішуче заявити: жодні намагання зірвати розслідування і перевести кримінальну справу щодо вбивства Гонгадзе у політичну площину — не матимуть успіху. Генеральна прокуратура України проводитиме ґрунтовне і всебічне розслідування, реалізовуватиме у його рамках усі необхідні слідчо-оперативні дії і не братиме учать у політичних суперечках, залишивши це для політиків».
