Українською особливістю літературного процесу є практика «іменних» премій. Боязнь прижиттєвого звеличення особистості компенсується посмертними згадками імені. Хоча є й приємні винятки, коли посмертна слава справедливо продовжує буттєву велич. До таких відноситься Олесь Гончар — автор «Собору», «Прапороносців», «Чорного яру» та маси інших талановитих полотен. Також існує премія (точніше, дві) імені О. Гончара, що цього року у день народження письменника вручалася вже вп’яте.
Перша, державна літературна премія ім. О. Гончара постала з рішення Кабміну України 1997 року. Цьогоріч перемогу отримав львівський письменник Левко Різник за повісті «Усуси на Лисоні» та «Колекціонер» (загадкове слово «усуси» насправді є скороченням від «українські січові стрільці», а Лисоня — це гора, поблизу якої відбувалися визвольні бої).
Історія другої, Міжнародної недержавної україно-німецької літературної премії ім. О. Гончара, набагато цікавіша. Виникла вона раніше урядового рішення, спонсорує її німецький підприємець Дітер Карренберг, який виготовляє замки для космічної техніки, а також цікавиться українською літературою. У першій номінації (роман, повість) — 1000 німецьких марок, другій (новели, оповідання) — 500 марок, третій (літературознавча праця, присвячена творчості О. Гончара) — також 500 вже не дуже актуальних німецьких марок (організатори зізналися «Дню», що таки планують наступного року перейти на євро). До речі, грошове втілення державної премії у чотири рази менше, аніж приватна закордонна пропозиція. Вік учасників конкурсу — до 30 років. Інші умови: українська мова творів (рішення німецької сторони) та відсутність будь-яких літературних відзнак у номінантів. Отже, лауреатами- 2002 стали: Вікторія Мельник (Краматорськ, Донецька обл.) за роман «Я покохаю тебе завтра», Дарина Березіна (Миколаїв) за цикл поетичних новел «Рудий янгол», Дмитро Бачевський (Київ) за серію філософських новел «Спокушення світу» (Дмитро та Дарина розділили премію у другій номінації) та літературознавець Гоча Кванталіані (Тбілісі, Грузія) за серію публікацій, присвячених темі «Олесь Гончар і грузинська література». Окрім журі та дружини Олеся Терентійовича Валентини Данилівни, Гочу Кванталіані вітав посол Грузії Григол Катамадзе. Цього року журі також вирішило заохотити двох юних авторів: ученицю запорізького колегіуму № 96 Аню Харенко за дослідницьку працю «Лінгвістичні можливості назв доріг у романі Олеся Гончара «Твоя зоря» та школяра з Гуляйполя Артема Клименка за цикл оповідань «В моїй душі — мій рідний край». Залишається лише додати, що, за словами організаторів, у тій же Німеччині існує близько 400(!) подібних премій — українські ж підприємці ще не визріли до високого звання благодійника літератури.
